Постанова

від 22.12.2015 по справі 913/537/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.12.2015 справа №913/537/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання: ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача (скаржник)- від відповідача не з'явився; не з'явився розглянувши апеляційні скаргиПублічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Луганськ, м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 07.10.2015 р. (повний текст оформлено та підписано 09.10.2015 р.) у справі№ 913/537/15 (суддя Іноземцева Л.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Луганськ, м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю Млін-Сервіс , м. Луганськ простягнення заборгованості у сумі 1 315 793,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Луганськ, м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Млін-Сервіс , м. Луганськ заборгованості за кредитним договором № 61113V10 від 11.10.2013 р. в розмірі 1 315 793,44 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.07.2015 р. позов було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 913/537/15.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.10.2015 р. у справі №913/537/15 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Млін-Сервіс , м. Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Луганськ, м. Київ 650 529,44 грн. заборгованості за кредитом, 108529,86 грн. процентів за користування кредитом, 2 419,35 грн. комісії за управління кредитом, 0,01 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 0,01 грн. пені за несвоєчасну оплату процентів, 0,01 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій, 15 749,91 грн. - 3 % річних, 336 536,66 грн. втрат від інфляції, 0,01 грн. штрафних санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені, штрафних санкцій в загальній сумі 181 229,63 грн., зменшеної в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України, відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Луганськ, м. Київ звернулося з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, штрафних санкцій в загальній сумі 181 229,63 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 913/537/15, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.12.2015 р.

10.12.2015 р. на електронну пошту суду від представника відповідача надійшла заява, в якій він просить відкласти розгляд апеляційної скарги у справі № 913/537/15 та зобов'язати позивача направити йому копію апеляційної скарги разом з доданими до неї документами для ознайомлення.

В судове засідання 15.12.2015 р. представники сторін не з'явилися, про час, дату та місце проведення були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 15.12.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги було відкладено на 22.12.2015 р., позивача зобов'язано надіслати відповідачу копію апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу, зазначену відповідачем в заяві.

21.12.2015 р. на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із перебуванням представника на лікарняному. Крім того, представник позивача повідомив, що виконав ухвалу суду від 15.12.2015 р.: на адресу відповідача 21.12.2015 р. було повторно направлено копію апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами за адресою: АДРЕСА_1, яка зазначена в заяві відповідача. В підтвердження цього надіслав електронною поштою скан-копії поштової квитанції та опису вкладення.

В судове засідання 22.12.2015 р. представники сторін не з'явилися, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Явка сторін в судове засідання не визнавалася судом обов'язковою, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглянути скаргу за відсутності представників сторін.

Більш того, представник позивача не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

11.10.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (банк, позивач) в особі виконуючого обов'язки керуючого філією АТ Укрексімбанк у м. Луганську та Товариством з обмеженою відповідальністю Млін-Сервіс (позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 61113V10 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику овердрафт (позичковий капітал у грошовій формі) у розмірі 750 000,00 грн. на умовах повернення, відкличності, строковості та платності (п. 2.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору було визначено: кінцевий термін погашення овердрафту - 10.11.2014 р., фіксовану процентну ставку у розмірі 16 % річних, розмір комісії за управління кредитом у формі овердрафт - 0,1 % від ліміту овердрафту, визначеного у п. 2.1 цього договору.

Овердрафт надається позичальнику на поточні потреби, шляхом оплати протягом операційного банківського дня платіжних доручень позичальника з його поточного рахунка в банку № 26001010010617 у сумах, що перевищують фактичний залишок коштів на цьому рахунку (п. 2.3.1 кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.4.3 перше нарахування процентів здійснюється за період, що розпочинається з дати набуття чинності цим договором і закінчується календарним днем місяця, за який нараховуються проценти, що передує дню нарахуванню, включно. У подальшому нарахування процентів здійснюються за періоди, що розпочинаються у день нарахування процентів за попередній місяць і закінчуються календарним днем, що передує дню нарахування у поточному місяці, включно. Останній період нарахування процентів закінчується днем повного погашення заборгованості за овердрафтом.

Сплата процентів за користування овердрафтом протягом місяця, за який нараховуються проценти, здійснюється позичальником в останній робочий день такого місяця на рахунок банку № 26078010010617 (п. 2.4.4 кредитного договору).

Пунктом 3.1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити банку комісію за управління кредитом у формі овердрафту у розмірі, зазначеному в підпункті 2.2.3 цього договору. Комісія нараховується щомісячно в останній робочий день місяця протягом періоду нарахування комісії за управління кредитом у формі овердрафт у національній валюті і підлягає сплаті шляхом договірного списання коштів банком з поточних рахунків позичальника, зазначених в п. 2.2.7 цього договору, в останній робочий день кожного місяця.

Відповідно до п. 4.2.1 кредитного договору позичальник до повного погашення овердрафту та сплати процентів за овердрафтом зобов'язується своєчасно та у повному обсязі погасити банку заборгованість за основним боргом за овердрафтом, сплатити проценти та інші платежі за користування овердрафтом.

У разі невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 4.2.5 кредитного договору, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі 1275,00 грн., щомісячно в строки та у порядку, визначені кредитним договором, за кожне окреме порушення.

Відповідальність сторін за порушення умов кредитного договору встановлена розділом 6 кредитного договору.

Так, згідно з п. 6.2 цього договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх грошових зобов'язань за договором позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, на суму прострочення платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів.

Пунктами 6.4, 6.6 кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує на користь банку штрафну санкцію у розмірі 1275,00 грн. щомісячно у випадках перевищення показника оборотності овердрафту (не більше 30 календарних днів) протягом строку перевищення показника та за порушення/невиконання позичальником будь-яких зобов'язань (зокрема: ненадання документів, передбачених умовами кредитного договору), взятих на себе відповідно до умов кредитного договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку і залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за ним (п. 8.1 кредитного договору).

Додатком № 1 до кредитного договору №61113V10 від 11.10.2013 р. встановлено графік зміни ліміту овердрафту:

- з 11.10.2013 по 09.10.2014 - 750 000,00 грн.;

- з 10.10.2014 - 0,00 грн.

18.02.2014 р. сторони уклали додаткову угоду № 61113V10-1 до кредитного договору № 61113V10 від 11.10.2013 р., пунктом 1 якої збільшили процентну ставку за користування овердрафтом до 22 % річних з 18.02.2014 р.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З урахуванням приписів наведених норм, позивач на виконання умов кредитного договору з 11.10.2013 р. по 09.10.2014 р. надавав відповідачу грошові кошти в режимі овердрафту в межах ліміту, встановленого п. 2.1 договору, що підтверджується матеріалами справи, зокрема випискою по рахунку відповідача.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ст. 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно з виписками про рух коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Млін-Сервіс , м. Луганськ та розрахунком заборгованості позивача, відповідач частково здійснював погашення кредиту, відсотків та комісії за управління кредитом, однак з жовтня 2014 р. свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, а саме: не сплачував суму заборгованості за тілом кредиту, проценти за користування кредитом та комісію за управління кредитом у розмірах та в терміни, передбачені в кредитному договорі, внаслідок чого у відповідача станом на 10.07.2015 р. виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 650529,44 грн., яку не оспорює відповідач у відзиві на позовну заяву, заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом в розмірі 108 529,86 грн. та прострочена заборгованість по комісії за управління кредитом у сумі 2 419,35 грн.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, кредит було видано банком відповідачу, проте останній порушив договірні зобов'язання щодо погашення кредиту, відсотків та комісії.

Згідно п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надав, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення 650529,44 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту, 108 529,86 грн. заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом та 2 419,35 грн. простроченої заборгованості по комісії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3 % річних за простроченим кредитом в загальній сумі 15 749,91 грн. за період з жовтня 2014 р. по липень 2015 р., з чим відповідач погодився у своєму відзиві на позовну заяву.

Розмір інфляційних втрат за розрахунком суду першої та апеляційної інстанції становить 336 536,66 грн., тобто менше, ніж заявлено в позові, оскільки їх нарахування проводилося з порушенням алгоритму розрахунку, отже місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат частково у загальній сумі 336 536,66 грн., які апелянтом не оскаржуються.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлений строк зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом, позивачем на підставі пунктів 6.2 договору за період з 11.10.2014 р. по 10.04.2015 р. до стягнення заявлено 117 438,63 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 16 057,98 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 558,06 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій та на підставі пунктів 4.2.5, 4.2.6, 4.2.7 кредитного договору заявлено до стягнення штрафи у загальній сумі 47 175,00 грн.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014 р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 р. № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

Разом з тим статтею 1 Закону України Про боротьбу з тероризмом встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014 р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. № 33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення , згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Отже, проведення з 07.04.2014 р. антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Луганськ, також визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території Луганської області є загальновідомим фактом.

