Постанова

від 08.10.2015 по справі 804/12122/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 р. Справа № 804/12122/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Борисенко П.О., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електродпостач" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Електродпостач звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Красногрардійському районі м. Дніпропетровська №0001402202 від 09.06.2015р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 про сплату податку на додану вартість в сумі 524152,28 грн. та штрафних санкцій в сумі 262076,14 грн. є неправомірним, оскільки складене на підставі помилкових та надуманих висновків, викладених в Акті перевірки № 379/04-66-22-02/33611832 від 18.05.2015р. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Надіслав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, письмових заперечень на позов не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

У відповідності до ст. 122 та ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Електродпостач зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 09.06.2005 року та перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.05.2015 року № 149 від 13.05.2015 року, заступником начальника відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ОСОБА_1, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI проведена документальна позапланова виїзні перевірка ТОВ Електродпостач (код ЄДРПОУ 33611832) з питань взаємовідносин з ТОВ Сінергія ЛТД Плюс (код ЄДРПОУ 39433753),ТОВ Трейдінгком ЛТД (код ЄДРПОУ 39273855), ТОВ ОСОБА_2 Плюс (код ЄДРОПУ 39281824) з податку на додану вартість за січень 2015 року, за результатами якої, було складено Акт перевірки № 379/04-66-22-02/33611832 від 18.05.2015р. (далі - Акт перевірки).

В ході проведення перевірки встановленні порушення: п. 198.2, п. 198.3,п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 524 152,28 грн. за січень 2015 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем 09.06.2015 р. було складено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 про сплату податку на додану вартість в сумі 524152,28 грн. та штрафних санкцій в сумі 262076,14 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням ТОВ Електродпостач була подана первинна скарга.

Рішенням про результати розгляду скарги № 7429/10/04-36/00709 від 20.08.2015р. первинна скарга залишена без задоволення в зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Суд вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту визначено виключно Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платникомподатку за ставкою,встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В Акті перевірки зазначено, що податкові накладні з контрагентом ТОВ Синергія ЛТД Плюс , в яких податковий кредит менший 10 000 грн. не пройшли реєстрацію у базі даних Перегляд податкових накладних , а тому відповдач дійшов висновку про те що, податкові накладні по загальному ланцюгу постачання з сумою ПДВ менше ніж 10 000 грн. свідчать про відсутність прозорості походження товарів (робіт, послуг) .

Проте, сам факт того, що податкові накладні не пройшли реєстрацію не можуть слугувати що операції є не прозорі.

Суд зазначає, що операції між ТОВ Електродпостач та контрагентами відбувалися до 01 лютого 2015 року, а тому відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України обов'язковій реєстрації в ЄРПН підлягали податкові накладні тільки ті, які перевищували суму податкового кредиту більше 10 000 грн.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до зазначених норм ТОВ Електродпостач , що стосується операцій з контрагентами які перевищували суму ПК 10 000 гривень, на підтвердження про прийняття податкових накладних до ЄРПН продавцями товарів отримало квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі.

Отже, дії ТОВ Електродпостач свідчать саме про реальність господарських операції та про правомірність формування податкового кредиту бо позивачу були в належній формі надані контрагентами податкові накладні, які є єдиною підставою для формування ПК.

Крім того, відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України відповідальність за реєстрацію податкових накладних в ЄРПН несе продавець.

Необгрунтованим є посилання відповідача в Акті перевірки на той факт, що у видаткових накладних не надано по яким довіреностям була отримана продукція.

Суд звертає увагу, що в видаткових накладних, які були надані під час перевірки міститься посилання на довіреності з зазначенням їх номеру та дати видачі.

На підприємстві існує реєстр в електронному виді, що свідчить про факт надання та наявність довіреностей на отримання товарів.

До того ж довіреність відповідно до ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999, № 996-XIV не є первинним документом, а тому її наявність чи відсутність не дає підстави для формування податкового кредиту. Також, її відсутність не може свідчити про відсутність господарської операції.

Крім того, не надання сертифікатів якості на продукцію ніяким чином не порушує виконання ТОВ Електродпостач умов укладених договорів поставки з контрагентами - покупцями, як зазначає в своєму акті перевірки відповідач. ТОВ Електродпостач є виробничим підприємство, а тому продукцію яку отримано від контрагентів-продавців позивачем було перероблено та доведено до ліквідності в результаті чого отримано новий товар, сертифікат якості на який видається ТОВ Електродпостач при відвантаженні покупцям ( копії сертифікатів додаються).

Суд звертаю увагу, що сертифікат також не є первинним документом та не підтверджує походження товару.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки щодо відсутності у товарно-транспортних накладних обов'язкових реквізитів, а саме повної адреси пунктів навантаження та розвантаження товарів, що не дає змоги встановити звідки була відвантажена продукція та де зберігалася.

