Постанова

від 14.12.2015 по справі 805/4829/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 р.                                                   Справа № 805/4829/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2015року за №0000011501, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай», звернувся з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2015року за №0000011501.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом неправомірно було зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій платника податків з придбання продукції у ТОВ «Діслав» за вересень 2014року на суму ПДВ в розмірі 165 282грн. та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства.

Зазначив, що реальність господарських операцій по виконанню договору підряду №Д-300714/б від 30.07.2014року, укладеному між платником податків з ТОВ «Діслав» за вересень 2014року на суму ПДВ в розмірі 165 282грн. підтверджується первинними документами.

Представник позивача на позовних вимогах наполягав на підставі доводів, що викладені в позовній заяві, надав суду клопотання від 14.12.2015року про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що під час перевірки позивача було встановлено, порушення приписів п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , в результаті чого, платником податків занижено суму податку на додану вартість за період вересень 2014року на суму 165 282грн. Зазначив про відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів по господарським операціям платника податків з контрагентом-постачальником, неможливість здійснення спірних господарських операцій платника податків з ТОВ «Діслав» через відсутність у останнього необхідних трудових ресурсів та заниження об'єкту оподаткування без мети реального настання наслідків, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

В позовних вимогах просив відмовити, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» зареєстровано в якості юридичної особи 24.07.2004року, що підтверджується Випискою з ЄДР (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд.91, код ЄДРПОУ 32011411).

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» (ЄДРПОУ 32011411) з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Діслав» (ЄДРПОУ 38075051) за період вересень 2014року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної перевірки від 18.08.2015 року за №17/15-03/32011411.

За висновками акта перевірки встановлені порушення .44.1 ст.44, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , в результаті чого, платником податків занижено суму податку на додану вартість за період вересень 2014року на суму 165 282грн.

Згідно результатів проведення перевірки податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платника податків з виконання робіт/послуг (будівельні роботи) у ТОВ «Діслав» за вересень 2014року на суму ПДВ в розмірі 165 282грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 18.08.2015 року за №17/15-03/32011411, позивачем були подані до контролюючого органу заперечення на акт перевірки від 31.08.2015року. Згідно відповіді на заперечення від 07.09.2015року за №783/10/05-63-15-03 висновки контролюючого органу в спірному акті перевірки були визнані правомірними.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 10.08.2015року за №0000011501, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період вересень 2014року за основним платежем в сумі 165 282грн., та за штрафними санкціями у сумі 82 641грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням – рішенням від 10.08.2015року за №0000011501, позивачем було подано до Головного управління ДФС у Донецькій області скаргу на податкове повідомлення – рішення. Рішенням від 19.11.2015року за №11133/10/05-99-10-03-12-1 скаргу позивача було залишено без розгляду.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бад-Алтай» було укладено договір підряду від 30.07.2014р. №Д-300714/б, за умовами якого підрядник (ТОВ «Діслав») був зобов'язаний здійснити будівельні роботи в об'ємі узгодженому сторонами в Додатку №1 за завданням та на об'єкті замовника (ТОВ «Бад-Алтай»), а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи.

Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом ТОВ «Діслав» позивачем підтверджена довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ «Діслав» були виписані податкові накладні №210 від 28.09.2014року та №211 від 30.09.2014року, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014року.

Розрахунки між сторонами за зазначеним правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Діслав», що підтверджується платіжними дорученнями, та не є спірним в даній справі.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до податкової накладної встановлені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що докази щодо повідомлень податковим органом платника податків про наявність у реєстрі розбіжностей з метою уточнення податкових зобов'язань відсутні.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 19.11.2013р. по справі №826/5770/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014р. зазначив: «У Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податків належно оформленої податкової накладної.».

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про не підтвердження господарських операцій з контрагентом-постачальником з підстав відсутності регістрів бухгалтерського обліку де зафіксовані дані операції, оскільки з вище перелічених первинних документів вбачається реальність здійснення правочинів між позивачем та його контрагентом-постачальником за період вересень 2014року.

У листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року за № 1936/11/13-11 зазначено: «сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

Суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку слід виходити з того, що зміст господарської операції має перевагу над формою її фіксації, а недоліки, виявлені в результаті перевірки податковим органом, не свідчать про її недостовірність або недійсність, а також не свідчать про недопустимість її використання як доказу сплати податку на додану вартість у ціні придбання.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Податковим органом в акті перевірки було зазначено про відсутність підтвердження переміщення транспортних засобів з м. Києва (місце реєстрації підрядників) до м. Донецька (місце обєкту будівельних робіт), а саме, відсутність оформлених товарно-транспортних накладних та подорожніх листів по господарським операціям платника податків з ТОВ «Діслав» за період вересень 2014року, що в свою чергу не дає можливості простежити операції з навантаження та розвантаження продукції та зміну місцезнаходження ТМЦ (будівельних матеріалів).

Суд зазначає, що обов'язковість заповнення товарно-транспортної накладної та подорожнього листа обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

Крім того, в розумінні приписів ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” товарно-транспортна накладна з урахуванням наявності інших документів, що підтверджує здійснення господарських операцій та зазначає відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість на 165 282грн. за період вересень 2014року по взаємовідносинам з ТОВ «Діслав».

Таким чином, доводи відповідача, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах “Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії”, “Булвес” АД проти Болгарії”, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Щодо висновків акту перевірки в частині неможливості здійснення спірних господарських операцій платника податків з контрагентом-постачальником через відсутність у останнього необхідних трудових ресурсів, суд вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, встановлення ознак «нереальності» правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та контрагентами-постачальниками з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Стосовно посилання відповідача на висновки, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірк ТОВ «Діслав» від 25.05.2015року за №554/26-59-22-06/38075051, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок № 1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Наказ № 236). Пунктом 2 Порядку № 1232 передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Додатком № 3 Наказу № 236 затверджено зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, де чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, та яким взагалі не передбачено необхідність робити будь-які висновки щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Так, в Актах про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість на 165 282грн. за період вересень 2014року по взаємовідносинам з ТОВ «Діслав», у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2015року за №0000011501 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області від 10.08.2015року за №0000011501, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період вересень 2014року за основним платежем в сумі 165 282грн., та за штрафними санкціями у сумі 82 641грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39884297, 87515, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд.59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд.91, код ЄДРПОУ 32011411) судовий збір в сумі 11 280 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                             Галатіна О.О.