Постанова

від 25.12.2015 по справі 804/14869/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р.Справа №804/14869/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Акціонерне товариство відкритого типу Концерн Весна , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

7 жовтня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2015 року №424176, №424177.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Акціонерне товариство відкритого типу Концерн Весна .

Ухвалами суду від 10 листопада 2015 року та від 1 грудня 2015 року провадження у справі було зупинено з метою надання додаткових доказів.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що:

- 20.02.2012 року за договором купівлі-продажу позивач набув у власність комплекс, нежитлові приміщення 1, 2, 7 поверхів в адміністративному корпусі літ. А-7, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, буд. 22

- 27.04.2015 року позивач відповідно до вимог земельного законодавства України звернувся до Дніпропетровського міського голови з клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 22. Станом на дату подання позову дозвіл на розроблення проекту землеустрою позивачу не виданий, право користування власності земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, за позивачем не зареєстровано;

- податковий орган необґрунтовано та всупереч наведеним приписам законодавства України визначив позивачу податкове зобов'язання зі сплати земельного податку на загальну суму 80566,35 грн., оскільки право власності чи користування земельною ділянкою на якій знаходиться об'єкт нерухомості за позивачем не зареєстровано; позивач не є платником податку та в його розпорядженні (користуванні) не знаходиться об'єкт оподаткування, що є обов'язковою умовою для нарахування податку;

- дані підсистеми Плата за землю ІС Податковий блок не є даними державного земельного кадастру, внаслідок чого інформація, викладена в даній підсистемі, не могла бути використана відповідачем при розрахунку земельного податку; сума податку за користування земельними ділянками була визначена відповідачем за відсутності належних даних про нормативну грошову оцінку земельних ділянок у вигляді витягів з технічної документації, затвердженої органом місцевого самоврядування.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні заявлених вимог відмовити з огляду на таке:

- відповідно до вимог пункту 287.1 Податкового кодексу України власники та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При цьому, відповідно до вимог частини 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, правові підстави для набуття права власності на таку земельну ділянку у нового власника нерухомого майна відсутні;

- підставою для сплати земельного податку за користування земельною ділянкою є юридичні факти, з якими земельне законодавство пов'язує виникнення права користування земельною ділянкою (у даному випадку придбання у власність об'єктів нерухомості). Після переходу права власності на об'єкти нерухомості до позивача, у попереднього власника припиняються зобов'язання щодо сплати земельного податку за земельну ділянку, яка відповідає частці такого нерухомого майна. При цьому, жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено, що попередній власник такого майна є податковим агентом нового власника, як і не передбачено можливості договірного врегулювання розподілу між сторонами податкових зобов'язань;

- виникнення та існування податкового обов'язку позивача пов'язується з наявністю об'єкта оподаткування. Припинення податкового обов'язку внаслідок сплати сум грошових зобов'язань іншою особою, аніж належний платник податків, не звільняє належного платника податків від обов'язку погашати такі грошові зобов'язання;

- податковий обов'язок позивача у відповідному розмірі існує незалежно від факту винесення податкових повідомлень-рішень та незалежно від обставин діяльності службових осіб ДПІ. Отже, відсутні будь-які правові підстави для звільнення позивача від виконання такого обов'язку (навіть за обставин відсутності у державному земельному кадастрі даних про позивача, що не вплинуло на правильність такого розрахунку.

Товариством з додатковою відповідальністю Концерн Весна надані суду пояснення на позовну заяву, у яких останнє просило позов задовольнити, зазначивши наступні обставини:

- 20.02.2012 року між акціонерним товариством відкритого типу Концерн Весна , правонаступником якого є третя особа, та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна;

- третя особа на підставі статті 269 Податкового кодексу України, за якою платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі сплачував податок за користування вказаними земельними ділянками до відповідного місцевого бюджету до моменту припинення права користування землею, яке було зареєстроване відповідним органом державної реєстрації прав 31.10.2014 року, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №29179795 від 07.11.2014 року;

- відповідно до податкової декларації з плати за землю за 2014 рік Товариство з додатковою відповідальністю Концерн Весна , як платник податку на землю задекларував до сплати земельний податок за земельну ділянку площею - 0,2154 га, кадастровий номер №1210100000:06:104:0004, яка знаходиться в м. Дніпропетровську по вул. Горького,22 в сумі 4151,51 гривень на місяць та за земельну ділянку площею - 0,0635 га, кадастровий номер №1210100000:06:104:0018, яка знаходиться в м. Дніпропетровську по вул. Горького,22 в сумі -1223,87 гривень на місяць, що разом складає - 5375,38 гривень та сплатив його до місцевого бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями.