Апеляційна інстанція звертає увагу, що закріплене в ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасну сплату основного зобов'язання за кредитним договором на період проведення антитерористичної операції підлягало застосуванню.

Крім того, на момент розгляду апеляційної скарги Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р від 02.12.2015 р., яким визнано такими, що втратили чинність розпорядження КМУ від 30.10.2014 р. № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та № 1079-р від 05.11.2014 р. Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 , а також затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, до якого також включено м. Луганськ.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи що відповідач знаходився на території проведення антитерористичної операції в м. Луганську в період з 14.04.2014 р., норми ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 2 вказаного Закону, у позивача були відсутні підстави для нарахування та стягнення пені та штрафів. Місцевий господарський суд положення ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції не врахував, у зв'язку із чим помилково застосував приписи ст. 83 ГПК України, зменшивши розмір пені та штрафів до 01 копійки, вважаючи, що пеня та штрафи нараховані правомірно, а отже безпідставно зменшив розмір пені та штрафів. В даному випадку пеня та штрафи взагалі не підлягають стягненню як такі, що нарахувані безпідставно з огляду на мораторій, встановлений ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що нарахована пеня та штрафи підлягатимуть списанню тільки після завершення антитерористичної операції, є особистою думкою скаржника та не узгоджується із змістом ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , а отже не приймаються колегією суддів до уваги.

Колегія суддів вважає, що позивач безпідставно нарахував пеню з 11.10.2014 р. по 10.04.2015 р. у сумі 117 438,63 грн. за несвоєчасне повернення кредиту, 16 057,98 грн. за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 558,06 грн. за несвоєчасну сплату комісій та штрафи у загальній сумі 47 175,00 грн., і тому в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають і рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Стосовно доводів апелянта щодо неправильного розрахунку судом першої інстанції судового збору, який підлягав стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, при розрахунку судового збору судом першої інстанції не було враховано, що у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"). Аналогічнаі правова позиція міститься у п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та у п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в яких зазначено, що судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Отже, судові витрати за розгляд позовної заяви у суді першої інстанції мали бути покладені на відповідача повністю, без урахування сум пені та штрафів, зменшених судом першої інстанції на підставі положень п. 3 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи, що за результатами розгляду апеляційної скарги вимоги позивача щодо стягнення пені та штрафів не підлягають задоволенню з підстав їх необгрунтованості, а не в результаті їх зменшення на підставі п.3 ст. 83 ГПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції в цій частині покладається на позивача, а з відповідача сплаті підлягає судовий збір у розмірі 22 275,30 грн., який і стягнено фактично за рішенням суду.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Луганськ, м. Київ підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 07.10.2015 р. у справі 913/537/15 підлягає зміні в частині зменшення пені та штрафів.

Судові витрати за апеляційне оскарження, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Луганськ, м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 07.10.2015 р. у справі №913/537/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 07.10.2015 р. у справі №913/537/15 змінити.

3. Позов Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Луганськ, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Млін-Сервіс , м. Луганськ задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Млін-Сервіс (91038, м. Луганськ, Об'єздная дорога 3-й км, будинок 7 код ЄДРПОУ 25359088) на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Луганськ (03150, м. Київ, вул. Тельмана, буд. 5, код ЄДРПОУ 21794398) заборгованість за кредитом в сумі 650 529 грн. 44 коп., проценти за користування кредитом в сумі 108 529 грн. 86 коп., комісію за управління кредитом в сумі 2 419 грн. 35 коп., 3 % річних в сумі 15 749 грн. 91 коп., втрати від інфляції в сумі 336 536 грн. 66 коп.

5. В іншій частині позову в задоволенні відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Млін-Сервіс (91038, м. Луганськ, Об'єздная дорога 3-й км, будинок 7 код ЄДРПОУ 25359088) на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Луганськ (03150, м. Київ, вул. Тельмана, буд. 5, код ЄДРПОУ 21794398) судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 22 275 грн. 30 коп.

7. Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

8. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий Л.В. Ушенко

Судді Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.:

2. позивачу

1. відповідачу

1. ГСЛО

1. у справу

1. ДАГС