Постанова

від 24.12.2015 по справі 826/16207/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2015 року           письмове провадження           № 826/16207/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (надалі – позивач або ТОВ «Фудмережа») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) по визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2015 року № 27726552209.

Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Фудмережа» не порушувало вимог пункту 198.1, пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198, пункту 201.4., пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту нереальності господарських операцій з контрагентом, що позбавляє позивача права на податковий кредит по таким операціям.

Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР», код 39291303, ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ГОЛД», код 39139456, ТОВ «Продмаркет ЛТД», код 38591114, ТОВ «Вальдена», код 39082075, ТОВ «Джагланс», код 38276326, ТОВ «Продмаркет-захід», код 36588665, ТОВ «Захід обрій», код 34349463 за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 26.02.2015 року № 169/26-55-22-09/36387249 (надалі –акт перевірки) яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пункт 198.1, пункт 198.3., пункт 198.6. статті 198, пункт 201.4., пункт 201.10. статті 201 Кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за вересень 2014 року у сумі 4 998 700 грн.

У порядку пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, позивачем подавалися заперечення до акту перевірки, за результатом розгляд яких, висновки акту перевірки залишені без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 року № 27726552209, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7 498 050,00 грн. (4 998 700,00 грн. - за основним платежем та 2 499 350,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Спірне податкове повідомлення-рішення, за правилами статті 56 Податкового кодексу України, оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України, за результатом чого було залишене без змін.

Підставою для прийняття спірного акта індивідуальної дії став висновок податкового органу про нереальний характер операцій з придбання позивачем товарів у рамках правовідносин з ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР», що виключає його право на формування податкового кредиту за такими операціями.

Висновок про нереальний характер операцій з придбання позивачем товарів у рамках взаємовідносин з ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» та завищення податкового кредиту за період вересень 2014 року встановлено його завищення на суму 4998700 грн. відповідачем сформований виходячи з наступного.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» ґрунтувалися на договорі поставки від 01.09.2014 року №0109-МП, за умовами якого, ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» як Постачальник зобов'язується передати у власність позивача як Покупця продукцію: олія соняшникова нерафінована, (надалі також – товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплати його на умовах, визначених даним договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного договору. Ціна однієї метричної тони Товару за цим Договором визначається сторонами у Специфікації до Договору, що є його невід'ємними частинами. При цьому ціна Товару визначається в національній валюті – гривні. Загальна вартість договору визначається на підставі сум, зазначених у Специфікаціях. Умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання – передачі товару визначається сторонами у Специфікаціях. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту передачі товару Покупцю та підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно Специфікації № 1 від 25.09.2014 року до договору поставки № 0109-МП від 01.09.2014 року, сторони погодили асортимент, ціну та кількість товару, який буде поставлений Постачальником Покупцю, а саме: Олія соняшникова нерафінована у кількості 800 тон на загальну суму 8 880 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 480 000,00 грн. Право власності на товар переходить в момент підписання видаткової накладної та акта прийому-передачі на складі Постачальника за адресою: м. Миколаїв, вул. Радянської армії, 2/1.

На підтвердження виконання договору поставки від 01.09.2014 року №0109-МП згідно умов специфікації № 1 від 25.09.2014 року до нього, сторонами були оформленні наступні первинні документи на товар – олія соняшникова нерафінована у кількості 800 тон: видаткова накладна від 25.09.2014 року № РН-0000004 на суму 8880000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1480000,00 грн.), податкова накладна від 25.09.2014 року № 6 на суму 8880000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1480000,00 грн.), акт приймання-передачі за місцем приймання-передачі товару – вул. Радянської Армії, буд. 2/1, м. Миколаїв, Україна від 25.09.2014 року № 1 на суму 8880000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1480000,00 грн.).

Згідно Специфікації № 2 від 26.09.2014 року до договору поставки № 0109-МП від 01.09.2014 року, сторони погодили асортимент, ціну та кількість товару, який буде поставлений Постачальником Покупцю, а саме: Олія соняшникова нерафінована у кількості 750 тон на загальну суму 8 325 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 387 500,00 грн. Право власності на товар переходить в момент підписання видаткової накладної та акта прийому-передачі на складі Постачальника за адресою: м. Баштанка, вул. Промислова, 4.

