Рішення

від 17.12.2015 по справі 911/4509/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа № 911/4509/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІНКО-ФУД

до Товариства з обмеженою відповідальністю Край-1

про стягнення 214 939,32 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №30 від 23.02.2015);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІНКО-ФУД (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КРАЙ-1 (далі - відповідач) про стягнення 214 939,32 грн заборгованості, з яких 169 024,70 грн основного боргу, 39 879,15 грн пені, 3 959,27 грн інфляційних втрат та 2 076,20 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки № 8 від 26.09.2014 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2015 порушено провадження у справі № 911/4509/15, розгляд справи призначено на 12.11.2015.

12.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. №26967/15).

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/4509/15 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 17.12.2015.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

ОСОБА_1 чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 17.12.2015 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІНКО-ФУД (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Край-1 (Покупець) укладено договір поставки № 8, згідно якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, доставляти покупцеві продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (товар), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати такий товар.

Відповідно до п.2.1 договору асортимент товарів, що поставляються, і ціни на них з урахуванням податку на додану вартість та витрат постачальника з доставки товарів покупцю встановлюються в специфікації за формою, що визначена в додатку №1 до договору.

Згідно п. 4.2 договору постачальник є таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товари в пункт поставки - магазин покупця, визначений в замовленні, і якщо в результаті приймання була встановлена повна відповідність доставлених товарів вимогам нормативно-правових документів, умовам замовлення та договору.

Пунктом 12.1, 12.2 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. Договір діє до припинення його однією із сторін шляхом направлення повідомлення про це іншій стороні за 30 календарних днів до такого припинення за правилами п.7.1 договору.

Згідно п. 3.1 договору постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у прас-листі затвердженому сторонами.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Додатку №2 від 26.09.2014 до договору поставки №8 від 26.09.2014 загальна вартість договору дорівнює загальній вартості поставленого постачальником товару, який був прийнятий і оплачений покупцем протягом дії договору.

Покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з дня поставки товару та підписання сторонами накладної.

Згідно п. 1.4 додатку №2 до договору оплата за товар здійснюється покупцем з урахування п. 1.3 додатку в платіжні дні, якими є кожен вівторок та четвер тижня, за умови, що ці дні є банківським днями. Сторони погодили, що відповідно до умов договору не є платіжним останні 5 банківських днів кожного календарного місяця, у зв'язку із чим, оплата товару покупцем у такі дні не здійснюється. У випадку, якщо строк оплати товару припадає на неплатіжний день, така оплата здійснюється покупцем у наступний за ним платіжний день.

На виконання умов договору позивач за період з 04.02.2015 по 14.05.2015 поставив відповідачу товар на загальну суму 169 024,70 грн, що підтверджується видатковими накладними підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, наявними в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, умови договору в частині оплати поставленого товару належним чином не виконав, оплату не здійснив, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 169 024,70 грн за товар поставлений в період з 04.02.2015 по 14.05.2015.

Предметом позову є вимоги про стягнення 169 024,70 грн основного боргу, 39 879,15 грн пені, 3 959,27 грн інфляційних втрат та 2 076,20 грн 3 % річних..

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013р.).

З огляду на вищезазначене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 169 024,70 грн основного боргу згідно договору поставки № 8 від 26.09.2014, є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 8 від 26.09.2014, позивачем згідно наданого розрахунку штрафних санкцій за період з 10.03.2015 по 29.09.2015 нарахована пеня в сумі 39 897,15 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 11.6 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 10.03.2015 по 29.09.2015 становить 40 157,02 грн. Отже, вимога про стягнення 39 897,15 грн пені підлягає задоволенню в повному розмірі, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 8 від 26.09.2014, позивачем за період з 10.03.2015 по 29.09.2015 нараховано 3 959,27грн інфляційних втрат та 2 076,20 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди та суми боргу нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 10.03.2015 по 29.09.2015 складає 3 959,27 грн інфляційних втрат та 2 090,14 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 3 959,27грн інфляційних втрат та 2 076,20 грн 3 % річних підлягають задоволенню в повному розмірі, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 169 024,70 грн основного боргу, 39 879,15 грн пені, 3 959,27 грн інфляційних втрат та 2 076,20 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАЙ-1 (08120, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, буд. 215А, кімната 3; ідентифікаційний код 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІНКО-ФУД (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Білопільська, буд. 131; ідентифікаційний код 38745831) 169 024 (сто шістдесят дев'ять тисяч двадцять чотири гривні) 70 коп. основного боргу, 39 879 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень) 15 коп. пені, 3 959 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень) 27 коп. інфляційних втрат, 2 076 (дві тисячі сімдесят шість гривень) 20 коп. 3 % річних та 3 224 (три тисячі двісті двадцять чотири гривні) 09 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 24.12.2015

Суддя В.М. Антонова