Представники сторін клопотали про розгляд справи за їх відсутності, наполягали на обраних правових позиціях по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 (покупець) на підставі договору купівлі-продажу комплексу нежитлових приміщень від 20 лютого 2012 року придбав у Акціонерного товариства відкритого типу Концерн Весна (продавець) комплекс нежитлових приміщень 1, 2, 7 поверхів в адміністративному корпусі літ. А-7, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 22 (договір зареєстрований у реєстрі за №189). Зазначений Договір зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 22 березня 2012 року та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Згідно пункту 1 вказаного Договору придбаний позивачем об'єкт нерухомості розташований на:

- земельній ділянці площею 0,1204 га, кадастровий номер 1210100000:06:104:0018, яка перебуває у спільному постійному користуванні (частка володіння продавця складає 52,72% або 0,0635 га);

- земельній ділянці площею 0,2154 га, кадастровий номер 1210100000:06:104:0004, яка перебуває у володінні продавця на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування, виданого 15 травня 2001 року на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №3259 від 21 грудня 2000 року.

27 квітня 2015 року контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- №424176, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 18343,36 грн. (об'єкт оподаткування - земельна ділянка площею 0,0635 га, кадастровий №1210100000:06:104:0018);

- №424177, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 62222,99 грн. (об'єкт оподаткування - земельна ділянка площею 0,2154 га, кадастровий №1210100000:06:104:0004).

Відповідно до декларацій з плати за землю, що подавались АТВК Концерн Весна та відповідно до Інформації про наявність прав на земельні ділянки, що зареєстровані у Державному реєстрі земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок складає 2312,82 грн. за 1 квадратний метр.

При здійсненні розрахунку грошових зобов'язань позивача податкова інспекція керувалась листом Державного агентства земельних ресурсів України, адресованим ДФС України Про індексацію нормативної оцінки земель , відповідно до якого коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки у 2010-2013 роках складає 1,0 , у 2013-2015 роках - 1,249 . Таким чином, база оподаткування складає: 2154 х (2312,82 х 1,249) = 6222286*03572 грн.; 635 х (2312,82 х 1,249) = 1834332,2343 грн.

Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України (в редакції до прийняття Закону №71 від 28.12.2014 року), ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Враховуючи, що Закон №71 від 28.12.2014 року вступив в силу 01.01.2015 року, місцеві ради були позбавлені можливості до 15 липня 2014 року прийняти рішення щодо розміру ставки земельного податку у 2015 році (яка відповідно до вимог пункту 274.1 в редакції Закону №71 від 28.12.2014 року може встановлюватись місцевими радами для фізичних осіб в межах 3% нормативної грошової оцінки). Таким чином, у 2015 році, в силу приписів пункту 12.3.5 статті 12 Податкового кодексу України, діє ставка 2014 року.

Таким чином, грошові зобов'язання позивача зі сплати земельного податку у 2015 році, нараховані відповідачем, складають: 6222286,03572 / 100 = 62222,8603572 грн.; 1 834 332,2343 / 100 = 18343,322343 грн.; 62222,8603572 + 18343,322343 = 80566,1827002 грн.

Правомірність та обґрунтованість прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень щодо земельного податку з фізичних осіб за 2015 рік є предметом спору, переданого на вирішення суду.

У відповідності до положень статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 Земельного кодексу України).

Частиною першою статті 81 Земельного кодексу України встановлені відповідні підстави набуття громадянами України права власності на землю.

Підставами виникнення у громадян України права власності на землю є певні юридичні факти, зокрема придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (стаття 81 Земельного кодексу України).

Відповідно з пункту 206.1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Неоформлення землекористувачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку не звільняє його від сплати земельного податку.

За визначенням підпунктів 14.1.72, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (стаття 269 Податкового кодексу України)

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).

Згідно статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 Податкового кодексу України.

За загальним правилом пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Умови початку обчислення строку плати за землю при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) визначені частиною 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, яка має дві редакції до 01.01.2015 року, та починаючи із вказаної дати.

