Рішення

від 17.12.2015 по справі 911/4585/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа № 911/4585/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією IAS-Бориспіль

про стягнення 430 538,06 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №01-22/6-105 від 17.01.2015);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. №12/16-15 від 16.12.2015).

Обставини справи:

Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства з іноземною інвестицією Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі - відповідач) про стягнення 430 538,06 грн боргу, з яких 370 255,88 грн основного боргу, 57 411,60 грн пені, 2 870,58 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про використання товарного знаку та рекламну діяльність №2.6.26-2003 від 28.04.2000.

Ухвалою господарського суду Київської обшласті від 14.10.2015 порушено провадження у справі №911/4585/15, розгляд справи призначено на 03.12.2015.

01.12.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання №35-22/1-758 від 30.11.2015 (вх. №28680/15), згідно якого просив долучити до матеріалів справи документи, серед яких, зокрема, пояснення по суті спору.

01.12.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №35-22/1-752 від 27.11.2015 (вх. №28681/15), згідно якої позивач зменшив розмір позовних вимог, та просив стягнути з відповідача заборгованость у сумі 63 319,05 грн, з яких 57 076,96 грн пені, 3 013,81 грн 3% річних та 3 228,28 грн інфляційних втрат.

Зазначена заява обгрунтована тим, що оскільки відповідачем вже після порушення провадження у справі було повністю сплачено суму основного боргу, позивач зменшив позовні вимоги на суму сплаченого основного боргу у розмірі 370 255,88 грн.

Однак як встановлено судом, в зазначеній заяві про зменшення позовних вимог позивач, окрім зменшення суми позовних вимог на суму основного боргу, збільшив вимоги по стягненню з відповідача 3% річних та додав додаткову вимогу про стягнення з відповідача 3 228,28 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3.10, 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Згідно п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися зі статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Абзацами четвертим та пятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що заява позивача про зменшення позовних вимог №35-22/1-752 від 27.11.2015 (вх. №28681/15 від 01.12.2015) за своєю правовою природою є частково заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та пені, частково заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та частково доповнення предмету позову ще однією вимогою в частині стягнення інфляційних втрат, яка подана представником позивача до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про прийняття зазначеної заяви позивача №35-22/1-752 від 27.11.2015 (вх. №28681/15 від 01.12.2015) до розгляду судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/4585/15 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 17.12.2015.

17.12.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №30049/15), згідно якого відповідач зазначив, що ним була в повному обсязі сплачена сума основного боргу, та просив зменшити розмір штрафних санкцій.

У судовому засіданні 17.12.2015 представник позивача підтримав позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2015 просив зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2000 між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль (надалі - Позивач, Аеропорт) та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією ІАS-Бориспіль (надалі - Відповідач, Фірма) було укладено договір про використання товарного знаку та рекламну діяльність № 2.6.26-203 (надалі - Договір).

До Договору вносилися зміни шляхом укладення Додаткових угод № 1, 2, 3, 4, 5. Зокрема, додатковою угодою № 5 від 13.01.2014, строк дії Договору було продовжено до 31.12.2018.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір є чинним.

Згідно п. 1.1 Договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою 4 від 01.12.2010, аеропорт надає фірмі (Ліцензіату) дозвіл (невиключна ліцензія) на копіювання свого знаку для товарів і послуг, які належать аеропорту на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом №90008 від 10.04.2008, при здійсненні фірмою рекламної діяльності в Міжнародному аеропорту Бориспіль .

Пунктом 4.1 Договору, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою № 4 від 01.12.2010 передбачено, що щомісячна договірна вартість сплачується фірмою у сумі 50 % від валового доходу і нарахування ПДВ після відрахувань фірмою за спожиту електроенергію.

Згідно з пунктом 4.3 Договору передбачено, що Аеропорт щомісячно виставляє Фірмі рахунок, згідно з п. 4.1 Договору. Фірма з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії Аеропорту рахунок та до 20 числа здійснює його оплату.

На виконання умов Договору, за березень-липень 2015 року Аеропортом були надані Фірмі послуги з використання товарного знаку та рекламної діяльності, для сплати яких було складено та надано Фірмі наступні рахунки-фактури та акти

Місяць, за який виникла заборгованість№ і дата рахунку- фактуриСума рахунку- фактури, грн.Дата отримання ОСОБА_3 приймання-здачі виконаних послугДата оплати, п. 4.3 Договору Березень 2015№ 95/7 від 31.03.2015 126852,70 07.04.2015 20.04.2015 Квітень 2015№ 95/8 від 30.04.2015 80107,25 06.05.2015 20.05.2015 Квітень 2015№ 95/12 від 31.05.2015 19200,00 04.06.2015 20.06.2015 Травень 2015№ 95/11 від 31.05.2015 136308,29 09.06.2015 20.06.2015 Червень 2015№ 95/14 від 30.06.2015 72662,40 02.07.2015 20.08.2015 Липень 2015№95/16 від 31.07.2015 87085,19 06.08.2015 20.09.2015

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг відповідачу згідно договору, відповідач в свою чергу здійснив оплату за надані послуги, але з порушенням визначених договором строків.

