Постанова

від 17.12.2015 по справі 910/26753/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа№ 910/26753/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Власова Ю.Л.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з'явились.

від відповідача: Оборемко С.В. за дов. № 2-59 д від 25.12.2014.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року

у справі № 910/26753/15 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 126817,57 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року у справі № 910/26753/15 позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП" 125820,00 грн. основного боргу, 106,95 грн. пені, 879,02 грн. 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних від простроченої суми.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Зокрема апелянт посилається на те, що розмір процентів за порушення строків оплати встановлений самим Договором, нарахування 3% річних від прострочення суми за порушення грошового зобов'язання згідно ст. 625 Цивільного кодексу України є необгрунтоварим.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Куксов В.В., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, порушено апеляційне провадження та призначено до розгляду на 17.12.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015, у зв'язку з перебування судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Власов Ю.Л.

В судовому засіданні 17.12.2015 року представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року у справі № 910/26753/15 в частині стягнення 3% річних від простроченої суми.

Позивач, згідно з поданим до суду 18.12.2015 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судове засідання 17.12.2015 року позивач свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю НВО "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП" та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" 06.04.2015 року було укладено Договір поставки №УБГ72/011-15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною (далі - специфікація), а покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.2. договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях та включаючи ПДВ, а загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.

Сторонами, у п. 4.1. договору погоджено, що розрахунки проводяться шляхом, попередньої оплати покупцем 50% загальної вартості товару, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником в розмірі 125820,00 грн. Решта 50% загальної вартості товару в розмірі 125820, 00 грн. сплачується покупцем по факту поставки після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, на умовах, зазначених у специфікації.

Як передбачено п. 10.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до Специфікації №1 від 06.04.2015 року, загальна вартість товару, що поставляється - 251640,00 грн. з ПДВ; строк поставки товару: 15 днів з дня 50% попередньої оплати; умови та строки оплати: 50% попередньої оплати, 50% оплати по факту поставки продукції на склад замовника.

На виконання умов даного договору, ТОВ НВО "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП" поставило уповноваженому представнику відповідача узгоджений в специфікації товар на загальну суму 251640,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №29 від 23.06.2015 року та товарно-транспортною накладною №Р29 від 23.06.2015 року, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна довіреність №775 від 19.06.2015 року, видана ПАТ "Укргазвидобування" на отримання матеріальних цінностей від ТОВ НВО "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП".

Проте відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором поставки №УБГ72/011-15 від 06.04.2015 року, оплату поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 125820,00 грн. авансу, в зв'язку з чим за ним виникла заборгованість в розмірі 125820,00 грн.

В своїй претензії №25 від 23.07.2015 року, позивач просив ПАТ "Укргазвидобування" ФБУ "Укрбургаз" сплатити заборгованість за поставлений товар.

У відповідь, в листі №032-032-5848-1 від 31.07.2015 року, філія Бурове управління "Укрбургаз" ПАТ "Укргазвидобування" повідомила, що оскільки не є юридичною особою та розпорядником коштів, подальший розрахунок за вказаним договором поставки можливий лише після виділення філії відповідних коштів юридичною особою ПАТ "Укргазвидобування".

Беручи до уваги вищевикладене, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування".

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції дійшли до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт поставки позивачем узгодженого товару відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 125820,00 грн., підлягають задоволенню.

Як встановлено, ст. 611 Цивільного кодексу у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Разом з тим, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.11. договору сторони визначили, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 108,21 грн. за період з 24.06.2015 року по 17.09.2015 року.

При цьому, оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 3% річних в сумі 889,36 грн. за період з 24.06.2015 року по 17.09.2015 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені та 3% зазначає, що місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про часткове задоволення вимог в цій частині, оскільки позивачем не враховано, що Специфікацією №1 від 06.04.2015 до договору сторони погодили наступний строк оплати: 50% попередньої оплати та 50% оплати по факту поставки продукції на склад замовника.

З товарно-транспортної накладної №Р29 від 23.06.2015 року вбачається, що відповідальна особа вантажоодержувача (відповідача) прийняла поставлений товар 24.06.2015 року, отже передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, а саме - 25.06.2015 року.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в розмірі 106,95 грн. та 3% річних у розмірі 879,02 грн.

Щодо посилань апелянта на те, що розмір процентів за порушення строків оплати встановлений самим Договором, нарахування 3% річних від прострочення суми за порушення грошового зобов'язання згідно ст. 625 Цивільного кодексу України є необгрунтоварим, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП" є частково обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції в частині стягнення 125820,00 грн. основного боргу, 106,95 грн. пені, 879,02 грн. 3% річних, в іншій частині місцевим судом вірно відмовлено.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року у справі № 910/26753/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року у справі № 910/26753/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 у справі № 910/26753/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 у справі № 910/26753/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/26753/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Ю.Л. Власов

І.М. Скрипка