Так, на дату реєстрації за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна 22.03.2012 року діяла редакція частини 287.6 статті 287 Кодексу, відповідно до якої при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З 01.01.2015 року законодавець змінив умови початку строку сплати податку, встановивши, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Таким чином, обов'язок позивача сплачувати податок за земельну ділянку виник при переході до нього 22.03.2012 року права власності на частину будівлі, і вказаний обов'язок не припинявся, у тому числі із внесенням змін до частини 287.6 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до пункту 10 укладеного між ОСОБА_3 та АТ ВТ Концерн Весна договору купівлі-продажу від 20 лютого 2012 року до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я ОСОБА_3 зобов'язується компенсувати АТ ВТ Концерн Весна всі витрати, пов'язані зі сплати земельного податку згідно виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів.

Судом встановлено, та не заперечувалось представниками сторін, що протягом 2015 року ТДВ Концерн Весна не здійснювало сплати земельного податку за спірні земельні ділянки.

При цьому, за поясненнями третьої особи на підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 03.09.2014 року №227/55 земельна ділянка площею 0,2154 га, кадастровий №1210100000:06:104:0004 та за земельна ділянка площею 0,0635 га, кадастровий №1210100000:06:104:0018, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького 22, були вилучені у правопопередника ТДВ Концерн Весна та зареєстровані на праві комунальної власності за територіальною громадою міста, отже, право користування землею припинено 31.10.2014 року на підставі його державної реєстрації.

З моменту укладання договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та АТ ВТ Концерн Весна від 20 лютого 2012 року та його державної реєстрації 22 березня 2012 року до позивача перейшло право користування земельними ділянками, розташованими за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 22 (за кадастровим №1210100000:06:104:0018 та №1210100000:06:104:0004), в межах частки володіння АТ ВТ Концерн Весна , і це встановлено судовим рішенням у справі №804/16138/14.

Однак, в межах якої саме частки та за якою кількістю земельних ділянок (однією чи двома або їх частинами) виник такий обов'язок, не встановлено ані судовими рішеннями ані розрахунком контролюючого органу.

Правовстановлювальних документів, які б підтверджували право власності позивача на інші приміщення адміністративної будівлі за адресою вул. Горького 22 судом не встановлено, а позивачем не надано, хоча позивач додав до позову копію заяви від 27.04.2015 року, якою останній клопоче перед органом місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки орієнтовною площею 0,3600 га за адресою вул. Горького 22 для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.8).

З договору купівлі-продажу від 20.02.2012 року вбачається, що:

- адміністративний корпус АТВК Концерн Весна розташований на земельній ділянці площею 0,1204 га, яка знаходиться у спільному постійному користуванні. Частка володіння продавця на зазначеній ділянці складає 52,72% або 0,0635 га кадастровий №1210100000:06:104:0018, яка не підлягає окремому відчуженню та виділенню в натурі;

- також по фактичному розміщенню адміністративного будинку надана земельна ділянка площею 0,2154 га кадастровий №1210100000:06:104:0004, якою володіє продавець на праві постійного користування відповідно до державного акту на право постійного користування, виданого 15.05.2001 року на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 21.12.2000 року №3259.

Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 21.12.2000 року №3259 АТВК Концерн Весна надані дві вищевказані земельні ділянки по фактичному розміщенню адміністративного будинку (а.с.43).

Згідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою АТЗТ Концерн Весна згідно рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 21.12.2000 року №3259 отримала у постійне використання земельну ділянку 0,2154 га для фактичного розміщення адміністративного будинку (а.с.17), а не його частини.

03.09.2014 року вилучено у АТВК Концерн Весна земельні ділянки за кадастровими №1210100000:06:104:0018 та №1210100000:06:104:0004 у зв'язку із відчуженням нерухомого майна.

Право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 20 лютого 2012 року було зареєстровано КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради від 22 березня 2012 року, нерухоме майно складається з:

- комплексу нежитлових приміщень 1, 2, 7 поверхів в адміністративному корпусі літ. А-7, що розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Горького, буд. 22 (а.с.6);

- вказане майно загальною площею 4021,40 кв.м, І поверх - 1417,70 кв.м, ІІ поверх - 1685,70 кв.м, VII поверх - 918 кв.м, також наявні приміщення у загальному користуванні на кожному із поверхах без визначення їх площі.

При цьому, учасники по справі на вимогу суду не надали відомості щодо загальної площі адміністративної будівлі, не пояснили існування двох земельних ділянок щодо однієї адміністративної будівлі, часток в цій будівлі інших осіб на момент виникнення у позивача права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Відсутність вказаних відомостей, у тому числі у контролюючого органу, який здійснив нарахування сум податку на підстав даних підсистеми Плата за землю ІС Податковий блок , та здійснення нарахування сум податку на всю площу двох земельних ділянок без визначення часток у володіння адміністративною будівлею позивача та інших осіб, призвело до порушення норми матеріального права у формі її незастосування, а саме пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України.

