Ухвала

від 23.12.2015 по справі 520/9490/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/10589/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді- Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю Мережа агенцій Гарячі тури , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю Пегас Туристик про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

07 липня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ФОП ОСОБА_5, ТОВ Мережа агенцій Гарячі тури , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ Пегас Туристик про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди.

Під час розгляду справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на майно ФОП ОСОБА_5 у межах суми позовних вимог у загальному розмірі 68 150 гривень, а у разі відсутності у нього будь-якого майна, забезпечити позов шляхом накладення арешту на заробітну плату, доходи та пенсію відповідача.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2015 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги заяви у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_4, відповідач ФОП ОСОБА_5, представник ТОВ Мережа агенцій Гарячі тури , а також представник третьої особи ТОВ Пегас Туристик не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином, документи підтверджуючі поважність причини неявки до суду ними надано не було. Крім того, від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка зазначених осіб до апеляційного суду не перешкоджає подальшому розглядові справи та доступі їх до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення на неї ОСОБА_3, перевіривши виділені матеріали цивільної справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Відповідно до змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову згідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

За змістом п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Співмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Враховуючи усе викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ФОП ОСОБА_5 у межах позовних вимог, а у разі відсутності такого на його заробітну плату доходи та пенсію, врахував, що відсутні підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, слід зазначити, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачка ОСОБА_3 взагалі не пояснила причини звернення із вказаною заявою, не навела жодних обставин, які свідчать або можуть свідчити про вчинення відповідачем ОСОБА_5 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду. Тобто, в матеріалах справи не має жодного доказу, який би свідчив про те, що відповідач ОСОБА_5 намагається у будь-який спосіб реалізувати належне йому майно або здійснює якісь підготовчі дії до його реалізації, та взагалі наявність у нього будь-якого майна.

При цьому також слід враховувати, що заходи забезпечення позову у даній справі не повинні перешкоджати підприємницькій діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.

Оскільки вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає подальшому провадженню у справі, та у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України ця ухвала апеляційного суду оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_6

ОСОБА_2