Ухвала

від 16.11.2015 по справі 2а-15249/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2015 р. м. Київ К/800/18378/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайло О.М. СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біна

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року

у справі № 2а-15249/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біна

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Біна (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 25 грудня 2012 року позовні вимоги задовольнив, визнав нечинними (недійсними) податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року №0000672220 та №0000662220.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 березня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу у період з 26 серпня 2012 року по 04 липня 2012 року провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача у частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ Провідні технології за період з 01 січня 2009 року по 04 липня 2012 року, про що склали акт від 10 липня 2012 року №1679/22-222-30525861, яким встановили порушення позивачем вимог:

пункту 5 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пункту 9.1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 травня 1995 року №88, що призвело до заниження податку на прибуток у ІІІ, ІV кварталах 2010 року у розмірі 349 714,00 грн.;

підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість та пункту 9.1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, що призвело до заниження податку на додану вартість у серпні-грудні 2010 року у розмірі 279 770,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року №0000662220, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 437 142,00 грн., з яких 349 714,00 грн. за основним платежем та 87 428,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000672220, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 349 713,00 грн., з яких 279 770,00 грн. за основним платежем та 69 943,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про те, що господарській операції між позивачем та ТОВ Провідні Технології за період, що перевірявся, не мали реального характеру, а відтак витрати понесені позивачем за правочинами з даним контрагентом не є його валовими витратами, а податків накладні ТОВ Провідні Технології не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач знаходиться у ланцюгу підприємств задіяних в протиправній схемі спрямованій на прикриття незаконної діяльності, яке протягом 2010-2011 років мало фінансово - господарські відносини з підприємствами з ознаками фіктивності , а саме ТОВ Провідні Технології , а відтак неправомірно формувало витрати та податковий кредит перевіреного періоду.

При цьому, послався на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року у справі №1-678/2011, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 1 статті 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4, приблизно восени 2009 року, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1, вирішив створити три суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні, особи), з метою прикриття незаконної діяльності, а саме - здійснення безготівкових операцій, з корисливих спонукань (серед яких було і ТОВ Провідні технології ). Реалізуючи свої злочині наміри, вказана особа у листопаді 2009 року, шляхом підкупу, схилив невстановлену досудовим слідством особу до створення трьох суб'єктів підприємницької діяльності.

Судом в ході розгляду даної кримінальної справи встановлено, що ТОВ Провідні технології є фіктивним, таким, що зареєстроване, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності в інтересах невстановлених слідством осіб, з метою прикриття їх незаконної діяльності.

Зазначене, стало підставою для висновку контролюючого органу про нікчемність договорів укладених між вказаним контрагентом та позивачем.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками податкового органу та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача призначена на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПС у Київській області Гордійчука Т.В. від 20 лютого 2012 року, прийнятої за розглядом матеріалів кримінальної справи №16-2033 та на підставі пункту 178.1.11 пункту 178.1 статті 178 Податкового органу України.

За змістом вказаного підпункту, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суд) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У відповідності до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що оскільки пункту 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Постанова, на підставі якої було призначено перевірку, була прийнята слідчим у рамках слідства у кримінальній справі №1/678/2011.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки, призначеної відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПС у Київській області Гордійчука Т.В., та відповідно до положень Кримінально процесуального кодексу.

Докази набрання законної сили відповідного рішенням суду у кримінальній справі у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Слід також визнати обґрунтованим посилання суду першої інстанції на приписи пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, відповідно до яких статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, то вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

З огляду на викладене та керуючись приписами статті 226 КАС України , відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біна задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі № 2а-15249/12/2670 скасувати, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2012 року у справі № 2а-15249/12/2670 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.