Рішення

від 14.12.2015 по справі 911/3598/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/118/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015 справа № 911/3598/15

за позовом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного університету біоресурсів і природокористування України” (70431, Запорізька область, Запорізький район, село Лежине, вул. Садова, буд. 32; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, буд. 27)

про стягнення 50355,90 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2015 р. матеріали справи №911/3598/15 за позовом ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до ДП “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного університету біоресурсів і природокористування України” про стягнення 50355,90 грн. на підставі ст.ст. 15, 17, 86 ГПК України передано за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.09.2015 р. справу № 911/3598/15 передано судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 29.09.2015 року матеріали справи № 911/3598/15 прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 18/118/15, судове засідання призначене на 21 жовтня 2015 року. У судових засіданнях розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва, строк вирішення спору продовжувався на 15 днів. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документами, який закінчений 14.12.2015 р., судом прийнято рішення.

Представник позивача в судове засідання 14.12.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; вимоги суду, що викладені в попередніх ухвалах, не виконав. Підставою для звернення з позовом зазначено порушення відповідачем умов договору № 1505/14-БО-19 від 27.13.2013 р. купівлі-продажу природного газу за період січень-лютий 2014 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 27417,55 грн. У зв'язку з наявністю порушення грошового зобов'язання, позивач, керуючись умовами договору та приписами діючого законодавства, нарахував до стягнення інфляційні втрати в сумі 19311,55 грн., 3% річних в сумі 1019,61 грн. та пеню в сумі 2607,19 грн. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 193 ГК України, ст. 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Письмових пояснень або заперечень стосовно заявлених позовних вимог суду не надано; в попередніх судових засіданнях посилався на неможливість надати будь-які відомості про оплату, оскільки у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим підприємство захоплено невідомими особами у травні 2014 року. Будь-яких документів, окрім статуту, зберегти не вдалось, у тому числі доказів оплати за спожитий газ. Наразі відсутня можливість отримати такі відомості з ПАТ “Укргазбанк”, оскільки рахунок підприємства давно в ньому закритий, надавати будь-які відомості ПАТ “Укргазбанк” відмовляється, посилаючись усно на відсутність відомостей, що містились у Кримських відділеннях.

Вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та державне підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного університету біоресурсів і природокористування України” (покупець, відповідач у справі) 27.12.2013 р. уклали договір купівлі-продажу природного газу № 1505/14-БО-19 (надалі – договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановленео, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 р. по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 20,0 тис. куб. м (двадцяти тисячі куб. м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): січень – 5, лютий – 5, березень – 2, жовтень – 1, листопад - 2, грудень – 5.

Згідно з п. 2.3 договору за розрахункову одиницю газу приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа).

Пунктом 3.1.2 договору встановлено, що покупець до 15 числа місця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

За умовами п. 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу (п. 4.1 договору).

Положеннями пунктів 5.1 – 5.3 договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3459,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою 17%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 295,60 грн., крім того ПДВ – 17% - 50,25 грн., всього з ПДВ – 345,85 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 3823,78 грн., крім того ПДВ 17% - 650,04 грн., всього з ПДВ – 4473,82 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 11.1 договору закріплено, що цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Отже, на момент розгляду справи умови договору є чинними в частині розрахунків за природний газ.

Відповідно до реєстрів обсягів реалізації природного газу з ресурсів НАК «Нафтогаз України» через газорозподільні мережі ПАТ “Кримгаз”, у січні 2014 року газорозподільними мережами ПАТ “Кримгаз” передано відповідачу - ДН ППЗ ім. Фрунзе м. Саки природний газ в обсязі 4,531 тис. куб.м., а в лютому 2014 року - в обсязі 3,676 тис. куб.м.

Зазначений обсяг газу відповідає погодженим у пунктах 2.1, 2.1.2 договору обсягам поставки газу (січень – 5 тис. куб.м., лютий – 5 тис. куб.м.) та допустимій нормі відхилення місячного обсягу газу в розмірі +-5%.

Як зазначено позивачем, акти приймання-передачі газу за січень-лютий 2014 року сторонами не оформлялись внаслідок окупації Автономної Республіки Крим Російською Федерацією. Відповідач підтвердити факт поставки газу не зміг, оскільки у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим підприємство також захоплено невідомими особами у травні 2014 року. Будь-яких документів, окрім статуту, зберегти не вдалось.

Разом із цим, суд зазначає, що в силу умов п. 3.4 договору акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, однак строки виконання грошових зобов'язань за договором не пов'язані з датою підписання акту, а встановлені у п. 6.1 договору до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Зазначений висновок підтверджується правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 13.11.2014 р. у справі № 924/943/14.

Факт виконання позивачем зобов'язань за договором щодо поставки газу підтверджується газорозподільним підприємством – ПАТ по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” в реєстрах обсягів реалізації природного газу, які складені на підставі договорів на розподіл природного газу від 21.01.2013 р. № 14/969/13 (реєстр за січень 2014 року) та від 30.01.2014 р. № 14-105-ТБ (реєстр за лютий 2014 року), укладених з ПАТ “НАК “Нафтогаз України”. За умовами цих договорів газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику (позивачу) послугу з транспортування природного газу газорозподільним мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Таким чином, зазначеними реєстрами підтверджується фактичний протранспортований обсяг газу споживачу - Державному підприємству “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного університету біоресурсів і природокористування України”, який купує природний газ у ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за договором купівлі-продажу природного газу № 1505/14-БО-19 від 27.12.2013 р.

Відповідно до складених позивачем реєстрів споживачів природного газу за січень-лютий 2014 року, вартість спожитого відповідачем природного газу для бюджетних установ у січні 2014 року склала 15136,96 грн., у лютому 2014 року – 12280,59 грн. На суми поставленого газу позивачем вписані податкові накладні (арк.с. 23, 28).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого/спожитого природного газу на загальну суму 27417,55 грн. позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 27417,55 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем природного газу на суму 27417,55 грн. у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 27417,55 грн. основного боргу задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу, позивач, враховуючи положення п. 7.2 договору, просив стягнути 2607,19 грн. пені за період прострочення з 15.02.2014 р. по 14.09.2014 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені за порушення виконання зобов'язання за січень 2014 р. у розмірі 1351,54 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 1351,54 грн. за період з 15.02.2014 р. по 14.08.2015 р. судом задовольняється.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за порушення виконання зобов'язання за лютий 2014 р. у розмірі 1255,65 грн. є невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме – в розмірі 1234,79 грн. за період з 15.03.2014 р. по 14.09.2014 р., в частині стягнення 20,86 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 15.02.2014 р. по 25.05.2015 р. у розмірі 1019,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19311,55 грн. за період прострочення лютого 2014 р. по квітень 2015 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 1019,61 грн. 3% річних за період з 14.02.2014 р. по 25.05.2015 р. та 19311,55 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2014 по квітень 2015 р., такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного університету біоресурсів і природокористування України» (70431, Запорізька область, Запорізький район, село Лежине, вул. Садова, 32, код ЄДРПОУ 00852631) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 27417,55 грн. (двадцять сім тисяч чотириста сімнадцять грн. 55 коп.) основного боргу, 2586,33 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят шість грн. 33 коп.) пені, 1019,61 грн. (одну тисячу дев'ятнадцять грн. 61 коп.) 3% річних, 19311,55 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста одинадцять грн. 55 коп.) інфляційних втрат, 1826,24 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять шість грн. 24 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову – відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 23 грудня 2015 р.

Суддя В.В. Носівець