Постанова

від 18.12.2015 по справі 820/9739/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 грудня 2015 р. справа № 820/9739/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша слобожанська будівельна компанія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША СЛОБОЖАНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.09.2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 267185,00 грн. (за основним платежем - 213748,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53437,00 грн.) та від 12 вересня 2014 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 367358,75 грн. (за основним платежем - 293887,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 73471,75 грн.), яке було винесено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за актом від 29.08.2014 року № 3397/20-30-22-01-14/37188826; скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 січня 2015 року № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 103347,00 грн. (за основним платежем 68898,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34449,00 грн.), яке було винесено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за актом від 06.01.2015 року № 7/20-30-22-01/37188826; скасувати податкове повідомлення - рішення від 09 квітня 2015 року № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24978,75 грн. (за основним платежем 19983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4995,75 грн.), яке було винесено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за актом від 09.02.2015 року № 367/20-30-15-01-10/37188826.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша слобожанська будівельна компанія", за результатами якої складено Акти, на підставі актів перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із контрагентами та мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними, а тому позов не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було проведено виїзну документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша слобожанська будівельна компанія" (код ЄДРПОУ 37188826) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Еккоплюс" (код ЄДРПОУ 38876264) за період грудень 2013 року та ТОВ "ТК Фіона" (код ЄДРПОУ 38258286) за період березень-серпень 2013 року, за результатами якої було складено акт від 29.08.2014 року № 3397/20-30-22-01-14/37188826 у висновках якого зазначено про порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 12 вересня 2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 267185,00 грн., де за основним платежем - 213748,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53437,00 грн. та від 12 вересня 2014 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 367358,75 грн., де за основним платежем - 293887,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 73471,75 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Еккоплюс" та ТОВ "Фіона" в частині придбання товарів (послуг) за період березень-серпень, грудень 2013 року, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 293887,00 грн. та занижено суми податку на прибуток в розмірі 231748,00 грн..

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Перша слобожанська будівельна компанія" та ТОВ "Фіона" укладено договір № 1/01-К від 04.01.2013 року про роботи по устрою гіпсокартонних перегородок, шпаклівці та штукатурці стін; договір № 19/01-Х від 19.04.2013 року про роботи по устрою під'їзної дороги до тимчасових споруд, договір № 4/6-Б від 04.06.2013 року про роботи по устрою під'їзної дороги до елеваторного комплексу; договір № 29/7-П від 29.07.2013 року про укладку труб, договір № 1/07-Г від 01.07.2013 року про послуги по роботі техніки та механізмів; договір № 23/04 від 23.04.2013 року про послуги по роботі техніки та механізмів.

Реальність виконання умов договорів підтверджується документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними від 04.03.2013 року № 239, 30.04.2013р. № 803, 31.05.2013 р. № 366, № 368, № 367, № 72, від 28.05.2013 р. № 60, 20.05.2013 р. № 249, від 13.05.2013 року № 9, від 07.06.2013 р. № 171, від 18.06.2013р. № 248, від 20.06.2013 р. № 61, від 21.06.2013 р. № 283, від 27.06.2013 р. № 347, від 25.06.2013 р. № 303, від 26.06.2013 р. № 322, № 321, від 04.07.2013р. № 66, від 11.07.2013р. № 264, № 263, від 12.07.2013р. № 277, від 15.07.2013р. № 310, № 309, від 16.07.2013р. № 318, від 18.07.2013р. № 349, від 23.07.2013р. № 405, від 24.07.2013р. № 414, від 25.07.2013р. № 429, від 30.07.2013р. № 457, від 31.07.2013р. № 482, від 01.08.2013р. № 1, від 02.08.2013р. № 10, від 07.08.2013 р. № 31, від 08.08.2013р. № 33, від 16.08.2013р. № 153, від 21.08.2013р. № 219, від 22.08.2013р. № 228, № 230, № 229, від 28.08.2013р. № 270, від 30.08.2013р. № 296; довідками вартості виконаних робіт та актами приймання виконаних робіт за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень2013 року.

Оплата за надані послуги (роботи) здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку, які містяться в матеріалах справи.

Також, між ТОВ "Перша слобожанська будівельна компанія" та ТОВ "Еккоплюс" укладено договір поставки № 2/12 від 02.12.2013 року про постачання будівельних матеріалів.

Реальність виконання умов договору підтверджується податковими накладними від 09.12.2013р. № 929, № 928, від 12.12.2013р. № 1218, № 1219, № 1220, від 20.12.2013р. № 2024, від 23.12.2013р. № 2316, № 24.12.2013р. № 2413, від 25.12.2013р. № 2517, від 27.12.2013р. № 2716; видатковими накладними від 9.12.2013р. № 928, № 929, від 12.12.2013р. № 1218, № 1219, № 1220, від 19.12.2013р. № 1911, від 20.12.2013р. № 2024, від 23.12.2013р. № 2316, від 24.12.2013р. № 2413, від 25.12.2013р. № 2517; рахунок фактурою від 09.12.2013р. № СВ-12/091, № СВ-12/092, від 12.12.2013р. № СВ-12/121, № СВ-12/122, № СВ-12/123, від 19.12.2013р. № СВ-12/192, від 20.12.2013р. № 12-202, від 23.12.2013р. № СВ-12/231, від 24.12.2013р. № СВ-12/243, від 25.12.2013р. № СВ-12/253, від 27.12.2013р. № СВ-12/275; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжними дорученнями від 24.03.2014р. № 142, від 10.04.2014р. № 159, від 16.06.2014р. № 241.

