Постанова

від 30.11.2015 по справі 808/8256/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Справа № 808/8256/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Приморської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2015 № НОМЕР_1 ,-

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії СА №465305 від 04.06.1997)

ОСОБА_2 (договір від 23.10.2015)

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 3695/10/10 від 27.05.2015)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приморської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2015 № НОМЕР_1, в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 312068 грн. та штрафних санкцій у розмірі 156034 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/8256/15, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 27.10.2015. За клопотанням сторін провадження у справі зупинялось Судове засідання призначено на 30.11.2015.

Відповідно до ст.160 КАС України, 30.11.2015 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

В судовому засіданні 30.11.2015 представники позивача підтримали заявлені вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених первинних документів сформовано витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "КСВ-ГРУП" ТА ТОВ "ОСОБА_4 ГРУП".

На підтвердження правильності формування податкового кредиту Позивачем були надані необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Правочини, укладені позивачем із вказаним підприємством не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: договорами поставки, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі та проведеним повним розрахунком між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину.

Зазначає, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотримуванням або порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з вимогами податкового законодавства та не свідчать про безтоварність господарських операцій. Відсутність тільки товарно-транспортних накладних, чи їх неналежне оформлення не позбавляє права покупця включати витрати по придбанню товарів у склад валових витрат та віднесення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

А відтак, висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "КСВ-ГРУП" ТА ТОВ "ОСОБА_4 ГРУП" позивач вважає необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення протиправним і просив його скасувати.

Відповідач позов не визнав. Під час розгляд справи надав пояснення, згідно яких зазначив, що сума податкового кредиту має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вказав, що позивач неправомірно сформував податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "КСВ-ГРУП" ТА ТОВ "ОСОБА_4 ГРУП", оскільки господарські операції позивача з вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. В зв'язку з тим, що договори є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності та на виконання вимог Податкового кодексу України, а, відтак підстав для його скасування немає.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Приморської ОДПІ була проведена документальна планова перевірка позивача за результатами якої складено акт від 07.09.2015р. № 171/08-17-17/НОМЕР_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог

1) 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, пп. 164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.10р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижена сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на 26 832,63 грн. у т. ч. у 2013 році на 5 096,25 грн., у 2014 році на 21 736,38 грн.

2) п.2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-УІ. в результаті чого не обчислена сума єдиного внеску за 2013 рік у розмірі 11 789,33 грн.

3) п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.10р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на загальну суму 347 881 грн., у т.ч.:

за лютий 2013 року на суму 6 795 грн.,

за березень 2014 року на суму 9 083 грн.,

за травень 2014 року на суму 10 339 грн.,

за червень 2014 року на суму 3 465 грн.,

за липень 2014 року на суму 140 068 грн.,

за вересень 2014 року на суму 6 131 грн.,

за грудень 2014 року на суму 172 000 грн. на порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.10р. (зі змінами та доповненнями).

Висновки, яких дійшли перевіряючи базуються на наступному.

У перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, а саме: перевезення вантажів автомобільним транспортом, вирощування зернових культур та роздрібної торгівлі.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. встановлено його завищення на загальну суму 347 881 грн. у т.ч. за лютий 2013 року на суму 6795 грн., за березень 2014 року на суму 9083 грн., за травень 2014 року на суму 10339 грн., за червень 2014 року на суму 3465 грн., за липень 2014 року на суму 140 068 грн., за вересень 2014 року на суму 6131 грн., за грудень 2014 року на суму 172 000 грн., що є порушенням пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

В ході проведення перевірки встановлено, що у липні 2014р. постачальником позивача було ТОВ "КСВ - Груп".

За результатами аналізу первинних документів ФОП ОСОБА_1 по господарським взаємовідносинам щодо надання послуг х транспортування з ТОВ "КСВ - Груп" встановлено наступне.

Відповідно до акту ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя №306/08-25-22- 011/39216634 від 03.11.2014 "Про неможливість проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "КСВ - Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Віста-2014" за липень 2014 року встановлено наступне.

Працівниками відділу податкового аудиту здійснено вихід на юридичну адресу ТОВ "КСВ - Груп" для вручення запиту від 04.09.2014р. №4116/10/08-25-22-016 щодо з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2014р. по господарських відносинах з ТОВ "ВІСТА-2014".

