Рішення

від 22.12.2015 по справі 909/1214/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 р. Справа № 909/1214/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Манів-Головецька О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного виробничо-комерційного підприємства "Альрамі",

юридична адреса: АДРЕСА_1,76018;

фактична адреса: вул.Тринітарська,11,оф.3, м.Івано-Франківськ, 76018;

до відповідача: товариства з обмеженою відповіальністю "Мізунь" вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область,77543

про стягнення 88 912, 00 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність (вих.№ 1 від 19.10.15);

від відповідача: представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

приватне виробничо-комерційне підприємство "Альрамі" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення 88912,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору транспортного експедирування №2 від 01.01.2013. в частині оплати наданих послуг.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалами суду: ухвалою від 29.10.15 (вих.№11869 від 02.11.15), надісланою на належну адресу відповідача зазначену в позовній заяві, ухвалою від 17.11.15 (вих.№13542 від 18.11.15), ухвалою від 08.12.15 (вих.№14251 від 10.12.15); докази отримання ухвали від 08.12.15 наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.01.13 між сторонами даного спору укладено договір транспортного експедирування №2. Предметом цього договору є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються замовником експедитору для перевезення автомобільним транспортом перевізника чи залучених ним осіб в міжнародному, міжміському та міському сполученнях (п. 2.1).

Відповідно до п.2.2. договору - експедитор (позивач) зобов"язався організувати перевезення довіреного йому вантажу в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник (відповідач) зобов"язався оплатити вартість послуг експедитора.

Позивач взяті на себе договірні зобов"язання виконав належним чином - організував доставку вантажів на адресу вантажоодержувачів, що зазначені у товаро-транспортних накладних та заявках на перевезення.

Виконання експедитором договірних зобов"язань підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів-заявок, рахунків- фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних, згідно Договору, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

При дослідженні зазначених вище доказів, судом встановлено факт надання відповідачу транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів. Всього позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 115912 грн.

Ціни, платежі та розрахунки за послуги визначені в розділі 4 Договору.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що платежі та взаємні розрахунки між сторонами здійснюються на підставі рахунків.

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переказу коштів на поточний рахунок експедитора впродовж 15-ти календарних днів з дати відправлення належним чином оформлених документів (рахунку експедитора, товарно-транспортної накладної(CMR), акта виконаних робіт та податкової накладної), якщо в заявці не зазначені інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

В порушення умов договору, замовник (відповідач) прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав; заборгованості за надані послуги в сумі 115912,00 грн. не сплатив.

20.07.14 позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. №2 про оплату боргу в сумі 115912,00 грн. в 7-денний термін з дати виставлення цієї вимоги; докази направлення вимоги наявні в матеріалах справи.

Вимога щодо сплати заборгованості задоволена частково в сумі 27 000,00 грн.; решта заборгованості в сумі 88 912 грн. відповідачем не сплачена.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 316 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Аналогічні положення закріплені в ст.929 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 88912,00 грн. на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткову оплату заборгованості, у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 88912,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 610, 612, 614, 629, 929 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 316 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 49, 75 ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного виробничо-комерційного підприємства "Альрамі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення 88 912, 00 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543 (код 32149452) на користь приватного виробничо-комерційного підприємства "Альрамі", юридична адреса: АДРЕСА_1, 76018; фактична адреса: вул.Тринітарська, 11, оф.3, м. Івано-Франківськ, 76018; (код 25569095) - 88 912 ( вісімдесят вісім тисяч дев"ятсот дванадцять гривень) - основного боргу та 1333,69 (одну тисячу триста тридцять три гривні шістдесят дев"ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.15

Суддя Максимів Т. В.