Постанова

від 20.07.2006 по справі 11/358/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/358/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

"20" липня 2006 р. Справа № 11/358/06

За позовом:  Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

код ЄДРПОУ 23626096 (54001, м.Миколаїв, вул..Нікольська, 46, п.2)

до відповідача:  ПП “Атлант” код ЄДРПОУ 30508736

(Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Червонофлотська,27)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Васильченко О.В. –дов. №01-11/34 від 17.01.2006р.

Від  відповідача: Гроцький О.М. –дов. від 17.07.2006р.          

                         Вейс В.С. –дов. від 01.06.2006р.

СУТЬ СПОРУ: стягнення 2581,82 грн.

          Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що обов'язок працевлаштування інвалідів покладений на підприємства лише з моменту набрання чинності Законом України від 23.02.2006р. №3483-ІV. З дня вступу вказаного Закону у силу відповідачем вживаються заходи зі створення робочих місць для інвалідів. Тобто, до набрання чинності вказаним Законом, обов'язок працевлаштування інвалідів не супроводжувався обов'язком підприємства займатись їх пошуком, тому відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими.

          Під час попереднього судового засідання, за участю присутніх у засіданні осіб, вирішені необхідні для розгляду справи питання. Сторонами надано письмову  згоду на перехід до судового розгляду справи у підготовчому судовому засіданні.

          Розглянувши матеріали справи,  господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 2581,82 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

На підставі ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", п.З,5,14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N314, відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, що складає 1  місце і ввести їх в дію шляхом працевлаштування на них інвалідів.

За даними наданого відповідачем "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік" (форма 10-П1) на підприємстві  інваліди не працювали і створені  робочі місця для інвалідів відсутні (арк. спр.6).

Таким чином, відповідач не виконав встановлений Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів і не створив 1 робоче місце.

Згідно п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. №314, підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

За даними головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації та обласного центру зайнятості відповідач не інформував про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких можуть бути працевлаштовані інваліди і не звертався до вказаних органів з клопотанням направити йому інвалідів для працевлаштування (а.с.9,12).

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " та п. З Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. №1767, у разі, якщо кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2005 році складала 2581,82 грн., тому сума штрафних санкцій нарахована позивачем складає 2581,82 грн.

Штрафні санкції, згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. №1767, сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідач суму штрафних санкцій у розмірі 2581,82 грн. у встановлені строки добровільно не сплатив.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, штрафні санкції застосовуються не за невиконання обов'язків по працевлаштуванню інвалідів, а у разі, якщо кількість працюючих інвалідів менша установленої нормативом.

Крім того, відповідно до п.5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та ФУСЗІ про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів внесення до колективного договору положень, що стосуються розробки заходів для створення робочих місць для інвалідів, доказів інформування відповідних установ про наявність на підприємстві вакансій для інвалідів у 2005 році.

Відповідно до чинного законодавства, в разі несплати зазначених штрафних санкцій, вони вважаються заборгованістю та стягується з господарюючого суб'єкта в примусовому порядку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги  підлягають  задоволенню в повному обсязі.

          Керуючись ст. ст. 94 ,160-163, 167,254 КАСУ, господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Атлант”, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул..Червонофлотська, 27 (р/р 26009301180689 в АК ПІБ м.Первомайська, МФО 326449, код ЄДРПОУ 30508736) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під. №2 (р/р 31211230600006 в УДК у Миколаївській області, МФО 826013, ЄДРПОУ 23626096, одержувач: Держбюджет Центрального р-ну; призначення платежу *;101;-; код платника; платежі до Фонду інвалідів за нестворені робочі місця за 2005р.)  2581,82 грн. штрафних санкцій.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя К.Л.Василяка