Таким чином, станом на дату розгляду справи борг відповідача відсутній, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача та заявою про зменшення розміру позовних вимог №35-22/1-752 від 27.11.2015 (вх. №28681/15 від 01.12.2015).

Зазначена заборгованість сплачувалась відповідачем як до порушення провадження у справі, так і після, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №35-22/1-752 від 27.11.2015 (вх. №28681/15 від 01.12.2015), є вимоги позивача про стягнення з відповідача 57 076,96 грн пені, 3 013,81 грн 3% річних та 3 228,28 грн інфляційних втрат.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно договору про використання товарного знаку та рекламну діяльність № 2.6.26-203 від 28.04.2000, позивач просить суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача 57 076,96 грн пені розрахованої за періодами зазначеними в наданому розрахунку.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пунктом 4.4 договору сторонами погоджено, що стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на час надання послуг.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати послуг згідно договору у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 4.1 договору, тобто з 21-го числа місяця та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно.

Враховуючи вищевикладене, а також безпідставне включення позивачем до періоду обрахунку пені днів фактичної сплати заборгованості, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 21.04.2015 по 05.05.2015 на 120 000,00 грн заборгованості за березень 2015 року;

з 06.05.2015 по 17.05.2015 на 100 000,00 грн заборгованості за березень 2015 року;

з 18.05.2015 по 18.06.2015 на 80 000,00 грн заборгованості за березень 2015 року;

з 19.06.2015 по 12.07.2015 на 50 000,00 грн заборгованості за березень 2015 року;

з 13.07.2015 по 30.07.2015 на 35 000,00 грн заборгованості за березень 2015 року;

з 21.05.2015 по 06.08.2015 на 60 000,00 грн заборгованості за квітень 2015 року;

з 07.08.2015 по 22.09.2015 на 55 000,00 грн заборгованості за квітень 2015 року;

з 21.06.2015 по 22.09.2015 на 19 200,00 грн заборгованості за квітень 2015 року;

з 21.06.2015 по 22.09.2015 на 136 308,29 грн заборгованості за травень 2015 року;

з 23.09.2015 по 23.09.2015 на 67 010,29 грн заборгованості за травень 2015 року;

з 21.07.2015 по 23.09.2015 на 72 662,40 грн заборгованості за червень 2015 року;

з 24.09.2015 по 20.10.2015 на 72 072,69 грн заборгованості за червень 2015 року;

з 21.10.2015 по 28.10.2015 на 8 072,69 грн заборгованості за червень 2015 року;

з 21.08.2015 по 28.10.2015 на 87 085,19 грн заборгованості за липень 2015 року;

з 29.10.2015 по 02.11.2015 на 77 867,48 грн заборгованості за липень 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені та періоди визначені судом, арифметично вірний розмір пені становить 65 871,45 грн. Відтак, вимога про стягнення 57 076,96 грн пені підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, у відзиві на позовну заяву від 17.12.2015 (вх. №30049/15 від 17.12.2015) відповідач заявив на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем.

Зазначене клопотання відповідача обґрунтоване тим, що за час розгляду справи в суді відповідач повністю сплатив основний борг за послуги, надані відповідно до умов договору, крім того, відповідач зазначає про скрутне фінансове становище спричинене неповною сплатою сум контрагентів відповідача, заблокуванням розрахункового рахунку у зв'язку з ліквідацією ПАТ АБ Старокийвський Банк , таким чином необхідність сплати штрафних санкцій може посилити складне фінансове становище відповідача.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22 , глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України істаттею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прострочення оплати відповідачем є винятковим випадком, оскільки зазначене прострочення було спричинене заблокуванням банківського рахунку відповідача у зв'язку з ліквідацією банку та простроченням розрахунків з контрагентами відповідача, крім того, основна сума боргу повністю погашена перед позивачем, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір пені вдвічі.

Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 28 538,48 грн (1/2 від 57 076,96 грн).

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за договором про використання товарного знаку та рекламну діяльність № 2.6.26-203 від 28.04.2000 з урахуванням додаткових угод до нього, позивачем за період 21.04.2015 по 03.11.2015 нараховано 3 228,28 грн інфляційних втрат та 3 013,81 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, та з урахуванням періодів визначених судом, становить 4 428,72 грн та 3 492,14 грн відповідно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 228,28 грн інфляційних втрат та 3 013,81 грн 3% річних підлягають задоволенню у повному розмірі, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення 57 076,96 грн пені, 3 228,28 грн інфляційних втрат та 3 013,81 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 28 538,48 грн пені, 3 228,28 грн інфляційних втрат та 3 013,81 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією IAS-Бориспіль (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 71-А/1; ідентифікаційний код 20581826) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль ; ідентифікаційний код 20572069) - 28 538 (двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень) 48 коп. пені; 3 228 (три тисячі двісті двадцять вісім гривень) 28 коп інфляційних втрат; 3 013 (три тисячі тринадцять гривень) 81 коп. 3% річних та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) 00 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 24.12.2015

Суддя В.М. Антонова