Рішення

від 22.12.2015 по справі 917/2508/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015 р. Справа №917/2508/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтек-М", вул.Буровиків,4, Полтава, Полтавська область,36034

до Приватного підприємства "Спецмонтажсервіс", АДРЕСА_1

про стягнення 25 800 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №1 від 30.11.2015 року

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 22.12.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 25 800 грн. вартості оплаченого, але не поставленого товару.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи, арк. с. 33), відзив на позовну заяву не подав, вимог ухвали суду від 01.12.2015 року про порушення провадження у справі не виконав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, відсутність клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази суд встановив:

Приватним підприємством "Спецмонтажсервіс" (відповідач) було виставлено на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтек-М" (позивач) рахунок - фактуру №41 від 17.04.2014 року на оплату шлюзового затвору з приводом в кількості 1 шт. за ціною 25800,00 грн. в т.ч. (ПДВ) (арк. с. 23).

Позивач перерахував відповідачу попередню оплату за шлюзовий затвор з приводом в сумі 25800,00 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №1099 від 18.04.2014 року (арк. с. 22).

Згідно рахунку - фактури №41 від 17.04.2014 р. передбачено термін поставки товару 30 робочих днів з моменту 100% передплати.

Як вказує позивач, відповідач не здійснив передачу обумовленого товару в строк вказаний в рахунку-фактури №41 від 17.04.2014 року.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань щодо передачі товару позивач звернувся до останнього з вимогою від 05.05.2015р. вих. №5 (арк. с. 25-26), у якій просив відповідача повернути грошові кошти сплачені за товар в сумі 25800,00 грн. Даний лист направлений на адресу відповідача 12.05.2015 року, про що свідчить поштова квитанція (арк. с. 27).

За твердженням позивача на момент пред'явлення позову до суду відповідач взяті на себе зобов'язання щодо передачі товару не здійснив, сплачену позивачем попередню оплату в сумі 25800,00 грн. не повернув, внаслідок чого позивач і звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між сторонами суд встановив, що сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Згідно ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно п.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за договором купівлі-продажу, перерахувавши відповідачеві 25800,00 грн. попередньої оплати вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням № 1099 від 18.04.2014 р. (арк. с. 22). Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором купівлі-продажу та приписів ст. 663 Цивільного кодексу України не поставив товар у визначені договором купівлі-продажу строки.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, беручи до уваги не повернення відповідачем суми перерахованої попередньої оплати, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25800,00 грн. перерахованої попередньої оплати підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 25800,00 грн. перерахованої попередньої оплати обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовуються і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43,49,75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити .

2. Стягнути з Приватного підприємства "Спецмонтажсервіс" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32844519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтек-М" (вул. Буровиків,4, м. Полтава, Полтавська область,36034, ідентифікаційний код 35360142) 25 800,00 грн. боргу, 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.12.2015 р.

Суддя Тимощенко О.М.