Постанова

від 23.12.2015 по справі 915/1662/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р.Справа № 915/1662/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Діброви Г.І., Ліпчанської Н.В.;

при секретарі судового засідання Саломатовій К.А,;

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.11.2015 року

у справі № 915/1662/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТА-ФАРМА» , м. Миколаїв

про стягнення 4 875,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.11.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (Далі - ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК» ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТА-ФАРМА» , м. Миколаїв (Далі - ТОВ „НАТА-ФАРМА» ) про стягнення 4 875,61 грн. задоволені частково. Суд стягнув з ТОВ „НАТА-ФАРМА»на користь ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК» грошові кошти в загальній сумі 3 535,68 грн., із яких: 1671,41 грн. заборгованість з повернення кредитних коштів; 1 430,73 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 333,54 грн. заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 100 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором; а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1 218,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що вважає за можливе зменшити розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань у загальній сумі 1439,93 грн., і визнати підлягаючою до стягнення з відповідача пеню за прострочення ним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором у сумі 100 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК» звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру пені з 1 439,93 грн., прийнявши нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені. В іншій частині апелянт просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розгляду апеляційну скаргу за наявними матеріалами в справі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „НАТА-ФАРМА» уклало з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у спрощеній формі Договір банківського обслуговування, підписавши 05.07.2012 року заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг.

Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що Банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати обслуговування кредитного ліміту відповідача на вказаному рахунку, про розміри якого позивач повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та відповідача. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами, Тарифами банка, розміщеними в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів відповідача в межах кредитного ліміту. Позивач здійснює обслуговування ліміту відповідача, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку відповідача, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (пункт 3.2.1.1.1. Умов і правил надання банківських послуг).

Ліміт може бути змінений відповідачем в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами позивача. Підписавши угоду, відповідач висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться позивачем в односторонньому порядку шляхом повідомлення відповідача на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку сторін (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms - повідомлення або інших) (пункт 3.2.1.1.6. Умов і правил надання банківських послуг).

ТОВ «НАТА-ФАРМА» зобов'язалося сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом, проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Умовами (п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3 та 3.18.2.2.5 Умов). Банк має право при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (пп. 3.18.2.3.4 Умов).

За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня останній сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню» ), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, відповідач сплачує позивачу за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань, він сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права позивача на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пп. 3.18.4 Умов).

ТОВ «НАТА-ФАРМА» сплачує позивачу винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. Умов 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами (пп. 3.18.4.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, процентів у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п.п. 3.18.4.9, 3.18.4.10 Умов).

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є змішаним договором здійснення банківських операцій, який містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Чинним законодавством України передбачено, що банками здійснюється фінансове посередництво у формі банківських операцій, зокрема розрахункових, кредитних (стаття 339 Господарського кодексу України). Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері (частина 1 статті 341 Господарського кодексу України), а кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян (стаття 345 Господарського кодексу України).

Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках (частина 2 статті 341 Господарського кодексу України).

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (частина 4 статті 1068 Цивільного кодексу України). Якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунку), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунку, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 1069 Цивільного кодексу України).

Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках (ч.2 ст.341 ГК України). Юридичні особи та громадяни-підприємці мають право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором (ч.4 ст. 342 ГК України). За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 ЦК України). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст.1068 ЦК України). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.1069 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

На виконання умов договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» , м. Дніпропетровськ було надано кредитний ліміт у розмірі 5 200,00 грн., про що свідчить довідка про розмір встановлених кредитних лімітів від 17.08.2015 року №08.7.0.0.0./150917094542.

Згідно витягу з особового рахунку, станом на 12.12.2011 року ТОВ «НАТА-ФАРМА» використало кредитний ліміт у сумі 5 130,00 грн., проте не в повному обсязі здійснило платежі на виконання своїх грошових зобов'язань за договором, а тому з 27.07.2012 року і на даний час обліковується заборгованість з повернення отриманих за договором кредитних коштів у сумі 1671,41 грн.

У зв'язку з невиконанням умов договору 10.07.2015 року Банк звернувся до ТОВ «НАТА-ФАРМА» з претензією про погашення заборгованості, проте дана претензія залишена без розгляду.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням сум оплат відповідачем за Договором, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 1 671,41 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів; 1 430,73 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом; 333,54 грн. заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом;

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені за прострочку виконання грошового договірного зобов'язання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В позовній заяві ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 439,93 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 27.07.2012 року по 24.07.2015 року.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено умовами договору.

Пунктом 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого пунктами 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за прострочку виконання відповідачем окремо зобов'язання по сплаті винагороди (комісії), кредиту, відсотків за користування кредитом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, розрахунок пені за прострочку погашення всіх видів заборгованості зроблено позивачем з порушенням умов договору.

