Ухвала

від 17.12.2015 по справі 810/2202/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/47316/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року

у справі № 810/2202/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкових вимог та рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0018401702 від 08 серпня 2014 року та № 0018391702 від 08 серпня 2014 року, податкову вимогу № 2391-25 від 08 січня 2015 року, рішення № 5 від 13 січня 2015 року про опис майна у податкову заставу, податкову вимогу № Ф-0018431702 від 08 серпня 2014 року про сплату боргу (недоїмки), рішення № 0018431702 від 08 серпня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та залишення в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 1576/17-03/НОМЕР_4 від 23 липня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення підприємцем пункту 177.2 статті 177, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні транспортних послуг з перевезення пасажирів у Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство Віасат , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрдрім , Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Стандарт Універсал , Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Мілана , Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма Горизонталь , Товариства з обмеженою відповідальністю Тесей ЛТД , Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Консалт Плюс , Товариства з обмеженою відповідальністю Мерікс ЛТД , Товариства з обмеженою відповідальністю Пікк-Інтернешнл , Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Коннект ЛТД , Товариства з обмеженою відповідальністю Аквіта Трейд Союз , Товариства з обмеженою відповідальністю Сквар Плюс з огляду на непідтвердження реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган наголошував на недоліках представлених позивачем актів виконаних робіт, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, а також посилався на дані бази Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України , відповідно до яких виявлено відхилення між задекларованим ФОП ОСОБА_3 податковим кредитом та податковими зобов'язаннями, сформованими його постачальниками.

Крім того, Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області дійшла висновку про порушення позивачем статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з огляду на заниження суми єдиного внеску, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу, на 834 901,81 грн. внаслідок заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2011 - 2013 роки в загальному розмірі 2 406 056,49 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018401702 від 08 серпня 2014 року, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 447 169,31 грн. (360 907,81 грн. - основний платіж, 86 261,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 0018391702 від 08 серпня 2014 року, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 652 293,90 грн. (521 835,12 грн. - основний платіж, 130 458,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкову вимогу № Ф-0018431702 від 08 серпня 2014 року, якою підприємцю визначено суму боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 834 901,81 грн., та рішення № 0018431702 від 08 серпня 2014 року, яким до підприємця застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 83 490,81 грн.

Внаслідок несплати позивачем збільшених названими податковими повідомленнями-рішеннями сум грошових зобов'язань відповідачем скеровано на його адресу податкову вимогу № 2391-25 від 08 січня 2015 року та рішення № 5 від 13 січня 2015 року про опис майна у податкову заставу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції підтримав твердження податкового органу та відхилив як належні подані підприємцем на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку за розглядуваними операціями первинні та податкові документи з огляду на недоліки (помилки, технічні описки), допущені при їх складенні.

Колегія суддів із вказаними доводами погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, за правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судом першої інстанції, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем транспортних послуг з перевезення пасажирів у ТОВ Агенство Віасат , ТОВ Укрдрім , ТОВ Бізнес Стандарт Універсал , ТОВ ВКФ Мілана , ТОВ КФ Горизонталь , ТОВ Тесей ЛТД , ТОВ Бізнес Консалт Плюс , ТОВ Мерікс ЛТД , ТОВ Пікк-Інтернешнл , ТОВ Авто-Коннект ЛТД , ТОВ Аквіта Трейд Союз , ТОВ Сквар Плюс підтверджується відповідними актами виконаних робіт та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять всі обов'язкові реквізити первинного документа, визначені частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV, а також необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст наданих послуг та їх вартість, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, графіками руху транспортних засобів. Податковим органом при цьому не заперечується, що розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Доводи контролюючого органу про недійсність та неналежність зазначених документів, на переконання колегії суддів, правильно відхилено судом першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, оскільки при оцінці відповідності заповнення актів виконаних робіт, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в їх заповненні не тягнуть за собою втрату такими документами статусу належних первинних та податкових документів відповідно.

Ці документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати постачальників, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.

Також, слід враховувати, що податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків-покупця на формування даних податкового обліку від інших осіб, в тому числі від правильності формування контрагентами показників податкової звітності або від дотримання ними податкової дисципліни.

Відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка судом доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною.

У спірній ситуації зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки обставин у справі. Проте, суд апеляційної інстанції фактично надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанції, без належного мотивування причин цього, адже судом апеляційної інстанції не встановлено нових обставин, як і не досліджено будь-яких нових доказів.

Згідно із статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року залишити в силі.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати із сплати судового збору в розмірі 5 846,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.