Рішення

від 21.12.2015 по справі 914/3748/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015р.                                                                       Справа№ 914/3748/15

За позовом: Державного підприємства “Українська геологічна компанія”, м.Київ.

до відповідача:Приватного підприємства “СТД “Сервіс технологія дизайн”, смт. Івано-Франкове, Львівська область

про стягнення заборгованості в сумі 21 644,76 грн.

Суддя Коссак С.М.

                                                             при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

          На розгляд господарського суду Львівської області Державним підприємством “Українська геологічна компанія” подано позов до Приватного підприємства “СТД “Сервіс технологія дизайн” про стягнення заборгованості в сумі 21 644,76 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.11.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.11.2015р.

          В судовому засіданні 23.11.2015р. з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи оголошено перерву до 14.12.2015р.

          З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.12.2015р. розгляд справи відкладено на 21.12.2015р.

У судове засіданні 21.12.2015р. позивача явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди нежитлового приміщення від 24.05.2005р. не в повному обсязі та не своєчасно здійснював оплату орендних платежів, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість по орендній платі за період з жовтня 2012р. по жовтень 2015р. в сумі 14 975,63 грн. та в порядку ст. 625 ЦК України просить стягнути 6 051,99 грн. інфляційних втрат та 617,15 грн. 3% річних.

          Відповідач у судове засідання 21.12.2015р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

          Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

          Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

          Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

          Щодо розгляду справи за відсутності повноважних представників у судовому засіданні суд зазначає наступне.

          Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників: позивача та відповідача, бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

          Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010)).

          Суд оглянувши та дослідивши наявні у справі документи не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

          Не явка представників сторін та не подання додаткових доказів в матеріали справи, не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

          У судовому засіданні 21.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

          24.05.2005р. між Північним Державним регіональним геологічним підприємством «Північгеологія» (орендодавець) та Приватним підприємством «СТД «Сервіс Технологія Дизайн» (орендар, відповідач у справі) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (надалі – Договір).

          Відповідно п.1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування виробничі приміщення промислової бази Львівської геолого-геофізичної партії (надалі – майно) загальною площею 183кв.м. за адресою: с. Івано-Франково, вул. Яворівська, Яворівського району, Львівської області.

          Згідно акту прийому – передачі нежилого приміщення в оренду від 25.05.2005р. орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв в оренду майно загальною площею 183 кв.м.

          Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата перераховується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

          Відповідно до умов п.10.1. Договору, строк дії Договору складав 11 місяців, з 01.06.2005р. до 01.05.2006р. включно.

          Строк дії Договору неодноразово продовжувався.

          Орендодавець не одноразово звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості за Договором (претензія від 08.06.2011р. № 6-689) та претензією від 06.12.2011р. № 6-1407 орендодавець попередив про можливість розірвання Договору.

          Згідно наказу Державної служби геології та надр України від 16.11.2011р. № 153 «Про реорганізацію Північного Державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Північного Державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» від 12.10.2011 №1100-р реорганізовано шляхом виділення частки майна з утворенням на його базі Державного підприємства «Українська геологічна компанія» і якому було передано промислову базу с. Івано-Франково, вул. Яворівська, Яворівського району, Львівської області, а також дебіторську заборгованість з орендної плати відповідача.

           01.03.2012р. відповідач був повідомлений про реорганізацію орендодавця та йому були повідомленні нові реквізити для оплати заборгованості.

          Листом від 18.07.2013р. № 1-1166 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору з 10.08.2013р.

          Пунктом 5.6. Договору встановлено, що в разі припинення або розірвання Договору орендар зобов'язується повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

          Відповідно до п.2.4. Договору у разі припинення цього Договору майно повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому - передачі.

          Однак, відповідачем не виконано п. 2.4. Договору, щодо повернення орендованого майна.

          Доказів повернення відповідачем позивачу майна за Договором станом на час розгляду справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

          Відповідно п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за даним Договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

          У зв'язку з не належним виконанням умов Договору позивач просить стягнути з відповідача орендну плату, в розмірі 14 975,63 грн. за період з жовтня 2012р. по жовтень 2015р. та в порядку ст. 625 ЦК України просить стягнути 6 051,99 грн. інфляційних втрат та 617,15 грн. 3% річних.

           23.11.2015р. позивачем подано докази часткової оплати заборгованості відповідачем, а саме 19.11.2015р. відповідачем сплачено 2 000,00 грн. заборгованості, що підтверджується банківською випискою.

          Доказів повної оплати заборгованості сторонами не подано.

          При прийнятті рішення суд виходив з такого.

          Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

          Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

          Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір оренди є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

          Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

          Згідно приписів частини 3 статті 283 Господарського кодексу України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

          Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

          Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

          Приписами статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом також встановлено, що відповідач після подання позовної заяви до суду оплатив заборгованість за Договору в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.11.2015р. та підтримується позивачем.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд приходить до висновку, про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 2 000,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, допустимих доказів спростування наявності боргу чи його розміру не надав. Факт проведення відповідачем повної заборгованості за Договором підтверджений не був.

У зв'язку з цим, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 12 975,63 грн. заборгованості за Договором, оскільки така є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перевірку, встановив, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних в сумі 617,15 грн. та інфляційні втрати в сумі 6 051,997 грн. (в межах заявлених позовних вимог), нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З врахуванням того, що спір виник з вини відповідача, суд приходить до висновку, що судові витрати відповідно ст. 49 ГПК України покласти на відповідача.

          Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СТД «Сервіс Технологія Дизайн» (81070, Львівська область, Яворівський район, смт. Івано- Франкове, вул. Львівська, 53; код ЄДРПОУ 22397736) на користь Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10; код ЄДРПОУ 38078094) 12 975,63 грн. основного боргу, 6 051,99 грн. інфляційних втрат, 617,15 грн. 3% річних та 1 218,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. В стягненні 2 000,00 грн. основного боргу – провадження у справі припинити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2015 року.

Суддя Коссак С.М.