Рішення

від 16.12.2015 по справі 910/25546/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015Справа №910/25546/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю К.І.Ф.Консалтинг

про стягнення 413 289,75 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Шевчук П.В. за довіреністю № б/н від 17.11.2015 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю К.І.Ф.Консалтинг про стягнення 412 333,30 грн. (з яких: 235 336,00 грн. заборгованість, 166 147,41 грн. інфляційні втрати, 10 849,89 грн. три відсотки річних), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 20 від 18.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/25546/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.11.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 18.11.2015 р. представник позивача повідомив, що не готовий до судового засідання, у зв'язку з чим подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 р. відкладено розгляд справи до 02.12.2015 р., у зв'язку з неявкою уповноваженого представника відповідача у призначене судове засідання та не виконанням сторонами вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 02.12.2015 р. представник позивача надав суду оригінали документів, для огляду, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2015 р. не з'явився, вимог ухвали не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 02.12.2015 р. розгляд справи відклав на 16.12.2015 р.; зобов'язав сторін надати суду певні пояснення та документи.

16.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю Ластівка ЛТД просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю К.І.Ф.Консалтинг 413 289,75 грн. (з яких: 235 336,00 грн. заборгованість, 167 115,32 грн. інфляційні втрати, 10 838,43 грн. три відсотки річних), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 20 від 18.03.2013 р. Дану заяву прийнято судом з огляду на наступне.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Згідно з п. 3 .10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Таким чином, справа № 910/25546/15 розглядається за новою ціною - 413 289,75 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2015 р. надав суду документи, які залучено до матеріалів справи; надав суду усні пояснення усні пояснення по суті спору; збільшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 16.12.2015 р. повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 16.12.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Ластівка ЛТД (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю К.І.Ф. Консалтинг (надалі - орендар) укладено договір оренди № 20 (надалі - договір), відповідно до умов якого ТОВ Ластівка ЛТД передає у платне строкове користування (оренду), а ТОВ К.І.Ф. Консалтинг приймає нежитлове приміщення загальною площею 244,32 (двісті сорок чотири цілих тридцять дві сотих) квадратних метра, що знаходиться за адресою: вул. Іллінська, 8, в Подільському районі м. Києва, та яке розташоване на 3 (третьому) поверсі нежитлової будівлі, блок 4 (чотири), цієї будівлі (надалі - приміщення), згідно фрагменту плану поверху будівлі (додаток № 1 до договору).

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На виконання умов договору, 06.04.2013 р. між позивачем та відповідачем підписано акт передачі приміщення за договором (додаток № 2 до договору).

За умовами п. 2.1. договору, приміщення на умовах цього договору надається орендарю на строк 35 (тридцять п'ять) місяців з дня передання приміщення орендарю в порядку, передбаченому ст. 4 договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата за користування приміщенням за один місяць оренди (в т.ч. ПДВ) становить 58 585,49 грн.

Пунктом 3.2. договору визначено, що орендна плата розраховується шляхом помноження базової орендної плати на загальну площу приміщення, вказану в п. 1.1. договору.

Базова орендна плата за 1 квадратний метр приміщення становить 239,30 грн., що еквівалентно 30,00 (тридцяти) доларам США по курсу НБУ на дату підписання данного договору (п. 3.2.1. договору).

У відповідності до п. 3.3.2. договору, ТОВ К.І.Ф. Консалтинг сплачує орендну плату щомісячно шляхом попередньої оплати не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата, з урахуванням індексації в порядку п. 3.4 договору.

Згідно з п. 3.4. договору, орендна плата підлягає індексації за умови зміни офіційного курсу долару США по відношенню до української гривні на день виставлення рахунку, шляхом помноження орендної плати, встановленої в п. 3.1. договору на коефіцієнт зміни офіційного курсу української гривні до одного долара США, встановленого НБУ.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що сторони протягом усього строку дії договору щомісяця до п'ятого числа місяця, наступного за поточним підписують акт здачі-прийняття наданих послу з оренди приміщення.

