Рішення

від 16.12.2015 по справі 910/29842/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015Справа №910/29842/15

За позовом Приватного підприємства Форт-Т

до Товариства з обмеженою відповідальністю Джил

про стягнення заборгованості у розмірі 90 468,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Баранов О.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного підприємства Форт-Т (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Джил (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 90 468,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2015 було порушено провадження у справі № 910/29842/15, розгляд справи призначено на 16.12.2015.

У судове засідання 16.12.2015 представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 16.12.2015 не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством Форт-Т (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Джил (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір про надання послуг по охороні об'єкту № 09/11-ФО від 30.12.2010 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник передає об'єкт будівництва (житловий будинок по вул. Червоногвардійська 3в, в м. Чернігові) та належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях) об'єкта. Що охороняється (далі - об'єкт), а виконавець зобов'язується здійснити заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна замовника на об'єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб до майна на об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна, передбаченого оперативною карткою, позначені на плані-схемі об'єктів (Додаток № 3 до Договору), що охороняється, дислокацією (Додаток № 1 до Договору), у відповідності до Інструкції з правил майнової безпеки об'єкта (Додаток № 4 до Договору), узгодженою із замовником.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Договору вартість послуг по даному Договору є договірною та визначається сторонами на підставі рахунків-фактур, актів виконаних робіт або Розрахунку вартості охорони об'єктів (Додаток № 2 до Договору). У разі зміни витрат на здійснення охорони, пов'язаних із змінами податкового законодавства, офіційними підвищення норм оплати праці, зміною індексу інфляції, сума Договору змінюється на підставі наданих виконавцем додаткових обґрунтованих розрахунків за узгодженням із змовником без переоформлення Договору. Сума, яка підлягає оплаті замовником виконавцю визначається на підстав Акту виконаних робіт, підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінчення терміну дії Договору. Не пізніше ніж через три робочі дні з дати надання виконавцем Акта виконаних робіт, замовником повинен підписувати його або надати свої письмові зауваження при допущені виконавцем недоліки та спосіб їх усунення.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що оплата за даним Договором проводиться замовником щомісячно по авансовій системі до 15-го числа поточного місяця в розмірі не менше 50 % договірної вартості. Остаточний розрахунок проводиться не пізніше останнього числа поточного місяця.

Цей Договір набуває чинності з 01.01.2011 та діє до 31.12.2011 включно, у відношенні здійснення розрахунків, у тому числі зі сплати пені, штрафу та інших взаєморозрахунків, що виникли мі сторонами протягом дії Договору, до остаточного їх здійснення. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не вимагає його розірвання, Договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же термін (пункти 8.1 та 8.2 Договору).

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, відповідач, в свою чергу, не виконав свої зобов'язання за Договором в частині розрахунків.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.4 Договору визначено, що Договір може бути припинений або розірваний достроково за ініціативою замовником у випадку припинення необхідності в користування послугами виконавця шляхом письмового повідомлення виконавця не менше ніж за два місяця.

Судом встановлено, що Договір є розірваним, оскільки відповідачем було направлено відповідачу Лист-повідомлення № 35 від 26.11.2012 про розірвання Договору, у зв'язку із передачею об'єкту на баланс КП Деснянському .

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме акти наданих послуг № ПП-00000426 від 30.09.2012 на суму 12 264,00 грн, № ПП-00000373 від 31.08.2012 на суму 12 264,00 грн, № ПП-00000484 від 31.10.2012 на суму 12 264,00 грн, № ПП-00000596 від 30.11.2012 на суму 12 264,00 грн, які підписані без зауваження сторонами, та рахунки на оплату № ПП-00000371 від 16.08.2012 на суму 12 264,00 грн, № ПП-00000424 від 17.09.2012 на суму 12 264,00 грн, № ПП-00000484 від 15.10.2012 на суму 12 264,00 грн, № ПП-00000596 від 16.11.2012 на суму 12 264,00 грн, відповідно до яких вбачається наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 49 056,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний складений та підписаний сторонами Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 08.10.2012 по 30.11.2012, відповідно якого, відповідачем визнано заборгованість в розмірі 49 056,00 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 374,72 грн. трьох відсотків річних та 37 037,28 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що позивачем вірно розраховано зазначені суми. А тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 4 374,72 грн та інфляційні втрати в розмірі 37 037,28 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, в загальному розмірі 90 468,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Джил (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 3-Г; ідентифікаційний код: 33936792) на користь Приватного підприємства Форт-Т (14029, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Волковича, будинок 2Б, квартира 21; ідентифікаційний код: 35883902) заборгованість в розмірі 49 056 (сорок дев'ять тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 4 374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн 72 коп., інфляційні втрати в розмірі 37 037 (тридцять сім тисяч тридцять сім) грн 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 357 (одна тисяча триста п'ятдесят сім) грн 02 коп.

Повне рішення складено 21.12.2015.

Суддя О.В. Нечай