Рішення

від 03.12.2015 по справі 923/1704/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 р. Справа № 923/1704/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції, м. Херсон

до Селянського фермерського господарства "Тора", с. Пам'ятне, Голопристанський район, Херсонська область,

про стягнення 925 781,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, уповн. представник, довіреність № 270/14-Н від 02.06.2014р.;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції (позивач) до Селянського фермерського господарства "Тора" (відповідач) з вимогами про стягнення 925 781,17 грн., з них 760 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 12 982,46 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 20 830,69 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 968,02 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 130 000,00 грн. штрафу, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 25.12.2012р. № 011/352093/0112984, що був укладений в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій від 11.03.2011р. № 01/42-0-1/315.

Відповідач належним чином повідомлений судом про місце, дату та час розгляду справи. Ухвали суду від 08.10.2015р. та 29.10.2015р. по справі надіслано поштою, згідно з ст.64 ГПК України, за вказаною у позовній заяві адресою відповідача, яка співпадає з зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання відповідача (а.с.135-136). До суду повернулося поштове повідомлення про вручення відповідачеві рекомендованого листа з ухвалою від 08.10.2015р. по справі (а.с.126). Рекомендований лист з ухвалою суду від 29.10.2015р. не повертався до суду без вручення відповідачеві.

Проте, відповідач не проявив свого відношення до позову: не надав суду відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом від відповідача документів, представник відповідача в судові засідання 29.10.2015р. та 03.12.2015р. по розгляду справи не прибув, до суду не надходили заяви або клопотання відповідача щодо цих судових засідань.

Відповідно до ст.77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/1704/15. Розгляд справи за відсутності представника відповідача, при тому, що відповідача належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 03.12.2015р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" (надалі - банк), та Селянське фермерське господарство "Тора" (надалі - позичальник, відповідач) 11.03.2011р. уклали між собою Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/42-0-1/315, з додатком № 1 до цього договору - "Умови проведення кредитних операцій", за яким банк зобов'язався здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах суми 1000 000,00 грн., шляхом укладання між банком та позичальником відповідних кредитних договорів, умовами яких буде визначено особливості здійснення окремих кредитних операцій (розмір кредиту, валюта кредиту, строк користування кредитом, строки та умови погашення заборгованості за кредитом, за необхідності, й графік погашення заборгованості), а позичальник зобов'язався виконувати усі обов'язки позичальника, які виникають з даного Генерального договору, кредитних договорів до нього, та повністю погасити заборгованість за кредитом в межах строку встановленого для відповідної кредитної операції (надалі - Генеральний договір).

Згідно з п. 15.1. Генерального договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами прийнятих ними відповідно до Генерального договору та договорів, які укладено до Генерального договору, зобов'язань.

Невід'ємними складовими Генерального договору є укладені між банком та позичальником додаткові угоди до Генерального договору № 01/42-0-1/315/1 від 23.12.2011р., № 01/42-0-1/315-3 від 19.08.2013р., № 01/42-0-1/315-4 від 26.12.2013р., №01/42-0-1/315-5 від 23.10.2014р., згідно з якими до Генерального договору вносилися певні зміни.

25.12.2012р. банк та позичальник уклали між собою кредитний договір №011/352093/0112984 до Генерального договору, з додатковими угодами до цього договору № 011/352093/0112984-1 від 26.12.2013р. та № 011/352093/0112984-2 від 23.10.2014р., на умовах якого, з урахуванням положень цих додаткових угод, банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти у розмірі 760 000,00 грн. строком до 30.10.2015р., зі сплатою 21,5 % річних за користування кредитними коштами, на поповнення обігових коштів позичальника, з здійсненням погашення заборгованості за кредитом починаючи не пізніше 30.07.2015р. відповідно до Графіку - додатку до Кредитного договору та з сплатою відсотків за користування кредитом не пізніше останнього банківського дня кожного місяця та остаточно в останній день строку користування кредитом, а саме, 30.10.2015р., (надалі - кредитний договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ч. 2 ст . 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно з ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються норми Цивільного кодексу України щодо позики, якщо інше не встановлено нормами цього ж Кодексу щодо кредиту, не випливає з суті кредитного договору. За ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, яку суд застосовує до спірних відносин згідно з ч. 2 ст. 1054 цього ж Кодексу, позичальник, який своєчасно не повернув суму кредиту, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. За ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. На підставі ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до даних спірних правовідносин за кредитним договором, у разі звернення кредитора з вимогою про дострокового повернення кредиту в цілому, може бути застосовано й норму ч. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України, за якою, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредиту банк має право вимагати дострокового повернення кредиту в цілому й сплати відсотків за користування кредитом.

Банк свої зобов'язання за Генеральним договором та укладеним до нього кредитним договором виконав належним чином: відповідач, на умовах цих договорів, отримав від банку доступ до користування кредитними коштами в розмірі 760 000,00 грн., але в порушення наведених норм закону та умов договору свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів (погашення заборгованості за кредитом) та сплати відсотків за користування цими коштами належним чином не виконав. Вказане підтверджується виписками по позичковому та процентному рахунках відповідач за період з 25.12.2012р. по 23.09.2015р. (а.с.64-85). Станом на 24.09.2015р., у зв'язку з порушеннями відповідачем зобов'язань за Генеральним договором та укладеним до нього кредитним договором, за відповідачем утворилася 760 000,00 грн. заборгованості за кредитом, з них 360 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, та заборгованість у розмірі 12 982,46 грн. за простроченими відсотками за за користування кредитом, що разом складає 772 982,46 грн. Розрахунок цієї, у загальному розмірі 772 982,46 грн., заборгованості (а.с.62-63) судом перевірений та є правильним.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Генеральним договором та укладеним до нього кредитним договором банк надіслав відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням письмову вимогу-претензію від 18.08.2015р. № 140-7-0-404 про дострокове повернення кредиту в цілому та виконання інших зобов'язань за вказаними договорами, сплати відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати направлення (надсилання) цієї вимоги. Факт отримання відповідачем цієї претензії-вимоги 22.08.2015р. підтверджується відміткою у поштовому повідомленні. У встановлений у цій вимозі строк відповідач не задовольнив дану вимогу банку, а ні повністю, а ні частково. Докази іншого у матеріалах судової справи відсутні.

Суд констатує про те, що за станом на дату винесення даного судового рішення всі заявлені до стягнення з відповідача 760 000,00 грн. заборгованості за кредитом набули статусу простроченої заборгованості відповідача за кредитом.

При розгляді даної судової справи відповідач не надав будь-яких заперечень щодо наявності у нього 760 000,00 грн. заборгованості за кредитом та 12 982,46 грн. заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом перед банком або ж доказів погашення, повністю або частково, цієї заборгованості.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення 760 000,00 грн. заборгованості за кредитом та 12 982,46 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по відсотках за користування кредитом позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача:

- пені у розмірі 20 830,69 грн. за несвоєчасне повернення кредиту;

- пені у розмірі 1 968,02 грн. за несвоєчасну сплату відсотків;

- штрафу у загальному розмірі 130 000,00 грн., з яких 15 000,00 грн. штрафу за невиконання (порушення) вимог п.7.1. Генерального договору, 40 000,00 грн. штрафу за невиконання п.7.3. цього ж договору, 70 000,00 грн. штрафу за невиконання п. 8.1. цього ж договору, 5 000,00 грн. штрафу за невиконання п. 9.1. цього ж договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання незалежно або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 343 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Згідно з ч.6 ст. 232 цього ж Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 14.3. Генерального договору за кожен календарний день прострочення будь-яких грошових зобов'язань за Генеральним договором та договорами, які укладено до Генерального договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється з наступного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання повинно було бути виконано позичальником і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Відповідно до п. 14.8. Генерального договору, в редакції додаткової угоди до цього договору № 01/42-0-1/315/1 від 23.12.2011р., за невиконання або неналежне виконання позичальником обов'язків, передбачених ст.ст. 7, 8, 9 та п. 10.5 ст. 10 Генерального договору позичальник на вимогу банку сплачує неустойку у розмірі 0,5 % від загальної вказаної у Генеральному договорі суми кредиту, але не менш ніж 500,00 грн. за кожний випадок порушення.

Відповідно до п. 14.6. Генерального договору до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням даного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років.

Відповідно до п. 7.1. Генерального договору позичальник зобов'язаний самостійно надавати банку щоквартально, не пізніше 30-го числа місяця після закінчення відповідного звітного кварталу, а за звітний фінансовий рік - не пізніше двох місяців після закінчення відповідного календарного року бухгалтерський баланс та звіт про фінансові результати позичальника, інформацію про рух коштів по всіх поточних рахунках у формі довідки або виписки банку по рахунках, копії експортних контрактів (за наявності), інформацію про заборгованість по кредитах, отримані гарантії, відкриті акредитиви, авальовані векселя та укладені договори факторингу в інших банках.

Відповідно до п. 7.3. Генерального договору позичальник зобов'язаний у строк, що не перевищує 10-ти днів з дати настання обставин, зазначених у цьому пункті (а у випадку, якщо відповідні обставини вимагають негайного реагування, то при першій можливості), письмово повідомляти банку про будь-які зміни у юридичному стані та фінансово-господарській діяльності позичальника, які можуть вплинути на виконання зобов'язань позичальника за Генеральним договором та/або на права банку згідно з Генеральним договором, зокрема:

- про виникнення дебіторської чи кредиторської заборгованості, простроченої більш ніж на один місяць;

- про втрату чи виникнення загрози (можливості) втрати істотної частини майна позичальника, включаючи, накладення арешту на майно (кошти) позичальника або звернення стягнення на майно позичальника іншими кредиторами.

Відповідно до п. 8.1. Генерального договору позичальник зобов'язаний протягом строку дії даного договору письмово узгоджувати з банком будь-які дії, спрямовані, зокрема, на створення договірного обтяження будь-яких активів позичальника заставою, іпотекою або в іншій спосіб, застосування якого передбачає відчуження цих активів.

Відповідно до п. 9.1. Генерального договору з дати набрання чинності цим договором і до повного виконання зобов'язань за цим договором позичальник зобов'язаний зберігати співвідношення між обсягом безготівкових надходжень на всі поточні рахунки позичальника, відкриті у банку (у позивача) та сукупним обсягом безготівкових надходжень на всі поточні рахунки позичальника за звітний квартал, на рівні не меншому, ніж співвідношення між обсягом портфелю кредитних операцій позичальника за кредитами за цим Генеральним договором та іншими договорами (за наявності) з банком та розміром сукупного портфелю кредитних операцій позичальника станом на початок звітного кварталу.

Розрахунки пені у загальному розмірі 22 798,71 грн. (а.с.62-63) судом перевірено. Ці розрахунки не містять арифметичних помилок та узгоджуються з положеннями Генерального договору. Під час розгляду справи відповідач не надав будь-яких заперечень щодо нарахування йому банком 22 798,71 грн. пені або ж доказів її сплати повністю або частково.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення 20 830,69 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 1 968,02 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розгляді справи підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем фактів невиконання ним положень п.7.1., п.7.3., п.8.1., п.9.1. Генерального договору, зокрема: факту ненадання відповідачем банку інформації про рух грошових коштів за 1-ий та 2-ий квартали 2015 року, про заборгованість за кредитами за 1-ий квартал 2015 року (щодо п.7.1. цього договору), неповідомлення банку про виникнення істотної загрози неплатоспроможності, у зв'язку із поданням кредитором позову до позичальника про стягнення більш ніж 5,0 млн. грн. (а.с.53-55), неповідомлення банку про порушення судових проваджень за позовами з вимогами майнового характеру до позичальника та про накладення 27.04.2015р. арешту на майно позичальника за вимогами іншого, ніж банк, кредитора (а.с.56-61) (щодо п.7.3. цього договору), непогодження з банком обтяження активів позичальника, шляхом оформлення застави майбутнього врожаю (а.с.50-52) (щодо п.8.1. цього договору), незабезпечення належного (узгодженого банком та позичальником у Генеральному договорі) співвідношення щодо надходжень на всі поточні рахунки позичальника (а.с.86-95) (щодо п.9.1. цього договору). Відповідні штрафи та порядок їхнього розрахунку передбачено умовами укладеного між сторонами у справі договору. Застосування цих штрафів відповідає приписам ст. 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору та ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України. Виконані позивачем розрахунки штрафів (а.с.62-63) судом перевірені. Ці розрахунки не містять арифметичних помилок та узгоджуються з положеннями Генерального договору. Таким чином нарахування вказаних, у загальному розмірі, 130 000,00 грн., штрафів за допущені відповідачем порушення положень п.7.1., п.7.3., п.8.1., п.9.1. Генерального договору є правомірним. Позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних штрафів у загальному розмірі 130 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Повноваження суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій обумовлені необхідністю співмірності розміру відповідальності порушенню, його об'єктивній та суб'єктивній стороні, об'єкту та суб'єкту, що окрім викладених статей законів слідує із таких загальних засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України.

Співмірність порушенню відповідальності особи застосовується у судочинстві і Європейським судом з прав людини, практика якого є джерелом права при розгляді справ судами України відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

В даному спорі банк не надав суду належних доказів спричинення збитків для банківської установи у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків щодо надання банку інформації про рух грошових коштів за 1-ий та 2-ий квартали 2015 року, про заборгованість за кредитами за 1-ий квартал 2015 року, а також, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків щодо забезпечення належного (узгодженого банком та позичальником у Генеральному договорі) співвідношення щодо надходжень на всі поточні рахунки позичальника.

На підставі цих правових норм, з урахуванням характеру та наслідків таких порушень суд зменшує з 15 000,00 грн. до 3 000,00 грн. розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача за порушення п.7.1. Генерального договору, а також, суд зменшує з 5 000,00 грн. до 500,00 грн. розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача за порушення п.9.1. Генерального договору.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами та доповненнями, роз'яснено, що у разі зменшення господарським судом на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала задоволенню, якби зазначений розмір неустойки (штрафу, пені) судом не було зменшено.

Тобто, судовий збір повністю, у сумі 13 886,73 грн., має бути покладений на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Тора" (місцезнаходження: 75624, Херсонська обл., Голопристанський район, с. Пам'ятне, вул. Леніна, буд. 77; ідентифікаційний код юридичної особи 23134178; інші реквізити суду невідомі) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції АТ "ОСОБА_1 Аваль" (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Червонофлотська, буд. 17; ідентифікаційний код 22761811; кореспондент. рах.№ 290985681 в ХОД АТ "ОСОБА_1 Аваль", МФО 352093) 760 000 (сімсот шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 12 982 (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 46 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 22 798 (двадцять дві тисячі сімсот дев'яноста вісім) грн. 71 коп. пені, 113 500 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу та 13 886 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 73 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.12.2015р.

Суддя К.В. Соловйов