Рішення

від 17.12.2015 по справі 921/1100/15-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2015 р.Справа № 921/1100/15-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОМІЛК-2014", вул. Є. Коновальця, 20/80,м. Тернопіль, Тернопільська область, 46020

про cтягнення заборгованості в сумі 8 413,73 грн., з яких: 8000,00 грн. - сума основного боргу, 314,18 грн. - інфляційні втрати, 99,55 грн. - 10% річних.

Представники сторін не з'явилися.

Суть справи:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОМІЛК-2014", вул. Є. Коновальця, 20/80,м. Тернопіль, Тернопільська область, 46020 про cтягнення заборгованості в сумі 8 413,73 грн., з яких: 8000,00 грн. - сума основного боргу, 314,18 грн. - інфляційні втрати, 99,55 грн. - 10% річних.

Ухвалою господарського суду від 11 листопада 2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03 грудня 2015 року.

Позивач явку свого уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, з врахуванням виконаних вимог ст.64 ГПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що знаходяться в матеріалах справи.

16.12.2015р. до початку судового засідання через канцелярію суду від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина" надійшло письмове клопотання №88 від 11.12.2015 року про розгляд справи без участі представника позивача, у якому він (позивач) одночасно підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач, у судове засідання не прибув, вимоги суду щодо надання обгрунтованого та документально підтвердженого відзиву на позов не виконав та причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, господарський суд вважає, що сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відтак, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 17.12.2015р. для надання можливості сторонам прийняти участь у її розгляді та подати витребувані судом документи.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

01.07.2015р. позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина" на підставі усної домовленості згідно видаткової накладної № 0107/3 від 01.07.2015р. поставив, а відповідач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОМІЛК-2014", на підставі довіреності №5 від 01.07.2015р. через довірену особу ОСОБА_2 отримало товар (гофроящик) на суму 13 219 грн. 20 коп., що підтверджується підписами уповноважених осіб на зазначеній видатковій накладній.

Також у вищевказаній накладній сторонами правочину погоджено строк оплати за поставлену партію товару протягом 14 банківських днів після його прийняття.

І так як відповідач у строк, узгоджений сторонами, своїх грошових зобов'язань з оплати вартості отриманої продукції не виконав, позивачем 22.09.2015р. направлено на адресу ТзОВ "АГРОМІЛК-2014" вимогу №76 від 22.09.20015р. про сплату заборгованості в сумі 13 219 грн 20 коп. (факт надіслання підтверджується копією фіскального чека №0016403 0014876 від 22.09.2015р.), у відповідь на яку останнім перераховано частину заборгованості в сумі 5219 грн 20 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №14 від 02.10.2015р.

Таким чином, подані у справу докази свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати одержаного товару виконав частково, у відповідь на звернення позивача з вимогою №76 від 22.09.2015р. суму боргу в повному об'ємі не повернув, що стало підставою для звернення ТзОВ "Христина" до суду з позовом про їх стягнення в примусовому порядку, а також стягнення 314 грн 18 коп. інфляційних та 99 грн 55 коп. 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке:

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом першим частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного Кодексу України правочин може учинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 639 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з частиною другою статті 218 Цивільного кодексу України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити за нього повну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, обставини справи свідчать про укладення між сторонами договору поставки в усній формі, оскільки факт прийняття договору до виконання підтверджений поставкою позивачем товару за ціною, кількістю, вказаною в видатковій накладній № 0107/3 від 01.07.2015р., на умовах оплати протягом 14 банківських днів після його прийняття, а також частковою оплатою одержанного товару відповідачем.

Матеріалами справи, зокрема видатковою накладною № 0107/3 від 01.07.2015р., підтверджено, що ТзОВ "Христина" поставило ТзОВ "АГРОМІЛК-2014" товар на загальну суму 13 219 грн 20 коп., які останній у строки, узгоджені сторонами у зазначеній накладній, оплатив лише частково, у зв'язку з чим станом на 09.11.2015р. (дата звернення до господарського суду) виникла заборгованість у заявленому розмірі - 8000 грн.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою оплати суму боргу №76 від 22.09.2015р., однак, як встановлено судом, така оплата здійснена ним не в повному обсязі.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару в повному об'ємі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору учасниками судового процесу не надано, а в матеріалах справи такі відсутні.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 ЦК України, порушене право ТзОВ "Христина" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 8000 грн боргу.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку розмір втрат від інфляції за період з 01.09.2015р. по 02.10.2015р. складає 314 грн 18 коп. , три проценти річних від простроченої суми за період з 23.07.2015р. по 03.11.2015р. становить 99 грн. 55 коп.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та трьох відсотків річних, суд, здійснивши власний арифметичний перерахунок з врахуванням часткової оплати, вважає заявлені вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, а тому задовольняються судом.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень .

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ "Христина" про стягнення з ТзОВ "АГРОМІЛК-2014" 8000 грн. - боргу, 314,18 грн. - інфляційних, 99,55 грн. - 3 % річних підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та по суті неоспорені відповідачем,

Судові витрати, у відповідності з вимогами ст.ст. 44, 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір» , покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОМІЛК-2014", вул. Є. Коновальця, 20/80,м. Тернопіль, Тернопільська область, ідент. код 39509041

- на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область , ідент. код 14049168 : 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп. - боргу, 314 (триста чотирнадцять) грн 18 коп. - інфляційних, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 55 коп. - 3 % річних та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору .

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 24.12.2015р.

Суддя Н.М. Бурда