Публічна кадастрова карта України містить відомості щодо наявності окремих будівель під земельними ділянками із вищевказаними кадастровими номерами (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta).

Згідно відомостей карти на двох ділянках розташовані дві прилеглі будівлі, за кадастровим №1210100000:06:104:0018 земельна ділянка віднесена до державної власності, цільове призначення землі оборони, площа 0,1204 га, та за кадастровим №1210100000:06:104:0004 - комунальна власність, площа 0,2554.

При цьому суд погоджується із можливістю використання відповідачем відомостей щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначених для АТВК Концерн Весна , оскільки за відсутністю оформлених документів на право користування землею позивач не буде включений у відповідний кадастр, що унеможливить реалізацію повноваження по нарахуванню податку та кореспондуючого обов'язку платника податку щодо його сплати.

Однак, використана інформація отримана із порушеннями, оскільки лист Головного управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області від 05.12.2012 року №11/11-371 із відомостями щодо землекористувачів земельної ділянки по вул.. Горького, 22 не є ані витягом, ані відповідною довідкою, форма яких затверджена Порядком ведення Державного земельного кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (додаток 41, 47).

Так, визначення державного земельного кадастру дано в статті 193 Земельного кодексу України. Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 вказаного Кодексу, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України Про Державний земельний кадастр від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI), який статтею 20 закріпив статус відомостей Державного земельного кадастру визначив його відомості офіційними.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру, регламентований статтею 38 Закон №3613-VI, визначив, що відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

Згідно підпункту 14) пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

З огляду на викладене, контролюючий орган помилково використав інформацію, надану у листі, оскільки Закон №3613-VI не передбачає отримання відомостей Державного земельного кадастру у формі листа. Крім того, вказаний лист не містить інформацію щодо коефіцієнтів індексації, яка є необхідною для визначення розміру орендної плати згідно статті 289 Податкового кодексу України.

Із наданих документів вбачається, що податковий орган здійснив нарахування сум податку з огляду на наявність у договорі купівлі-продажу 1, 2, 7 поверхів адміністративної будівлі інформації про виділення земельних ділянок на одній із яких розташований адміністративний корпус літ. А-7, а інша надана по фактичному розміщенню адміністративного будинку, при цьому нарахування здійснено із розрахунку повного розміру земельної ділянки 0,2154 га кадастровий №1210100000:06:104:0004 та у частці виділеній концерну в розмірі 0,0635 га кадастровий №1210100000:06:104:0018.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що зі змісту Рекомендації №R(80)2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, суд вважає, що з приписів вищезазначених норм права вбачається неприпустима підміна судом суб'єкта владних повноважень при реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції суб'єкта владних повноважень.

Крім того, абзацом 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 вказано, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд дійшов висновку, що оскільки нарахування сум податку на землю фізичній особі віднесено до компетенції контролюючого органу та винесення податкового повідомлення-рішення здійснюється шляхом реалізації відповідних повноважень та у встановленому для такого органу порядку, а встановлені судом порушення порядку розрахунку податку не можуть бути усунені інакше як через новий розрахунок сум податку, суд не має можливість самостійно усунути таку помилку, оскільки для такого розрахунку потребується запит додаткової інформації, самостійно здійснивши такий новий розрахунок сум податку суд вийде за межі контролю легальності рішень відповідача та виконає функцію податкового органу, що є неприпустимим та порушуватиме конституційний принцип розподілу влади.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Контролюючим органом не доведено правильність здійснення нарахування сум податку, який з урахуванням пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України має бути здійснений з урахуванням прибудинкової території та із урахуванням належної частки кожної особи в будівлі, яка розташована на такій земельній ділянці. Всупереч вказаній нормі контролюючий орган не врахував загальну площу будівлі, розмір часток у володінні, що призвело до передчасного винесення рішення.

З огляду на викладене, суд вважає оскаржувані рішення такими, що є передчасними та підлягають скасуванню, поряд з тим це не виключає необхідність реалізації контролюючим органом повноважень щодо належного нарахування сум податку шляхом направлення відповідних рішень платнику податків.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 805,66 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Акціонерне товариство відкритого типу Концерн Весна , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 квітня 2015 року №424176, №424177, винесені Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 805,66 грн. (вісімсот п'ять грн. 66 коп.), сплачені згідно квитанції від 7 жовтня 2015 року №0.0.4444138222.1.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22 грудня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1