На підтвердження виконання договору поставки від 01.09.2014 року №0109-МП згідно умов специфікації № 2 від 26.09.2014 року до нього, сторонами були оформленні наступні первинні документи на товар – олія соняшникова нерафінована у кількості 750 тон: видаткова накладна від 26.09.2014 року № РН-0000005 на суму 8325000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1387500,00 грн.), податкова накладна від 26.09.2014 року № 7 на суму 8325000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1387500,00 грн.), акт приймання-передачі за місцем приймання-передачі товару – Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Промислова, 4, Україна від 26.09.2014 року № 2 на суму 8325000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1387500,00 грн.).

Згідно Специфікації № 3 від 29.09.2014 року до договору поставки № 0109-МП від 01.09.2014 року, сторони погодили асортимент, ціну та кількість товару, який буде поставлений Постачальником Покупцю, а саме: Олія соняшникова нерафінована у кількості 700 тон на загальну суму 7 770 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 295 000,00 грн. Право власності на товар переходить в момент підписання видаткової накладної та акта прийому-передачі на складі Постачальника за адресою: м. Миколаїв, вул. Радянської армії, 2/1.

На підтвердження виконання договору поставки від 01.09.2014 року №0109-МП згідно умов специфікації № 3 від 29.09.2014 року до нього, сторонами були оформленні наступні первинні документи на товар – олія соняшникова нерафінована у кількості 700 тон: видаткова накладна від 29.09.2014 року № РН-0000006 на суму 7770000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1295000,00 грн.), податкова накладна від 29.09.2014 року № 8 на суму 7770000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1295000,00 грн.), акт приймання-передачі за місцем приймання-передачі товару – вул. Радянської Армії, буд. 2/1, м. Миколаїв, Україна, від 29.09.2014 року № 3 на суму 7770000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1295000,00 грн.).

Згідно Специфікації № 4 від 30.09.2014 року до договору поставки № 0109-МП від 01.09.2014 року, сторони погодили асортимент, ціну та кількість товару, який буде поставлений Постачальником Покупцю, а саме: Олія соняшникова нерафінована у кількості 452 тони на загальну суму 5 017 200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 836 200,00 грн. Право власності на товар переходить в момент підписання видаткової накладної та акта прийому-передачі на складі Постачальника за адресою: м. : Миколаївська область, Ховтневий район, с. Мішково-Погорілове, Баштанське шосе, 2.

На підтвердження виконання договору поставки від 01.09.2014 року №0109-МП згідно умов специфікації № 4 від 30.09.2014 року до нього, сторонами були оформленні наступні первинні документи на товар – олія соняшникова нерафінована у кількості 452 тони: видаткова накладна від 30.09.2014 року № РН-0000007 на суму 5017200,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 836200,00 грн.), податкова накладна від 30.09.2014 року № 9 на суму 5017200,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 836200,00 грн.), акт приймання-передачі за місцем приймання-передачі товару – Миколаївська область, Жовтневий район, с. Мішково-Погорілове, Баштанське шосе, 2, Україна від 30.09.2014 року № 4 на суму 5017200,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 836200,00 грн.).

Придбаний у ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» товар в подальшому був реалізований позивачем компанії «OREXIM LIMITED» за контрактом від 06.10.2014 року № ОR 0697/14.

В той же час, відповідачем в ході аналізу наданих до перевірки первинних документів, а саме специфікацій до договору від 01.09.2014 року №0109-МП, актів прийому передачі, видаткових накладних встановлено невідповідність даних, які містяться в них, а саме: відповідно до специфікації від 26.09.2014 року № 2 «право власності на товар переходить в момент підписання видаткової накладної та акта прийому-передачі на складі Постачальника за адресою: м. Баштанка, вул. Промислова, 4, в той же час,          у видатковій накладній від 26.09.2014 року №РН-0000005 зазначено місце складання документа: м. Миколаїв; відповідно до специфікації від 30.09.2014 року № 4 «право власності на товар переходить в момент підписання видаткової накладної та акта прийому-передачі на складі Постачальника за адресою: с. Мішково-Погорілове, Баштанське шосе, 2, в той же час, у видатковій накладній від 30.09.2014 року №РН-0000007 зазначено місце складання документа: м. Миколаїв.

Враховуючи наведене відповідач дійшов висновку про те, що невідповідність даних, які містяться у специфікаціях, актах прийому-передачі та видаткових накладних стосовно моменту переходу права власності на товар не відповідає вимогам частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначив про те, що позивачем не надано до перевірки документів, які підтверджують факт транспортування товарів від місця переходу права власності на товар від ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» до місця передачі товарів компанії «OREXIM LIMITED».

