Рішення

від 23.12.2015 по справі 916/4485/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2015 р.Справа № 916/4485/15

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТТ";

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД СУ-10"

про стягнення 44856,36 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;

В судовому засіданні 23.12.2015р. приймали участь представники :

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТТ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД СУ-10" про стягнення заборгованості в сумі 44856,36грн., яка складається з основного боргу в сумі 41340,22грн., 3% річних в розмірі 409,93грн., інфляційних збитків в сумі 612,50грн., пені в розмірі 2493,71грн. Крім того позивач просить суд стягнути витрати на послуги адвоката в сумі 6000грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2015р. було порушено провадження по справі №916/4485/15 із призначення до розгляду в судовому засіданні.

11.12.2015р. позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованості за заборгованість в сумі 45995,71грн., яка складається з основного боргу в сумі 41340,22грн., 3% річних в розмірі 528,85грн., інфляційних збитків в сумі 909,48грн., пені в розмірі 3217,16грн. Крім того позивач просить суд стягнути витрати на послуги адвоката в сумі 6000грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТТ", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги визнає частково, не погоджується з розміром інфляційних витрат які заявлені позивачем до стягнення та вважає що вартість послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи в розмірі 6000грн. є неспіврозмірною порівняно з ціною позову.

В судовому засіданні 02.12.2015р. в порядку ст. 77 ГПК України проголошувалась перерва до 23.12.2015р.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.12.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

13.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОТТ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД СУ-10" (далі - покупець) був укладений договір поставки 313/07/15, умовами якого передбачено, що за даним договором постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити труби та фітинги (далі - товару) (п.1.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.12.2015р.

Постава товару здійснюється силами та за рахунок покупця із залученням третіх осіб на складі постачальника, протягом 14 календарних днів х моменту отримання передоплати (п.2.1 договору). Право власності на товар, а також всі ризики знищення або ушкодження товару переходить до покупця з моменту поставки товару на складі постачальника. Датою поставки вважається дата одержання товару на складі постачальника згідно накладній (п.2.2 договору).

Розділом 3 договору передбачена ціна та порядок розрахунків. Так, пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна ціна договору визначається шляхом арифметичного додавання сум вартості кожної окремої партії товару, який був поставлений постачальником на протязі строку дії договору. Діюча ціна товару установлюється в національній валюті України та вказується у рахунках-фактурах постачальника (п.3.2 договору). Оплата за поставлену (передачу у власність) продукцію здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем оплати продукції вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.3.3 договору). Покупець повинен провести (здійснити) оплату за замовлену партію товару до передання зазначеної партії товару постачальником (100% попередня оплата), згідно виставленого постачальником рахунку-фактури (п.3.4 договору).

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором щодо поставки товару виконав належним чином, здійснив поставку товару на загальну суму 324930,29грн. що підтверджується видатковими накладними: №000000873 від 16.07.2015р. на суму 121340,21грн., №000000875 від 22.07.2015р. на суму 67383,48грн., №000000876 від 22.07.2015р. на суму 2957,50грн., №000000887 від 23.07.2015р. на суму 42021,28грн., №000000902 від 24.07.2015р. на суму 39290,98грн., №000000901 від 24.07.2015р. на суму 24756,48грн., №000000903 від 24.07.2015р. на суму 23751,84грн., №000001011 від 30.07.2015р. на суму 3428,52грн.

Відповідач свої грошові зобов'язання за договором, щодо оплати вартості отриманого товару належним чином та в повному обсязі не виконав, за поставлений товар розрахувався частково в сумі 283590,07грн., що підтверджується платіжними дорученнями №194 від 16.07.2015р. на суму 40000грн., №1407 від 21.07.2015р. на суму 148695,73грн., №1402 від 21.07.2015 на суму 27713,98грн., №1438 від 24.07.2015р. на суму 40000грн., №1439 від 24.07.2015р. на суму 23751,84грн., №1456 від 30.07.2015р. на суму 3428,52грн.

За посиланнями позивача, в зв'язку з неналежним відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки у нього утворилась заборгованість в сумі 41340,22грн.

01.10.2015р. позивачем була направлена на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості, проте зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №13.07.15 від 13.07.2015р. щодо отити вартості отриманого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТТ" звернулось з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 13/07/15 від 13.07.2015р. в сумі 41340,22грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3217,16грн, 3%річних в розмірі 528,85грн. та інфляційних витрат в розмірі 909,48грн..

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2 договору перебачено, що за порушення строків оплати, зазначених в п.3.2 договору, покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі 0,05% від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД СУ-10" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3217,16грн. за порушення грошових зобов'язань за договором №13/07/15 від 13.07.2015р. підлягають задоволенню

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору нараховано 3%річних в сумі 528,85грн. та інфляційних витрат в розмірі 909,48грн..

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та індексу інфляції, судом встановлено, що розрахунок 3% річних є вірним в зв'язку з чим 3% річних в сумі 528,85грн. підлягають задоволенню, в той же час наданий розрахунок інфляційних витрат не відповідає вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок індексу інфляції.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції? 01.08.2015 - 01.12.2015 41340.22 1.022 895.26 42235.48 Отже загальний розмір індексу інфляції який підлягає задоволенню становить 895,26грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок індексу інфляції підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд вказує наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2015р. між Адвокатським об'єднанням „Юридична компанія „ЛЕКС НОЛЕДЖ» (Компанія), що діє на підставі свідоцтва та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛОТТ» (Клієнт), було укладено договір про надання правової допомоги №б/н, відповідно до п.1.1 якого Компанія за дорученням Клієнта та в його інтересах, зобов'язується надати останньому правову допомогу, а Клієнт зобов'язується сплатити за це гонорар. Під правовою допомогою у цьому договорі розуміється захист прав та представництво інтересів Клієнта у справах (спорах) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНСБУД СУ-10„ на користь Клієнта суми боргу за поставлений згідно договору поставки №13/07/15 від 13.07.2015р. товар у розмірі 41340,22грн., а також стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання (п.1.3 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що гонорар являється єдиною формою отримання Компанією винагороди за надання правової допомоги Клієнтові. Фактичні витрати (витрати на відрядження, копіювання документів, вартість експертизи, вартість поштового відправлення тощо) погашається Клієнтом на підставі окремого рахунка. Клієнт сплачує Компанії гонорар у розмірі 6000 грн., на протязі п'яти днів з моменту виставлення Компанією рахунку на оплату гонорару (п.5.2 договору).

Як встановлено судом, позивач здійснив розрахунок за договором про надання правової допомоги від 28.09.2015р., сплативши Юридичній компанії „ОСОБА_3 гонорар за надання правової допомоги у розмірі 6000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №796 від 02.11.2015р.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд, при розгляді питання щодо стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги, бере до уваги те, що жодних доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката у сумі 6000грн. суду надано не було.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи незначну тривалість та складність справи, а також ціну позову, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на послуги адвоката до 4600 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД СУ-10" (65031, м. Одеса, пров. Іспанський, 1, корп. 1, приміщ. 1, код ЄДРПОУ 33847155) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТТ" (6511, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31908069) 41340 (сорок одну тисячу триста сорок) грн. 22 центів - основного боргу, 528 (п'ятсот двадцять вісім)грн. 85 - 3% річних, 3217(три тисячі двісті сімнадцять)грн. 16коп. - пені, 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) грн.. 26 коп. - інфляційних витрат, 4600 (чотири тисячі шістсот)грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять)грн. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено та підписано 25 грудня 2015 р.

Суддя С.В. Літвінов