Постанова

від 24.12.2015 по справі 826/25549/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2015 року           10:00           №826/25549/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Сакура М3»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сакура М3» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2015 №0004112204 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у сумі 169 124,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 84 562,00 грн.;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2015 №0004122204 в частині донарахування основного платежу з податку на прибуток у сумі 152 212,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 76 106,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення приватним підприємством «Сакура М3» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Про сервіс», не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 14.09.2015 №53/26-57-22-04-10/34999819 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 30.10.2015 №0004112204, від 30.10.2015 №0004122204 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

У судовому засіданні 10.12.2015 суд, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Сакура М3» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «Про сервіс» за період з 01.01.2013 по 01.09.2014.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Сакура М3»:

- пунктів 138.1, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 553 361,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 597 966,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 14.09.2015 №53/26-57-22-04-10/34999819 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 30.10.2015 №0004112204, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 275 129,00 грн., у тому числі: 190 567,00 грн. - основний платіж, 84 562,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 30.10.2015 №0004122204, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 248 375,00 грн., у тому числі: 172 269,00 - основний платіж, 76 106,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приватне підприємство «Сакура М3» не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2015 №0004112204 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у сумі 169 124,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 84 562,00 грн., податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2015 №0004122204 в частині донарахування основного платежу з податку на прибуток у сумі 152 212,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 76 106,00 грн., оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з акта від 14.09.2015 №53/26-57-22-04-10/34999819 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Сакура М3» та товариством з обмеженою відповідальністю «Про сервіс» за договором про надання послуг від 01.04.2013 №04/13.

З матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством «Сакура М3» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Про сервіс» (виконавець) укладено договір про надання послуг (виконання робіт) від 01.04.2013 №04/13, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати поліграфічні та після поліграфічні послуги, виконувати роботи по виготовленню поліграфічної продукції, виконувати роботи з розробки дизайну і художнього стилю, а замовник приймати та оплачувати продукцію, виконані роботи та надані послуги в строки та на умовах, визначених у даному договорі.

Пунктом 2.1 договору від 01.04.2013 №04/13 визначено, що виконавець зобов'язується виконати роботи з розробки дизайну художнього стилю, виготовлення рекламних каталогів: Каталог А4-формат, 10 листів, 20сторінок, щільність внутрішнього блока – 130 г/м, обліжка 250 гр/м, обліжка з ламінацією 1+0).

На виконання договору товариством з обмеженою відповідальністю «Про сервіс» було розроблено дизайн і художній стиль рекламних каталогів з урахуванням усіх технічних параметрів, який, відповідно, був погоджений з директором приватного підприємства «Сакура М3».

Пунктом 1.3 договору від 01.04.2013 №04/13 визначено, що надання послуг проводиться у відповідності до заявок, які подаються замовником за телефоном, факсом або електронною поштою. Заявка повинна містити дані щодо кількості, тиражу, формату, строку виконання, а також місяця та адреси доставки.

З матеріалів справи вбачається, що протягом березня-травня 2014 року позивачем подавались контрагенту заявки на виготовлення рекламних каталогів шляхом направлення їх на електронну пошту. В заявках зазначена кількість каталогів, які необхідно виготовити, з урахуванням погодженого макету і технічних параметрів, строк виконання замовлення та місце доставки продукції.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.04.2013 №04/13, макетів і технічних параметрів на затвердження до договору, актів надання послуг, податкових накладних.

Розрахунки по договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.04.2013 №04/13, були проведені в безготівковій формі, що підтверджується реєстром платежів.

Також, позивачем зазначено, що подальше використання придбаних рекламних каталогів, згідно внутрішнього наказу підприємства від 05.01.2014 №1, здійснювалося шляхом безкоштовного розповсюдження в бізнес-центрах.

Окрім того, приватним підприємством «Сакура М3» надано суду оригінали каталогів для огляду. В каталогах зазначений виробник - товариство з обмеженою відповідальністю «Про сервіс», дата підписання в друк та тираж каталогів.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним підприємством «Сакура М3» та товариством з обмеженою відповідальністю «Про сервіс» вказано на відсутність товарно-транспортних накладних, шляхових листів.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, що за твердженням останнього, свідчить про не підтвердження товарності досліджуваних операцій є необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказана позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.08.2015 у справі №К/800/29695/15.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного товариства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб, а також порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Отже, на момент здійснення господарських операцій, контрагент позивача був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Про сервіс», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Також, відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісним виконавцем (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 К/800/64137/13.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Про сервіс» документально підтверджені та мали реальний характер.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів неправомірного формування позивачем податкового кредиту та витрат; матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення від 30.10.2015 №0004112204 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у сумі 169 124,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 84 562,00 грн., від 30.10.2015 №0004122204 в частині донарахування основного платежу з податку на прибуток у сумі 152 212,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 76 106,00 грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов приватного підприємства «Сакура М3» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30.10.2015 №0004112204 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у сумі 169 124,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 84 562,00 грн.;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30.10.2015 №0004122204 в частині донарахування основного платежу з податку на прибуток у сумі 152 212,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 76 106,00 грн.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Сакура М3» (код ЄДРПОУ 34999819) судові витрати в сумі 7 230 (сім тисяч двісті тридцять) грн. 07 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                     К.М. Кобилянський