Рішення

від 09.12.2015 по справі 910/28809/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015Справа №910/28809/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбо Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Европродавто»

про стягнення 92 130,83 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбо Транс» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Европродавто» (далі – відповідач) про стягнення 92 130,83 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2015 було порушено провадження у справі № 910/28809/15, розгляд справи призначено на 09.12.2015.

27.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про відсутність аналогічного спору.

09.12.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, про продовження строків розгляду справи, про фіксування судового процесу.

У судове засідання 09.12.2015 представники сторін не з'явились.

Суд, дослідивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відхилив його з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Однак, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для її розгляду.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника.

Отже, незважаючи на те, що представники сторін у судове засідання 09.12.2016 не з'явилися, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арбо Транс» (далі – позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Европродавто» (далі – відповідач, замовник) було укладено Договір на надання транспортних послуг № 3 (далі - Договір), відповідно до умов якого перевізник, діючи за дорученням замовника, зобов'язується надати транспортні послуги з доставки сипучих вантажів по Києву та Київській області, а замовник приймає на себе зобов'язання сприяти у виконанні перевізником своїх обов'язків, забезпечити його необхідною документацією, у встановлені договором строки прийняти наданий обсяг послуг і провести розрахунок.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору оплата послуг за цим договором здійснюється в гривнях, в т.ч. ПДВ 20% згідно з чинним законодавством України. Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником за даним договором, за передоплатою. Протягом 3-х днів з моменту отримання підписати акт виконаних робот і один його примірник повернути перевізнику. Якщо у визначені терміни акт виконаних робіт замовником не буде підписаний і не повернений на адресу перевізника, то акт виконаних робот вважається підписаним на умовах перевізника, що зобов'язує замовника оплатити на користь перевізника вартість наданих останнім послуг.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє один календарний рік, якщо не буде припинений раніше, за згодою сторін.

Позивач зазначає суду про те, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі та надав послуги на загальну суму 205 328,58 грн, відповідач в свою чергу розрахувався лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 68 928,58 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме акти наданих послуг № 3 від 31.05.2015 на суму 121 573,94 грн та № 5 від 16.06.2015 на суму 83 754,64 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний складений та підписаний уповноваженими представниками сторін Акт звіряння за період з 01.06.2015 по 16.06.2015, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 68 928,58 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Заборгованість відповідача в розмірі 68 928,58 грн підтверджується матеріалами справи, та відповідно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім основної суми заборгованості позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 15 458,66 грн, штраф в розмірі 6 892,85 грн та 3 % річних в розмірі 850,74 грн.          

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних та встановлено, що позивачем вірно розраховано зазначений показник, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 850,74 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розділу 5 Договору замовник несе відповідальність в разі несплати (несвоєчасної оплати) послуг перевізника, замовник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати, а вразі несплати грошової заборгованості протягом більш ніж 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, винна сторона зобов'язана додатково (крім пені) сплатити на користь іншої сторони штраф в розмірі 10 % від розміру несплаченої грошової суми (заборгованості).

Щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом здійснено перерахунок заявленого розміру пені та штрафу та встановлено, що позивачем було вірно розраховано пеню та штраф.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 15 458,66 грн. та штраф в розмірі 6 892,95грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором з урахуванням пені, 3% річних та штрафу в загальному розмірі 92 130,83 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Европродавто» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 136, кімната 34; ідентифікаційний код: 34295790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбо Транс» (03035, м. Київ, вулиця Сурікова, будинок 3; ідентифікаційний код: 37841162) заборгованість в розмірі 68 928 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн 58 коп., 3 % річних в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 74 коп., пеню в розмірі 15 458 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн 66 коп., штраф в розмірі 6 892 (шість тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) грн 97 коп.

Повне рішення складено 24.12.2015.

Суддя О.В. Нечай