Рішення

від 09.12.2015 по справі 910/29361/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015Справа №910/29361/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський ливарно-механічний завод

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Металургпром

про стягнення 14 400,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Позняков О.І., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Конотопський ливарно-механічний завод (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Металургпром (далі - відповідач) про стягнення 14 400,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2015 порушено провадження у справі №910/29361/15, розгляд справи призначено на 09.12.2015.

08.12.2015 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про відсутність аналогічного спору.

У судове засідання 09.12.2015 представник позивача з'явився, надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2015 не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Конотопський ливарно-механічний завод (далі - позивач) було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю ТД Металургпром (далі - відповідач) кошти на загальну суму 14 400,00 грн. за круг 320 ст. 20 у кількості 0,5 тон.

16.10.2015 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 3806 на суму 14 400 грн. 00 коп., який було оплачено останнім 16.10.2015 на суму 7 200,00 грн та 19.10.2015 на суму 7 200,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 18 від 16.10.2015 на суму 7 200,00 грн та № 19 від 19.10.2015 на суму 7 200,00 грн.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи те, що відповідачем були виставлені позивачу рахунки на оплату, які були оплачені позивачем, між сторонами виникли зобов'язання, згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України, за Договором поставки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем не було поставлено товар, а саме круг 320 ст. 20 у кількості 0,5 тон, на суму 14 400,00 грн.

В подальшому, 30.10.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача, що підтверджується матеріалами справи, Претензію від 30.10.2015.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, укладеного сторонами у спрощений спосіб, та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару, у зв'язку із чим за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 14 400 грн. 00 коп., що є сумою сплачених позивачем відповідачу коштів, які відповідачем не було повернуто.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження поставки позивачу товару за Договором на всю суму отриманої передоплати, а саме 14 400,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача передоплати в розмірі 14 400,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Металургпром (03194, м. Київ, проспект Леся Курбаса, будинок 15 В; ідентифікаційний код: 39450721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський ливарно-механічний завод (41600, Сумська обл., місто Конотоп, вулиця Вирівська, будинок 64 З; ідентифікаційний код: 37784712) передоплату в розмірі 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

Повне рішення складено 21.12.2015.

Суддя О.В. Нечай