Також, судом встановлено, що 05.01.2015 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Перша слобожанська будівельна компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ "Сеолан" (код ЄДРПОУ 39072643) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, за результатами якої було складено акт від 06.01.2015 року № 7/20-30-22-01/37188826, у висновках якого зазначено про порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 68898,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 22 січня 2015 року № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 103347,00 грн., де за основним платежем 68898,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34449,00 грн..

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомленя-рішеня, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагента позивача, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Сеолан", які ґрунтуються на акті перевірки Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 4551/20-36-22-03/39072643 від 18.12.2014 року відносно ТОВ "Сеолан".

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ " Перша слобожанська будівельна компанія" та ТОВ "Сеолан" укладено договір поставки № 02/06-07 від 02.06.2014 року, договір поставки № 19/06-10 від 19.06.2014 року, договір поставки № 23/06-08 від 23.06.2014 року, договір поставки № 27/06-09 від 27.06.2014 року.

Реальність виконання умов договорів підтверджується податковими накладними від 24.06.2014р. № 2408, № 2409, від 25.06.2014р. № 2506, № 2507, від 26.06.2014 р. № 2605, № 2606, від 27.06.2014р. № 2712 - 2715; видатковими накладними від 24.06.2014р. № 2408, від 25.06.2014р. № 2506, № 2507, від 26.06.2014р. № 2605, № 2606, від 27.06.2014р. № 2712-2715; актом здачі-приймання виконаних робіт; платіжними дорученнями від 06.08.2014р. № 329, № 330, від 08.08.2014р. № 336, від 13.08.2014р. № 349, від 18.08.2014р. № 368, № 350, від 01.09.2014р. № 391, від 05.09.2014 р. № 406, від 09.09.2014р. № 413, від 10.09.2014р. № 416, від 11.09.2014р. № 419, від 16.09.2014р. № 425, № 424, від 22.09.2014 р. № 438, від 24.09.2014р. № 443, № 442, № 439, від 29.09.2014 р. № 452, від 30.09.2014р. № 454.

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На підтвердження реальності виконання умов Договорів по транспортуванню ТМЦ, позивач надав опії відповідних товаро-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Зазначеними доказами підтверджується дотримання позивачем та його контрагентами під час визначення розміру податкових зобов'язань та податкового кредиту положень ПК України, а також повне відображення наслідків здійснених господарських операцій в податковому обліку під час визначення розміру витрат, що враховувалися при обчисленні об'єкта оподаткування.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

ОСОБА_3 адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати.

Таким чином, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність визначення позивачем складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані відповідно до положень податкового законодавства.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки товару.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення від 12.09.2014 року № НОМЕР_1, від 12 вересня 2014 року № НОМЕР_2 та від 22 січня 2015 року № НОМЕР_3 є незаконними та підлягають скасуванню.

Крім того, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Перша слобожанська будівельна компанія" за період серпень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 09.02.2015 року № 367/20-30-15-01-10/37188826, у висновках якого зазначено про порушення позивачем п. 201.10, п. 201.6 ст. 201, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 09 квітня 2015 року № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24978,75 грн., де за основним платежем 19983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4995,75 грн.

З акту податкового органу вбачається, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугувала інформація щодо відсутності реєстрації податкової накладної від 12.08.2014 року № 7 на суму ПДВ 19983,13 грн. ПП "Полікарбонат" (код ЄДРПОУ 36988882) в Єдиному реєстрі податкових накладних та не подання позивачем ОСОБА_4 № 8 "заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН) до декларації з ПДВ за серпень 2013 року.

Суд зазначає, що відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні перевірки. Камеральні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (данх органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно із ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу.

У відповідності до п. 200.10 ст. 200 ПК України, камеральна перевірка контролюючим органом проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення - рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.

Судовим розглядом встановлено, що акт перевірки № 367/20-30-15-01-10/37188826 від 09.02.2015 року отримано ТОВ "ПСБК" 26 лютого, а податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_4 винесено 09 квітня 2015 року.

Крім того, податкова накладна ПП "Полікарбонат" від 12.08.2014 року № 7 на суму ПДВ 19983,13 грн. виключена ТОВ "ПСБК" з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року на підставі розрахунку ПП "Полакарбонат" № 1 від 12.08.2014 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 12.08.2014 року № 7, що підтверджується електронною копією Реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "ПСБК" за серпень 2014 року та електронними копіями розрахунку № 1 від 12.08.2014 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 12.08.2014 року № 7 і реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року ПП "Полікарбонат".

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення - рішення від 09 квітня 2015 року № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24978,75 грн., де за основним платежем 19983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4995,75 грн., у зв'язку з його незаконністю та необґрунтованістю.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України. - .

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Перша слобожанська будівельна компанія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2014 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, від 22.01.2015 № НОМЕР_3 та від 09.04.2015 № НОМЕР_4, винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша слобожанська будівельна компанія" (61051, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 37188826) сплачену суму судового збору в розмірі 1705 (одна тисяча сімсот п'ять) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2015 року.

Суддя Р.В. Мельников