Постанова

від 22.10.2014 по справі 804/15179/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 р. Справа № 804/15179/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Шабанова Д.В.

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Підприємство Ігренського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№133) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства Підприємство Ігренського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№133) , в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у сумі 17216,67грн., а також пеню за порушення термінів сплати цих санкцій у сумі 05,17грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач на виконання вимог ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон № 875-ХІІ), як юридична особа, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, повинен був сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на цьому підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, проте, відповідач означені вимоги закону не виконав, тому позивач просить стягнути суму вказаних адміністративно-господарських санкцій з нарахованою за їх несвоєчасну сплату пенею в судовому порядку.

Представник позивача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач пред'явлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що, по-перше, протягом 2013 року інваліди для працевлаштування до підприємства не звертались і відповідними органами не направлялись, незаконних відмов з боку відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не було, тому вини Державного підприємства Підприємство Ігренського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№133) у невиконанні нормативу, встановленого ст.19 Закону України № 875-ХІІ, немає; по-друге, позивачем у даному випадку не враховано приписи Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України , які визначають правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, структурним підрозділом якої є ДП Підприємство Ігренського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№133) . Так, ч.2 ст.13 означеного Закону визначено, що підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: засновником підприємств установ виконання покарань є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який затверджує їх статути; підприємства установ виконання покарань визначають структуру управління і штати в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань. Наведене спростовує позицію позивача щодо самостійного регулювання та створення штатів відповідачем, оскільки штати ДП Підприємство Ігренського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№133) затверджується наказом центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, на підставі якого визначається наявність посад для працевлаштування. При цьому також слід враховувати положення ч.2 ст.14 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України , відповідно до якої служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Крім того, згідно п.4.1 Статуту відповідача управління підприємством здійснює заступник начальника установи - директор підприємства Ігренського виправного центру (№133), за посадою. Установа та підприємство установи зареєстровані за двома ідентифікаційними кодами, а саме 0856302 та 08679787 для визначення виду діяльності, на підставі яких Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань визначає розмір страхового тарифу. Реєстрація підприємства Ігренського виправного центру (№133) окремо як юридичної особи у фонді не здійснена.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство Підприємство Ігренського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№133) (код ЄДРПОУ 08679787) засноване на державній власності і належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, яка є його засновником та здійснює управління ним безпосередньо або через управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (а.с.47-57).

ДП Підприємство Ігренського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№133) було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за Формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача фактично за 2013 рік складає 9 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, при цьому кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875-ХІІ, протягом звітного періоду має становити - 1 особа. Отже, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів за 2013 рік згідно встановленого нормативу складає 1 особа. Також у вказаному звіті значиться, що фонд оплати праці штатних працівників у 2013 році складає 309,90 грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника за цей період становить 34433,00 грн. (а.с.4).

При цьому за змістом статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Зокрема означеною статтею визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 20 вищевказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Водночас, відповідно до ст.218 ГК України притягнення особи до відповідальності може мати місце лише за наявності вини останньої.

При цьому, слід зазначити, що можливість відповідача створити робоче місце для працевлаштування інвалідів є обмеженою, виходячи з такого.

Діяльність підприємства, крім загальних норм, регулюється також законом Про Державну Кримінально-виконавчу службу .

Згідно ч.2 ст.14 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.

Відповідно до ч.2 ст.13 названого Закону підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: 1)засновником підприємств установ виконання покарань є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який затверджує їх статути; 2)створення, реорганізація і ліквідація підприємств установ виконання покарань, розпорядження їх майном здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань; 3)підприємства установ виконання покарань визначають структуру управління і штати в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері виконання кримінальних покарань.

Оскільки штати підприємства визначаються та доводяться названим центральним органом виконавчої влади, підприємство позбавлено можливості здійснювати самостійне визначення посад та робіт, на яких не застосовується праця засуджених. Як свідчать матеріали справи, штати підприємства Ігренського виправного центру (№133), затверджені наказами Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, являються єдиним документом, який регламентує наявність посад для працевлаштування.

Доказів стосовно того, що названі у штаті підприємства посади були вакантними, що надавало можливість облаштувати їх для роботи інваліда, матеріали справи не містять.

Таким чином, слід дійти висновку, що невиконання нормативу працевлаштування інвалідів є наслідком визначеної законодавчо організації діяльності відповідача, що згідно ст.218 ГК України виключає підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій до останнього.

Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Підприємство Ігренського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№133) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_2