Пунктом 3.2.1.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91 дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не виконано вчасно грошове зобов'язання з повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитним лімітом, проте позивач здійснив невірний розрахунок в частині нарахування пені.

Позивачем в розрахунку позовних вимог допущено часткову невідповідність періодів нарахування пені Умовам та правилам надання банківських послуг. Позивачем заявлена до стягнення сума залишку боргу за кредитом, прострочка сплати якого наступила в інший період, ніж визначено позивачем в розрахунку пені, тобто є невірною дата початку періоду її нарахування. Таким чином, сума пені, нарахована банком за наданим розрахунком, є невірною, а посилання суду першої інстанції на нібито вірність наданого позивачем розрахунку пені є помилковим, без перевірки відповідності розрахунку умовам договору.

Судом апеляційної інстанції зроблено перерахунок пені за прострочку виконання відповідачем його зобов'язання з повернення кредитних коштів за період з 26.10.2012 року до 26.04.2013 року, оскільки відповідно до підпункту 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг випливає, що договором не передбачено іншого порядку нарахування пені, ніж визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Доводи скаржника щодо нібито встановлення іншого періоду судом до уваги не приймаються, так як пунктом 3.18.5.4 Умов та правил надання банківських послуг зазначено про нарахування неустойки, передбаченої пунктом 3.18.0.5.1, а не пені, передбаченої пунктом 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг. Посилання банку в додаткових поясненнях на описку в Умовах та правилах надання банківських послуг судовою колегією не приймається до уваги з огляду на те, що така описка не була виправлена в установленому законом порядку.

Таким чином, до стягнення належить пеня в розмірі 125,57 грн. з відмовою в іншій частині цих позовних вимог про стягнення пені в зв'язку з невірним розрахунком.

Щодо зменшення місцевим господарським судом пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами, судова колегія зазначає наступне. Згідно пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд за клопотанням сторони або за власною ініціативою може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Основною умовою для застосування права суду на зменшення пені є правильний розрахунок її обчислення та наявні у справі належні докази того, що сума нарахованих позивачем штрафних санкцій є надмірно великою у порівнянні зі збитками кредитора, зобов'язання боржником було або виконано повністю, або частково, докази тяжкого майнового стану відповідача та т.і. В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази наявності вищенаведених обставин, які б давали можливість застосування судом вказаних норм матеріального та процесуального права України. Судом першої інстанції не обгрунтовано в даному випадку зменшення розміру пені за власною ініціативою з огляду на недослідження співрозмірності розміру штрафної санкції та збитків кредитора від невиконання в строк грошового договірного зобов'язання відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають частковому задоволенню і зменшення судом розміру пені є невірним.

Одночасно з цим, апеляційна інстанція вважає, що позивачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції правильність розрахунку пені за прострочку сплати тіла кредиту, винагороди та відсотків (на вимогу суду першої інстанції позивач надавав додаткові обґрунтування позовних вимог, але розрахунок пені залишився без будь-яких змін та виправлень). Цей розрахунок є складовою ціни позову і відповідно до норм статей 22, 54 Господарського процесуального кодексу України повинен бути обґрунтованим та підтвердженим умовами договору, укладеного сторонами в спрощеній формі. Так, виходячи із складності Умов та правил надання банківських послуг, викладених в різних редакціях пунктів, які мають складний бланкетний характер, та викликають труднощі в розрахунку штрафних санкцій з огляду на правильність визначення періоду нарахування пені, її розміру тощо, позивач повинен довести суду належним чином правильність здійсненого ним розрахунку штрафних санкцій.

Водночас, в даному випадку позивачем не доведено суду відповідність зробленого ним розрахунку умовам договору та нормам чинного законодавства України, тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1 314,36 грн. не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 03.11.2015 року у справі № 915/1662/15, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України частково ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, але частково не відповідає нормам матеріального і процесуального права України, тому підлягає зміні в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені з причини зменшення її розміру, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 1 671,41 грн, 1 430,73 грн. сплати відсотків за користування кредитом, 333,54 грн. комісії за користування кредитом та часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 125,57 грн. з відмовою в іншій частині цих позовних вимог в розмірі 1 314,36 грн., у зв'язку з невірним розрахунком позивачем штрафних санкцій.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд справи покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.11.2015 року у справі № 915/1662/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.11.2015 року у справі № 915/1662/15 змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТА-ФАРМА» , м. Миколаїв про стягнення 4 875,61 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТА-ФАРМА» , м. Миколаїв (54046, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30826567) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Дніпропетровськ грошові кошти в загальній сумі 3 561,25 грн., із яких: 1671,41 грн. заборгованість з повернення кредитних коштів; 1 430,73 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 333,54 грн. заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 125,57 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором; а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1 218,00 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТА-ФАРМА» , м. Миколаїв про стягнення пені в розмірі 1 314,36 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 03.11.2015 року у справі № 915/1662/15 залишити без змін.

Доручити господарського Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_1