Рішення

від 18.12.2015 по справі 908/5649/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 8/199/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2015 Справа № 908/5649/15

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (84313, АДРЕСА_1)

до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Теплопромпроект» (69061, м. Запоріжжя, вул. Железнякова, 42)

про стягнення 36140 грн. основного боргу за договором №1415 від 06.11.2014 р., 3864 грн. штрафу, 14853 грн. 18 коп. пені, 11731 грн. 20 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 875 грн. 42 коп. річних процентів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - не з'явився (ОСОБА_1 - в засіданні 03.12.2015 р.)

Відповідача - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення 23660 грн. основного боргу за договором №1415 від 06.11.2014 р., 2616 грн. штрафу, 11127 грн. 64 коп. пені, 11356 грн. 80 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 682 грн. 58 коп. річних процентів.

Розгляд справи, призначений на 03.12.2015 р., відкладався до 18.12.2015 р. в зв'язку з неявкою відповідача. Рішення постановлено в судовому засіданні 18.12.2015 р.

Позивачем заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якого просить стягнути 36140 грн. основного боргу за договором №1415 від 06.11.2014 р., 3864 грн. штрафу, 14853 грн. 18 коп. пені, 11731 грн. 20 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 875 грн. 42 коп. річних процентів. До вказаного клопотання позивачем додано докази своєчасного направлення заяви відповідачу. Таким чином, позивачем додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, внаслідок чого у відповідності до ст. 22 ГПК України заява задовольняється судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 36140 грн. основного боргу за договором №1415 від 06.11.2014 р., 3864 грн. штрафу, 14853 грн. 18 коп. пені, 11731 грн. 20 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 875 грн. 42 коп. річних процентів.

Позивач свого представника в судове засідання 18.12.2015 р. не направив, клопотав про розгляд справи за його відсутності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до умов договору № 1415, укладеного з відповідачем 06.11.2014 р., позивач за видатковими накладними №4 від 06.11.2014 р. та № 6 від 21.04.2015 р. поставив відповідачу товар на суму 26160 грн. та на суму 12480 грн. Згідно з розділом 4 договору оплата отриманого товару мала бути виконана протягом 5 банківських днів від дня отримання товару. Відповідач зобов'язання з оплати товару виконав частково сумі 2500 грн., внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 36140 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до п. 5.2 договору до стягнення заявлено пеню в розмірі 14853 грн. 18 коп., нараховану за період з 11.11.2014 р. по 31.10.2015 р., та штраф в розмірі 3864 грн. У відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 11731 грн. 20 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з листопада 2014 р. по вересень 2015 р., та 875 грн. 42 коп. річних процентів, нарахованих за період з 14.11.2014 р. по 31.10.2015 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом двічі не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 11.11.2015 р. про порушення провадження по справі № 908/5649/15, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку. З урахуванням обставин справи вважається належним виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 18.12.2015 року за відсутності представників сторін

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (продавець, позивач по справі) та Приватне підприємство Теплопромпроект (покупець, відповідач по справі) 06.11.2014 р. уклали договір № 1415, за умовами якого продавець зобов'язується виконати в 2014 - 2015 р.р. поставку діоксиду вуглецю (по ГОСТу 4817:2007) в ємкостях партіями по 9 тн, а покупець - прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

Порядок розрахунків обумовлено сторонами п. 4 договору № 1415, яким передбачено, що оплата діоксиду вуглецю здійснюється у відповідності з пред'явленими рахунками шляхом оформлення платіжних доручень протягом 5 календарних днів з дня отримання товару по реквізитам, вказаним в договорі або рахунку-фактурі на поставку.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 р.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 1415 від 06.11.2014 р. за видатковими накладними № 4 від 06.11.2014 та № 6 від 21.04.2015 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 26160 грн. та на суму 12480 грн. (загальна сума 38640 грн.), який отриманий уповноваженими представниками відповідача, про що свідчать підписи уповноваженої особи на накладних, скріплені печаткою підприємства.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За свідченням позивача, в порушення умов договору № 1415 відповідач здійснив часткову оплату товару в розмірі 2500 грн. Таким чином, відповідачем допущено порушення зобов'язань відповідно до умов договору щодо строків оплати отриманого ним товару. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 36140 грн.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростував, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 36140 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті поставленого йому товару, розрахунок заявлених до стягнення річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів перевірено, вимоги про стягнення річних процентів в сумі 591 грн. 18 коп., нарахованих за період з 14.11.2014 р. по 31.10.2015 р. та в сумі 192 грн. 84 коп., нарахованих за період з 27.04.2015 р. по 31.10.2015 р. відповідно за кожною накладною, та втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 11356 грн. 80 коп., нарахованих за період з листопада 2014 р. по вересень 2015 р., та в сумі 374 грн. 40 коп., нарахованих за період з травня 2015 р. по вересень 2015 р. за кожною накладною відповідно, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 11127 грн. 64 коп., нарахованої за період з 11.11.2014 р. по 31.10.2015 р., та в розмірі 3725 грн. 54 коп., нарахованої за період з 27.04.2015 р. по 31.10.2015 р. відповідно за кожною накладною, та штрафу в розмірі 3864 грн., позивач обґрунтовує п. 5.2 та п. 5.3 договору №1415 від 06.11.2014 р., згідно до яких в разі несвоєчасної оплати отриманого товару в порушення строку, вказаного в п. 4 покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний прострочений календарний день за весь період прострочення; в разі затримки повної оплати отриманого товару більше 3 місяців, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% від суми поставки.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару більше 3 місяців, суд знаходить представлений розрахунок штрафу в розмірі 3864 грн. обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені позивачем виконано без врахування передбаченого ст. 232 ГК України обмеження для нарахування штрафних санкцій (пені). При цьому, позивач вважає, що умовами договору сторони змінили строк нарахування пені та встановили строк за весь період прострочення. Суд вважає доводи позивача щодо строку нарахування пені хибними. В постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Перевіривши розрахунок суми заявленої до стягнення пені, суд вважає вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 4889 грн. 85 коп. пені, нарахованої за період з 11.11.2014 п. по 11.05.2015 р. за накладною № 4 від 06.11.2014 р., та в сумі 3521 грн. 75 коп. пені, нарахованої за період з 27.04.2015 р. по 27.10.2015 р. за накладною № 6 від 21.04.2015 р.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. За клопотанням позивача підлягає поверненню з державного бюджету зайво сплачена сума судового збору в розмірі 609 грн., про що судом винесено відповідну ухвалу.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 526 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Теплопромпроект» (69061, м. Запоріжжя, вул. Железнякова, 42, ЄДРПОУ 34718704) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (84313, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) 36140 (тридцять шість тисяч сто сорок) грн. основного боргу, 3864 (три тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. штрафу, 8411 (вісім тисяч чотириста одинадцять) грн. 60 коп. пені, 11731 (одинадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 20 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 875 (вісімсот сімдесят п'ять) грн. 42 коп. річних процентів, 1101 (одна тисяча сто одна) грн.. 70 коп. судового збору. Видати наказ. з.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 23 грудня 2015 року.

Суддя І.А. Попова