Рішення

від 21.12.2015 по справі 911/4739/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа № 911/4739/15

за позовом Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» , м. Київ

до Селянського (фермерського) господарства «Прогрес» , Баришівський р-н. м. Бзів

про стягнення 92 930, 81 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №188/10-15 від 20.10.2015);

від відповідача не з'явився.

встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» до Селянського (фермерського) господарства «Прогрес» про стягнення 92 930, 82 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №08/10 від 08.10.2013, яка складається з: 56 000 грн. основного боргу та 36 930,82 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо сплати отриманого від позивача товару.

18.12.2015 через канцелярію суду позивач подав заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 92 930, 81 грн., яка складається з: 56 000 грн. основного боргу, 18 412,49 грн. пені, 14 698,82 грн. інфляційних втрат та 3 819,50 грн 3% річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову 92 930, 81 грн., яка складається з: 56 000 грн. основного боргу, 18 412,49 грн. пені, 14 698,82 грн. інфляційних втрат та 3 819,50 грн 3% річних, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалою суду, не подав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача суд -

встановив:

08.10.2013 Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» поставило Селянському (фермерському) господарству «Прогрес» озиму пшеницю (товар) на суму 56 000 грн., що підтверджується підписаною в двосторонньому порядку видатковою накладною №68.2.

Як стверджує позивач, дана поставка здійснена на виконання умов договору купівлі-продажу №08/10, укладеному між сторонами 08.10.2013, на підтвердження чого додав до позовної заяви копію вказаного документа.

Ухвалами суду від 29.10.2015, 23.11.2015 та 14.12.2015 позивача зобов`язано надати для огляду в судовому засіданні оригінал договору купівлі-продажу №08/10 від 08.10.2013, проте вимог ухвал позивач не виконав та не надав суду для огляду оригінал вказаного договору, посилаючись на відсутність його на підприємстві.

Зважаючи на те, що підстави здійснення поставки у видатковій накладній №68.2 від 08.10.2013 не зазначено, а у позивача відсутній оригінал договору купівлі-продажу №08/10 від 08.10.2013, суд не приймає до уваги в якості доказу по справі копію договору купівлі-продажу №08/10 від 08.10.2013.

Проте, між сторонами був вчинений правочин щодо поставки товару, який оформлений шляхом підписання обома сторонами видаткової накладної №68.2 від 08.10.2013.

Відповідно до приписів статей 11, 509 Цивільного кодексу України правочин є підставою виникнення зобов'язань.

Згідно зі статею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оскільки відповідно до вказаної накладної позивач передав, а відповідач прийняв озиму пшеницю (товар) на суму 56 000 грн, то у останнього виникло зобов'язання перед позивачем по оплаті цього товару.

Відповідно до норм статті 509 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В той же час, статтею 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює відносини купівлі-продажу, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вищий Господарський суд України в Оглядовому листі від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначає, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 Цивільного кодексу України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, у відповідача виник обов'язок по оплаті товару після його прийняття та підписання видаткової накладної №68.2 від 08.10.2013, у зв'язку з чим заявлена вимога про стягнення 56 000 грн. основного боргу за поставлений товар обґрунтована та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 18 412,49 грн. пені, 14 698,82 грн. інфляційних втрат та 3 819,50 грн 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по оплаті отриманого за видатковою накладною №68.2 товару, то суд не вбачає підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання відповідно до статті 611 цього Кодексу настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Видатковою накладною №68.2 від 08.10.2013 строк оплати не встановлений, докази направлення позивачем відповідачу вимоги відсутні (не надані на вимогу суду), а тому докази прострочення відповідачем оплати отриманого по вказаній накладній товару відсутні.

За таких обставин підстави для стягнення з відповідача 18 412,49 грн. пені, 14 698,82 грн. інфляційних втрат та 3 819,50 грн 3% річних відсутні.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 56 000 грн. основного боргу. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Прогрес» (07527, Київська обл., Баришівський р-н,, с. Бзів, код ЄДРПОУ 31120495) на користь Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги , буд. 8, код ЄДРПОУ 37884028 ) - 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) грн. основного боргу, та 839 (вісімсот тридцять дев'ять ) грн. 99 коп. судового збору.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 25.12.2015