На виконання зазначеної умови договору, позивачем було складено відповідні акти надання послуг, які надавалися відповідачу.

Проте, починаючи з лютого 2014 р. відповідачем неналежним чином виконувались обов'язки щодо оплати за договором оренди № 20 від 18.03.2013 р. орендних платежів, комунальних платежів та платежів за сервісні послуги.

Відповідно до п. 5.1.2. договору, ТОВ К.І.Ф. Консалтинг зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі проводити розрахунки з ТОВ Ластівка ЛТД за користування приміщенням, у відповідності з положеннями даного договору. Крім цього, ТОВ К.І.Ф. Консалтинг зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати комунальні послуги та інші витрати, які будуть вказані в рахунках орендодавця.

Згідно з п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що ТОВ Ластівка ЛТД були вчинені всі необхідні дії та належно виконані умови договору, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати за умовами договору належним чином не виконав в розмірі і строк, передбачені умовами договору, в зв'язку з чим у ТОВ К.І.Ф. Консальтинг виникла заборгованість за період з лютого 2014 р. до квітня 2014 р. за договором оренди № 20 від 18.03.2013 р. в розмірі 235 336 , 00 грн .

У відповідності до акта повернення приміщення від 31.07.2014 р. (додаток № 4 до договору), орендар повернув орендодавцю орендоване за договором оренди № 20 від 18.03.2013 р. приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав суду копії актів надання послуг № 228 від 28.02.2014 р. на суму 58 585,49 грн., № 348 від 28.02.2014 р. на суму 13 404,54 грн., № 420 від 31.03.2014 р. на суму 65 511,96 грн., № 553 від 31.03.2014 р. на суму 11 820,43 грн., № 630 від 30.04.2014 р. на суму 76 053,40 грн., № 786 від 30.04.2014 р. на суму 10 960,18 грн., № 823 від 31.05.2014 р. на суму 83 444,83 грн., № 980 від 31.05.2014 р. на суму 10 778,29 грн.; копії банківських виписок; копії платіжних доручень; копії рахунків та копію акту звіряння взаємних розрахунків за період з 18.03.2013 р. до 22.09.2015 р.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю Ластівка ЛТД звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю К.І.Ф.Консалтинг про стягнення 413 289,75 грн. (з яких: 235 336,00 грн. заборгованість, 167 115,32 грн. інфляційні втрати, 10 838,43 грн. три відсотки річних), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 20 від 18.03.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо передачі приміщень оренди виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів за період з лютого 2014 р. до квітня 2014 р. за договором оренди № 20 від 18.03.2013 р. не здійснив належним чином.

Відповідач жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 235 336,00 грн. заборгованості, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю К.І.Ф. Консалтинг про стягнення 235 336,00 грн. заборгованості, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 20 від 18.03.2013 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ластівка ЛТД просить суд також стягнути з відповідача 167 115,32 грн. інфляційних втрат за період з 08.03.2014 р. до 22.09.2015 р. та 10 838,43 грн. трьох відсотків річних за період з 08.03.2014 р. до 22.09.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди № 20 від 18.03.2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ , згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Оскільки матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем за період з лютого 2014 р. до квітня 2014 р. грошового зобов'язання за договором оренди № 20 від 18.03.2013 р., то за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 167 115,32 грн. інфляційних втрат за період з 08.03.2014 р. до 22.09.2015 р. та 10 838,43 грн. трьох відсотків річних за період з 08.03.2014 р. до 22.09.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди № 20 від 18.03.2013 р.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю К.І.Ф.Консалтинг підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю К.І.Ф.Консалтинг (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, 21, кв. 35, код ЄДРПОУ 35932205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка ЛТД (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 32252797) 235 336 (двісті тридцять п'ять тисяч триста тридцять шість) грн. 00 коп. заборгованості, 167 115 (сто шістдесят сім тисяч сто п'ятнадцять) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 10 838 (десять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 43 коп. трьох відсотків річних та 6 199 (шість тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 35 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 21.12.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина