Рішення

від 21.12.2015 по справі 914/3867/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015р. Справа№ 914/3867/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБА» , с.Чайки Київської області Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАР-АГРО» , м.Львів про: стягнення боргу в розмірі 27 449,87 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБА» , с.Чайки Київської області до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАР-АГРО» , м. Львів про стягнення боргу в розмірі 27 449,87 грн.

Ухвалою суду від 12.11.2015р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2015р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвалою суду від 07.12.2015р. відкладено розгляд справи на 21.12.2015р.

07.12.2015р. за вх.№53069/15 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі, зокрема: копії ТТН № від 22.06.2015р., копії податкової накладної від 12.06.2015р. №12, копії податкової накладної №39 від 27.06.2015р., копії квитанції про реєстрацію податкової накладної №39 від 27.06.2015р. (квитанція від 01.07.2015р.), копії квитанції від 17.06.2015р. про реєстрацію податкової накдажної №12 від 12.06.2015р.,; довідки про розмір заборгованості від 27.11.2015р.; листа-підтрведження від 27.11.2015р., які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Позивач представника в судове засідання 21.12.2015р. забезпечив, позовні вимоги підтримав та просить суд стягнути з відповідача 22600,00 грн. основного боргу, 254,56 грн. 3% річних, 4595,31 грн. пені., а також судові витрати.

Відповідач в судове засідання 21.12.2015р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду від 12.11.2015р. та від 07.12.2015р. не повідомив. Про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений за адресою зазначеною у позовній заяві: 79015, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, офіс 225. На адресу суду за вх.№54536/15 від 16.12.2015р. повернулась кореспонденція із ухвалою суду про порушення провадження у справі від 12.11.2015р. з відміткою відділу пошти: «за закінченням терміну зберігання» . Щодо отримання ухвали суду прол відкладення розгляду справи від 07.12.2015р. в матеріалах справи відомості відсутні.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ВОЛОДАР-АГРО , зареєстроване за адресою: 79015, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, офіс 225. Зазначена адреса відповідає адресі, яку вказав позивач у позовній заяві і на яку ним скеровано відповідачу копію позовної заяви з додатками, а судом - ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача та відзиву відповідача на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Судом встановлено:

10 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРБА» , та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАР-АГРО» був укладений Договір № А-15-100609 про надання послуг з доставки вантажів по території України автомобільним транспортом.

На виконання умов Договору, на підставі контракт-заявки № А50617013 від 10.06.2015 р. Позивачем (Виконавець за Договором) було прийнято до перевезення вантажі за маршрутом: м.Львів, вул..Данила Апостола,10 - Червоноармійське, Болградський район, Одеська область та на підтсаві контракт-заявки № А50617710 від 18.06.2015 р. - за маршрутом : м.Львів, вул..Данила Апостола,10 - м.Полтава, по ТТН.

Виконавець належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, після чого сторонами були підписані акти надання послуг № А50617013 від 12.06.2015 р та № А50617710 від 27.06.2015 р. На підставі вказаних актів надання послуг Позивачем були виставлені Відповідачу до оплати рахунки № А50617013 від 12.06.2015 р. на суму 16 200 грн. та № А50617710 від 27.06.2015 р. на суму 16 400 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 32 600 грн.

Відповідно до умов п. 4.1.7 Договору. Замовник зобов'язується своєчасно і в певному обсязі сплачувати належним чином надані послуги Виконавця.

Згідно п. 5.3 Договору. підставою для розрахунків за надані послуги є підписаний сторонами Акт наданих послуг, а також рахунок Виконавця, що надається Замовнику разом з вказаним Актом та належним чином оформленою та зареєстрованою податковою накладною.

Відповідно до п. 5.4 Договору, строк проведення розрахунків за надані послуги складає до 7 календарних днів.

На виконання своїх договірних зобов'язань, 15 липня 2015 року Відповідачем було сплачено Позивачу 10 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку, таким чином позивач вважає, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 22 600,00 грн.

Крім 22600,00 грн. основного боргу, за прострочення виконання зобов'язання позивач у прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача 4595,31 грн. пені, 254,56 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 526,530, ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, умов договору, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Не допускається одностороння відмова від зобов'язання.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Розрахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку Замовника на рахунок Перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна грошова одиниця України - гривня.

Статтею 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України).

Матеріалами у справі підтверджено факт виконання позивачем зобов'язань за Договором про надання послуг з доставки вантажів по території України автомобільним транспортом №А15-100609 від 10 червня 2015 року на загальну суму 32600 грн. з ПДВ. Відповідач виконані роботи (надані послуги) прийняв від позивача, про що свідчить Акти надання послуг № А50617013 від 12.06.2015 р та № А50617710 від 27.06.2015 р.

Відповідач частково здійснив розрахунок з позивачем за отримані послуги у розмірі 10000,00 грн. (15.07.2015р.), що підтверджується банківською випискою.

Матеріалами у справі підтверджується, що позивач намагався врегулювати з відповідачем спір в досудовому порядку. З цією метою позивач скеровував відповідачу претензію №563567 від 13.10.2015р. з вимогою провести з ним розрахунок за надані послуги, яку залишено відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідач своїх зобов'язань за Договором щодо повної оплати вартості наданих послуг не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 22600,00 грн. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 22600,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перевірку нарахування 3% річних, встановив що стягненню підлягає сума 254,56 грн., в межах заявлених позовних вимог, за вказаний період з 20.06.2015р. до 14.07.2015р., що заборгованості 16200 грн. та за період з 15.07.2015р. по 02.11.2015р. відносно суми заборгованості 6200,00 грн. по рахунку на оплату №А50617013 від 12.06.2015р. , а також за період з 04.07.2015р. по 02.11.2015р. відносно суми заборгованості 16400,00 грн. по рахунку на оплату №А50617710 від 27.06.2015р

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату наданих послуг Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється протягом всього часу існування грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку пені, позивачем нараховано пеню у розмірі 4595,31 грн., яка складається з: 665,75 грн. за період з 20.06.2015р. по 14.07.2015р. стосовно суми боргу 16200 грн., 448,36 грн. за період з 15.07.2015р. по 27.08.2015р. стосовно суми боргу 6200,00 грн., 256,76 грн. за період з 28.08.2015р. по 24.09.2015р. стосовно суми боргу 6200 грн., 291,33 грн. за період з 25.09.2015р. по 02.11.2015р. стосовно суми боргу 6200 грн. по рахунку на оплату №А50617013 від 12.06.2015р., а також 1482,80 грн. за період з 04.07.2015р. по 27.08.2015р. стосовно суми боргу 16400 грн., 679,28 грн. за період з 28.08.2015р. по 24.09.2015р. стосовно суми боргу 16400 грн., 771,03 грн. грн. за період з 25.09.2015р. по 02.11.2015р. стосовно суми боргу 16400 грн. по рахунку на оплату №А50617710 від 27.06.2015р.

Беручи до уваги норми ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань про те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, то суд вважає, що позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4595,31 грн.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, нга яких грунтутються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кож на сторона повинена довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтутьється на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, то суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю на суму 27449,87 грн. заборгованості, з якої: 22600,00 грн. основного боргу, 4595,31 грн. пені, 254,56 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір в розмірі 1218,00 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАР-АГРО» (79015, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, офіс 225, ідентифікаційний код 38501481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРБА (08130, м.Київ, Києва-Святошинський район, вул.Антонова, 8-А, ідентифікаційний код 39065222) 22600,00 грн. основного боргу, 4595,31 грн. пені, 254,56 грн. 3 % річних, 1218,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України

Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено - 24.12.2015р

Суддя Кітаєва С.Б.