Згідно з частиною2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999, № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Міністерство фінансів у листі №31-08420-07-25/21247 від 26.08.2011р. висловлює свій погляд з приводу заповнення такого реквізиту первинного документу, як місце складання : при наведенні інформації про місце складання первинного документу зазначається населений пункт у якому його складено. Якщо первинний документ оформляється за межами населеного пункту, в місці, в якому здійснено господарську операцію, слід зазначити відповідну адміністративно - територіальну одиницю. У разі оформлення первинним документом господарської операції, здійсненої за межами України, також зазначається назва країни .

Отже, чіткого припису зазначати повну адресу місця складання первинного документа чинне законодавство не містить бо це є неістотним недоліком, який не позбавляє такий документ статусу первинного та не знижує його значення як підтверджуючого здійснення тієї чи іншої господарської операції.

Крім того, викладені в акті перевірки висновки про те, що підприємствами Сінергія ЛТД Плюс , ТОВ Трейдінгком ЛТД , ТОВ ОСОБА_2 Плюс взаємовідносини з якими мало ТОВ Електродпостач встановлені порушення норм Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Застосування наслідків перевірки конкретного платника податків, що виявлені в ході перевірки, суперечать ст. 54 Податкового кодексу України, оскільки визначення грошового або податкового зобов'язання повинно здійснюватися на підставі перевірок результатів діяльності конкретного платника податків.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний принцип юридичної відповідальності.

Тому у разі виявлення факту порушень, податковий орган повинен прийняти відповідне податкове повідомлення - рішення саме щодо такого суб'єкта господарювання, а не його контрагента, тобто ТОВ Електродпостач .

Таким чином, результати перевірок вищевказаних контрагентів на які посилається ДПІ Красногвардійського району м. Дніпропетровська в своїх висновках не можуть бути підставою для висновків про порушення ТОВ Електродпостач податкового законодавства.

Висновки про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за податковою адресою унеможливлює отримання первинних документів для проведення зустрічної перевірки, як зазначає податковий орган в Акті перевірки не дає підстав робити висновки про те, що первинні документи взагалі у контрагента відсутні. Це є лише припущеннями податкового органу а тобто його суб'єктивною думкою і не дає право робити висновок про відсутність господарських операцій з ТОВ Електродпостач і відповідно вважати відсутність права на формування податкового кредиту з ПДВ .

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.1.2011р.: …наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце….. .

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки пункт навантаження товару знаходиться не в місці знаходження підприємства на обліку в ДПІ, а отже це є порушенням. Суд не погоджується з такими доводами, бо юридична особа може мати як у власності, так і орендувати складські приміщення в будь - якому місці. Більш того, дані доводи не мають ніякого відношення до правомірності формування податкового кредиту платником податку.

В підтвердження руху активів ТОВ Електродпостач до перевірки були надані первинні документи: податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, рахунки-фактури, договори поставки з вказаними контрагентами, вказані документи зазначені в акті, але не прийняті до уваги при складанні висновку за Актом перевірки.

ТОВ Електродпостач здійснено формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, а тому відсутні підстави вважати що рух товарів був відсутній.

До того ж чинне законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету, з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Крім того, суд звертає увагу на те, що право на податковий кредит підтверджене належно оформленими податковими накладними. Ці накладні були перевірені органами ДПС та жодних зауважень щодо їх форми чи порядку заповнення в Акті перевірки не відображено.

Право підприємства на податковий кредит підтверджено належно оформленими податковими накладними організацій. Ці накладні були перевірені органами ДПС та відображені у відповідному реєстрі при поданні звітності.

Платник не несе відповідальність за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету.

На думку відповідача встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій по правочинам здійснених ТОВ Електродпостач та його контрагентами.

З таким висновком суд не погоджується, оскільки всі зазначені договори відповідають вимогам, які передбачені ст.203 ЦК України. Лише недотримання вимог ст.215 ЦК України може стати підставою для визнання правочину недійсним. Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Така позиція однозначно виражена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № К/9991/50772/12.

Крім того, суб'єкти господарювання з якими ТОВ Електродпостач мало відносини були зареєстровані у встановленому законом порядку на момент здійснення правовідносин їх господарська діяльність у судовому порядку не визнана фіктивною або припиненою.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява№3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийняте всупереч нормам діючого законодавства, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 122, 128, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Електродпостач - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 09.06.2015 року.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю Електродпостач здійснені ним документально підтверджені витрати з Державного бюджету на суму 4872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні нуль копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 08.10.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4