Рішення

від 21.12.2015 по справі 910/28348/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015Справа №910/28348/15

За позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРАНС"

до: спеціального проектно-конструкторсько-технологічного бюро Українського товариства глухих

про: стягнення 6.658,42 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Іщенко О.П. - за довіреністю від 02.03.2015 № б/н, Сафонова Л.М. - директор;

відповідача: Жила Ю.Ю. - за довіреністю від 15.05.2015 № б/н, Архіпов О.Ю. - за довіреністю від 15.05.2015 № б/н.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛОРАНС" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до спеціального проектно-конструкторсько-технологічного бюро Українського товариства глухих про стягнення з останнього заборгованості в сумі 6.658,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем помилково перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 5.000,00 грн. проте, відповідачем в добровільному порядку не здійснено повернення позивачу вказаної суми грошових коштів.

На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача суму безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 5.000,00 грн та суму процентів за їх користування в розмірі 1.658,42 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/28348/15. Розгляд справи призначений на 14.12.2015.

В судовому засіданні 14.12.2015 оголошено перерву до 21.12.2015.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що між позивачем та відповідачем протягом 2010 - 2013 існували правовідносини, які реалізовувалися шляхом виставлення відповідачем рахунків та подальшою їх оплатою позивачем, а підстави для застосування статей 1212-1214 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки платіж був проведений позивачем на користь відповідача за виконані роботи згідно рахунку-фактури від 06.08.2013 № 352.

В судовому засіданні 21.12.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

19.08.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛОРАНС" (далі - позивач) помилково перерахувало на користь спеціального проектно-конструкторсько-технологічного бюро Українського товариства глухих (далі - відповідач) грошові кошти в сумі 5.000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.08.2013 № 82, засвідчена копія якого наявна у справі).

Виходячи з реквізиту "призначення платежу" вказаного вище платіжного документу, оплата позивачем здійснювалась на підставі рахунку-фактури від 06.08.2013 № 352. При цьому позивач зазначив, що між сторонами спору вказані договори не укладалися.

Спір між сторонами судового процесу виник у зв'язку із тим, що відповідачем в добровільному порядку не здійснено повернення позивачу помилково перерахованих грошових коштів в сумі 5.000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1.658,42 грн в якості процентів за користування безпідставно набутими коштами.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд відзначає, що відповідачем не надано суду жодного доказу стосовно того, що факт перерахування грошових коштів в сумі 5.000,00 грн на користь відповідача здійснений підставі рахунку-фактури від 06.08.2013 № 352.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Суд вважає заявлені позивачем вимоги є правомірними, оскільки відповідачем отримані від позивача грошові кошти без жодних правових підстав, тому до спірних правовідносин слід застосувати положення встановлені ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Виходячи з викладеного, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем будь-якими доказами не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 5.000,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позову судом відхиляються з урахуванням того, що відповідачем не надано суду жодного доказу стосовно того, що факт перерахування грошових коштів в сумі 5.000,00 грн на користь відповідача здійснений підставі рахунку-фактури від 06.08.2013 № 352. Подані відповідачем до суду копії актів здачі-прийняття послуг від 08.03.2011 № С-00000080 та від 29.02.2012 № С-00000098 судом до уваги не приймаються, оскільки не мають жодного відношення до факту помилкового перерахування позивачем грошових коштів на користь відповідача відповідно до платіжного доручення 19.08.2013 № 82.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 1.658,42 грн., суд виходить з такого.

При здійсненні розрахунку суми відсотків за користування чужими грошовими коштами, позивач посилається на статтю 1048 Цивільного кодексу України, яка в свою чергу, встановлює порядок отримання процентів за договором позики. Оскільки між сторонами спору відсутні договірні відносини вказані положення Цивільного кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані.

З поданого позивачем розрахунку суми відсотків за користування чужими грошовими коштами вбачається, що вказаний розрахунок здійснений позивачем за формулою нарахування штрафної санкції у вигляді пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки між сторонами спору відсутні договірні відносини позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 1.658,42 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на спеціальне проектно-конструкторське-технологічне бюро Українського товариства глухих.

Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача витрати по сплаті правової допомоги в розмірі 2.000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно п. 6.3. Постанови відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум .

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі .

До матеріалів справи доданий договір про надання юридичних послуг від 17.11.2014 № 02/14, який укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем Іщенко О.П., (далі - виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язався надати позивачеві правову допомогу в порядку господарського судочинства.

Таким чином, з викладеного вище випливає, що правова допомога надана позивачеві не адвокатом. Крім того, позивачем не подано до суду доказів оплати вказаних послуг з надання правової допомоги. Тому витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 2.000,00 грн не можуть бути віднесені до судових витрат, а відтак не підлягають поділу між сторонами даного спору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з спеціального проектно-конструкторсько-технологічного бюро Українського товариства глухих (03038, м. Київ, вул. Нововокзальна, буд. 8; ідентифікаційний код 03972910, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРАНС" (03006, м. Київ, вул. Горького, буд. 157; ідентифікаційний код 30021559, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 5.000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 грудня 2015 року

Суддя С.В. Балац