З огляду на наведене відповідач дійшов висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на нереальність відповідної господарської операції.

Також, в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем до перевірки не надано документів (наказу про відрядження, документів на підтвердження витрат, пов'язаних з таким відрядженням), які підтверджують перебування директора ТОВ «Фудмережа» у відрядженні у м. Миколаїв, с. Мішково-Погорілове, м. Баштанка.

За результатом аналізу номенклатури зареєстрованих в ЄРПН контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» податкових накладних за період 01.08.2014 року по 30.09.2014 року неможливо зробити висновок щодо джерел походження товару (олія соняшникова), який було реалізовано на адресу позивача, оскільки неможливо підтвердити факт придбання відповідного товару ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» від контрагентів-постачальників.

Також, відповідачем листом від 23.01.2014 року № 285/7/14-03-22-08-17 отримано інформацію від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області по ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» (код ЄДРПОУ 39291303), згідно якої вбачається, що на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/37989/14-к у ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» вилучено оригінали всієї бухгалтерської, податкової та юридичної документації.

Крім того, Головним слідчим управлінням МВС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000570 від 04.12.2014 року за фактами вчинення фіктивного підприємництва та легалізації (відмивання) коштів держаних злочинним шляхом, за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 209 КК України, в ході якого встановлено, що Департаментом ДСБЕЗ МВС України виявлено групу осіб, яка здійснює незаконну конвертацію грошових коштів, та їх подальшу легалізацію з використанням підроблених документів підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР».

Надавши оцінку викладеному в сукупності, відповідач дійшов висновку про те, що реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» та позивачем відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, отже у позивача було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи протиправним спірне податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 року № 27726552209, позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (надалі - Кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу/

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2., абзацу 1 пункт 198.3. статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

За правилами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7. статті 201 Кодексу).

Згідно пункту 201.10. статті 201 Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту підприємства.

Між тим, наявність податкових накладних, видаткових накладних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку, є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит.

В ході судового розгляду, судом були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» для підтвердження їх реальності (договір та специфікації до нього, видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні), в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Наявність первинних документів (договору та специфікацій до нього, видаткових та податкових накладних, актів прийманні-передачі товару) щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» відповідачем не заперечується, проте на його думку, такі первинні документи складені формально по операціям, які фактично не здійснювалися з метою штучного формування податкового кредиту. При цьому, вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом наданих позивачем первинних документів, відповідачем же не наведено.

В той же час, суд вважає, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР», в основу висновків акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем, фактично, покладена інформація, достовірність якої не доведена у встановленому законом порядку.

Всупереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність поставки контрагентом товару, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

При цьому, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Доводи відповідача про ненадання позивачем документів, які підтверджують факт транспортування товарів від місця переходу права власності на товар від ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР» до місця передачі товарів компанії «OREXIM LIMITED», що вказує на нереальність господарської операції, сприймаються судом критично, оскільки взаємовідносини позивача з компанією «OREXIM LIMITED» є окремими від спірних.

Також, критично суд сприймає доводи відповідача про ненадання позивачем документів (наказу про відрядження, документів на підтвердження витрат, пов'язаних з таким відрядженням), які підтверджують перебування директора ТОВ «Фудмережа» у відрядженні у м. Миколаїв, с. Мішково-Погорілове, м. Баштанка, оскільки податковим законодавством наведені документи не визначені, як обов'язкові для підтвердження права на податковий кредит. Крім того, відповідачем не надано суду доказів витребування у позивача вищезазначених документів, для їх подальшого аналізу.

Посилання відповідача на наявність порушеного кримінального провадження відносно контрагента позивача, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, саме вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Натомість відповідачем не надано суду доказів винесення судом обвинувального вироку відносно контрагента позивача (його посадових осіб), яким було б зафіксовано фіктивність спірних у даній справі взаємовідносин.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, за наслідками яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ «АЛЬФА-РЕЗЕР».

Крім зазначеного, суд також не залишає поза увагою, що за правилами статті 16, пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа «Булвес АД» проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

Незважаючи на зазначене, відповідач позбавив позивача права на формування податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

За таких обставин, висновки відповідача, покладені в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.03.2015 року № 27726552209 не відповідають дійсності, внаслідок чого спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.03.2015 року № 27726552209.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій