Постанова

від 24.12.2015 по справі 2а-3910/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року № 2а-3910/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань ОСОБА_1

з участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) Діал Маркет 2 до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПП Діал Маркет 2 звернулося в суд з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року за №0003122321.

Судом, у відповідності до ст.55 КАС України, допущено заміну відповідача на його правонаступника ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Судом відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про відкладення, оскільки таке не є обґрунтованим.

Позивач в позовній заяві стверджує, що надані у періоді, який перевірявся, він і його контрагент ПП МКМ -Сервіс були зареєстровані як платники податку на додану вартість у податковому органі, про що свідчить інформація, розміщена на офіційному сайті ДПА України. Таким чином, податкові накладні були складені належною особою - платником податку на додану вартість. Придбаний товару був використаний підприємством у власній господарській діяльності , а саме для подальшого продажу. А тому, враховуючи той факт, що підприємство придбало товар у контрагента з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а також те, що придбання товарів супроводжувалось отриманням податкових накладних, які містили всі обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством, наявність цивільної дієздатності учасників господарських відносин, позивач вважає безпідставним зменшення податкового кредиту та як наслідок донарахування податку на додану вартість по операціях з ПП МКМ -Сервіс за період січень-лютий 2011 року.

Відповідач в запереченні проти позову зазначає, що згідно з даних податкової звітності та інформації з інших джерел, які свідчать про відсутність у ПП МКМ-Сервіс власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування, транспортних засобів та інших основних засобів, відсутність достатньої кількості штатних працівників на підприємстві. А тому, перевіркою встановлено ведення ПП МКМ-Сервіс податкового обліку безтоварних операцій, яка пов'язана з податковою вигодою третіх осіб внаслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, контролюючий орган вважає, що висновки акта перевірки відповідають фактичним обставинам справи, податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача дала аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами виїзної позапланової документальної перевірки ПП Діал-Маркет 2 з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за січень, лютий 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП МКМ-Сервіс , ДПІ у Сихівському районі м.Львова складено акт за №4218/23-209/30650355 від 14.11.2011 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року за №000312232, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 59826 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 59825 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.14.1.181, ст.14, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України внаслідок чого встановлено заниження сплати податку на додану вартість до бюджету в сумі 59825 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження сплати податку на додану вартість до бюджету в сумі 59825 грн. 00 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ПП МКМ -Сервіс .

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що згідно з даних податкової звітності та інформації з інших джерел, які свідчать про відсутність у ПП МКМ-Сервіс власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування, транспортних засобів та інших основних засобів, відсутність достатньої кількості штатних працівників на підприємстві, можна стверджувати,що операції з реалізації мали не реальний характер, товар не придбавався, не перевозився та не зберігався; роботи (послуги) не виконувались.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП МКМ-Сервіс .

Мж ПП Діал-Маркет 2 (покупець) та ПП МКМ-Сервіс (постачальник) 05.01.2011 року було укладено договір відповідно до якого останнім було реалізовано товари (хомути, трубопроводи та рукави) на загальну суму 358949 грн. 64 коп., в тому числі податок на додану вартість 59824 грн. 94 коп.

Як вбачається з акта перевірки, в підтвердження виконання наведеного договору позивачем надано відповідні податкові та видаткові накладні.

При цьому, наявність вищенаведеного договору, податкових та видаткових накладних не заперечується сторонами, однак такі відсутні в матеріалах справи відповідно до протоколу виїмки УПМ ДПА у Львівській області від 19.12.2011 року.

Доказами здійснення оплати за поставку отриманого товару є наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Також, в підтвердження обставин використання придбаного товару у своїй господарській діяльності позивачем надано договори поставки, укладені з ТзОВ Церсаніт Інвест , ТзОВ Фруктовий світ , ТзОВ Європейські вентиляційні системи , ВАТ НВАТ ВНДІкомпресормаш , ТОВ Новост , ТзОВ ІДМ-Славутич , ТзОВ Нева , ПП Кортеж , ПП Пегас Україна , ЗАТ Котовська меблева фабрика , TзOB АВС 2000 , ЗАТ Солід , ТзОВ Ембавуд Україна ,TOB АВК-Пром , ТзОВ Мебель-Сервіс , ТзОВ Ру-Компані , Кузьменецький цегляний завод, ТзОВ Азовтранскомплект , ТзОВ Укрфлекс , ОСОБА_3, СУБП у формі ТзОВ Укртехносинтез , ТзОВ Голдентрейд , ОСОБА_4, ТзОВ ДПА , ТзОВ НТЦ Екотехніка , ТзОВ Гал-ТВС , ТзОВ Континент-Нафто-Трейд , ОСОБА_5, ТзОВ Завод універсальних машин , СПД ОСОБА_6, СПД ОСОБА_7, ТОВ Дніпро Ком , ТзОВ Макс-авто-ЛТД , ЗАТ Дніпровуд , ТзОВ Лариса , ОСОБА_8, ТзОВ Скіф , ТзОВ Олмон , ТзОВ Черкасиелеватормаш , ТзОВ МВМ-Київ , ТзОВ L-мастер , ТзОВ Інтехліс , ДП СКБ Оризон ВАТ Родон , ТОВ НТЦ Екотехніка , ГІГІ Львівтрейдсервіс , ВГО ФСТРІ ОМІС , ТзОВ Вороновицькі пилорами , ЗАТ Укртехнопромснаб , ДП Ламелла , ПП Хімтекс-Д .

Позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладі, виписані на виконання вищенаведених договорів поставок.

В той же час, контролюючий орган вважає, що перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Дані обставини ґрунтуються на висновках акта перевірки ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 23.06.2011 року за №1649/23-209/35383180 Про результати позапланової виїзної перевірки ПП МКМ-Сервіс з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року, оцінка якому надається судом поряд з іншими доказами.

Оцінюючи даний акт як доказ у справі, суд не може взяти його до уваги, як той документ, що не підтверджує реальності господарських операцій, оскільки в ньому зазначено про відсутність ПП МКМ-Сервіс за юридичною (фактичною) адресою та проведено аналіз його господарської діяльності лише на підставі наявної в контролюючого органу інформації.

При цьому, вироком Галицького районного суду м.Львова від 17.04.2013 року встановлено обставини, які в силу положень ст.72 КАС України не доказуються, та свідчать про те, що ПП МКМ-Сервіс було зареєстровано в установленому законом порядку, знаходилось за юридичною адресою та здійснювало реальну господарську діяльність.

При цьому, слід зазначити, що наявність чи відсутні товарно-супровідних документів не може беззаперечно вказувати на нереальність чи реальність господарських операцій, оскільки обов'язок щодо зберігання таких позивачем законодавством не передбачений.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем докази. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

Більше того, контролюючим органом не надано аналізу необхідності управлінського і технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, для надання оцінки здійснення господарських операції з поставки товарно-матеріальних цінностей (хомути, трубопроводи та рукави).

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданої господарської операції.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, до перевірки були надані податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Також, слід звернути увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган контролюючий орган при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами наведених господарських операцій є безпідставними та не обґрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Окрім того, суд, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України, вважає за необхідне зазначити у резолютивній частині постанови про протиправність та скасування спірного акту індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року за №0003122321.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на користь Приватного підприємства Діал Маркет 2 (код ЄДРПОУ 36027493), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.П.Мирного, 24, оф.413, 598 грн. 25 коп. (п'ятсот дев'яносто вісім гривень двадцять п'ять копійок) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 грудня 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк