Рішення

від 01.12.2015 по справі 910/26857/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015Справа №910/26857/15

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Приватного акціонерного товариства Перестрахувальне товариство Європоліс

про стягнення 7 604,98 грн.

Суддя М.М. Якименко

Представники сторін:

від позивача: Коломийченко І.В. - довіреність №73-Д від 26.12.2014 року;

від відповідача: Курьят С.В. - довіреність №1/07-15 від 23.07.2015;

Обставини справи :

Комунальне підприємство центр обслуговування споживачів Шевченківського району звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Перестрахувальне товариство Європоліс про стягнення 7 604,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманих послуг за умовами договору №155 про надання послуг з централізованого опалення від 25.07.2013 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 6 571,83 грн. - основного боргу, 907,68 грн. - інфляційних втрат, 125,47 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2015 року розгляд справи відкладено на 01.12.2015 року.

30.11.2015 року представник відповідача подав документи по справі.

В судовому засіданні 01.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 01.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2013 року між Комунальним підприємством Центр обслуговування споживачів Шевченківського району (далі по тексту - виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством Перестрахувальне товариство Європоліс (далі по тексту - споживач, відповідач) укладено договір №155 про надання послуг з централізованого опалення (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, споживач є власником нежитлових приміщень: 1-й поверх - частіша приміщення № І, 2-й поверх - частина приміщень № І, II та з № 2 по № 7, 3-й поверх - частина приміщень № І, II за адресою: м Київ, вул. Старовокзальна, 13, загальною площею 136,4 кв.м. на підставі Договору міни № 5138 від 26.07.2000р.

Згідно з п. 3.2. Договору, у разі застосування щомісячної системи оплат послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не оплачено вартість отриманих послуг за період з 31.10.2013 року по 17.09.2014 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з їх оплати в розмірі 6 571,83 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення ).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконала належним чином, надала відповідачеві послуги за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманих та спожитих послуг в розмірі 6 571,83 грн. за період з 31.10.2013р. по 17.09.2014р.

30.11.2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на позову заяву та платіжне доручення від 28.10.2015 року про сплату 6 571,83 грн. основного боргу(копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд дійшов висновку що 6 571,83 грн. - основного боргу, було сплачено відповідачем (після порушення провадження у справі), а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 907,68 грн. - інфляційних втрат, 125,47 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 907,68 грн. - інфляційних втрат, 125,47 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (платіжне доручення №263 від 27.08.2014 року на суму 1 827,00 грн.) однак за вказані позовні вимоги позивач повинен сплатити 1 218,02 грн., а не 1 827,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 609,00 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Припинити провадження в частині стягнення 6 571 (шість тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 83 коп. - основного боргу.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Перестрахувальне товариство Європоліс (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОВОКЗАЛЬНА, будинок 13; код ЄДРПОУ 21510644) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, ВУЛИЦЯ КИРПОНОСА, будинок 10/8; код ЄДРПОУ 31731838) 907,68 грн. - інфляційних втрат, 125,47 грн. - 3% річних, 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, ВУЛИЦЯ КИРПОНОСА, будинок 10/8; код ЄДРПОУ 31731838) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 грн. - зайво сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 08.12.2015 року.