На момент виходу було встановлено відсутність посадових осіб за юридичною адресою, а саме: 69008, АДРЕСА_1 про що складено акт № 230/08-25-22-011/39216634 від 04.09.2014р.

Станом на 03.11.2014р. пояснень та їх документальних підтверджень щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2014р. по господарських відносинах з ТОВ "ВІСТА-2014" (код СДРПОУ 33906550) посадовими особами ТОВ "КСВ - Груп" (код СДРПОУ 39216634) не надано.

Відповідно до автоматизованої системи "Податковий блок", за звіряємий період встановлено, що ТОВ "КСВ - Груп" відображено факти декларування сум податкових зобов'язань на адресу наступних підприємств, зокрема за липень 2014 року та встановлено розбіжність в декларуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість в сумі 5952,94 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що у грудні 2014р. постачальником ФОП ОСОБА_1 був суб'єкт господарювання ТОВ "ОСОБА_4 базис груп".

З метою підтвердження здійснення ТОВ "ОСОБА_4 базис груп" послуг з транспортного експедирування фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 до перевірки надано наступні первинні документи: податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки - фактури

Розрахунки між СГД проводились у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "ОСОБА_4 базис груп", на підтвердження чого надані платіжні доручення.

Відповідно договору відступлення права вимоги № 2007/15 від 20.07.2015 ТОВ "ОСОБА_4 базис груп" (первісний кредитор) передає належне йому право вимоги виконання грошового зобов'язання у сумі 401 805,90 грн. за договором № 3010/14 від 30.10.2014 року (основний договір), що укладено між первісним кредитором боржником ФОП ОСОБА_1, а новий кредитор ТОВ "Ліквет", код ЄДРПОУ 38953048 приймає право вимоги, що належне первісному кредитору ТОВ "ОСОБА_4 базис груп".

В процесі проведення аналізу податкової звітності встановлено факт маніпуляції додатком 1 ТОВ "ОСОБА_4 базис груп" (39257428) у декларації з ПДВ за грудень 2014р.

ТОВ "ОСОБА_4 базис груп" до розрахунку коригування сум ПДВ (додаток 1 до декларації за грудень 2014 р) включено ТОВ "ТД "Респект" (33058906) зі збільшенням суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ 577,8 тис грн., якого ні в грудні 2014р. ні в попередніх звітних періодах у ТОВ "ОСОБА_4 базис груп" в складі ПК не було. Також в додатку 1 платником невірно відображено ІПН ТОВ "ТД "Респект" (30589026557 замість 330589026557).

За рахунок даної маніпуляції ТОВ "ОСОБА_4 базис груп" неправомірно збільшило собі ПК за грудень 2014р на загальну суму ПДВ 577,8 тис грн., що вплинуло на формування схемного ПЗ контрагентами - покупцями на загальну суму 416,0 тис. грн. у т.ч. ФОП ОСОБА_1 на суму 172,0 тис. гривень.

Крім того ТОВ "ОСОБА_4 ГРУП" анульовано свідоцтво платника ПДВ 15.01.2015 р в зв'язку з внесенням даних до ЄДР запис про відсутність за місцезнаходженням.

Зважаючи на виявлені порушення 18.09.2015 Приморською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області Приазовським відділенням було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем 347 881 грн., за штрафними санкціями 173 940, 50 грн., всього 521 821 грн. 50 коп.

ФОП ОСОБА_1 не погоджується із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням Приморської ОДПІ просить визнати його протиправним та скасувати в частині нарахування суми основного зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 312 068 грн. та штрафних санкцій у сумі 156 034 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, суд не може погодитись із твердженнями податкового органу та вважає обставин, на які посилається відповідач такими, що не відповідають діючим нормам законодавства. Інформація, викладена в Акті щодо встановлених порушень не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти, з огляду на наступне.

За приписами п.14.1.18, п.14.1.181 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, пунктом 198.3. ст.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ). Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПКУ). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПКУ). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8. ст.201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ).

Підпунктом 198.6 п.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 10.1. Наказу ДПАУ № 1002 від 24.12.2010р. "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" зазначено, що придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) на митній території України відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а також інших подібних документів.

Отже, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платником податків-покупцем. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку-покупця, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, безспірно позбавляють покупця права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів, отримання послуг - таких як обов'язкова сплата постачальниками сум податку до бюджету, у т.ч. по ланцюгу постачання товару (послуг) тощо, у Податковому кодексі України не передбачено.

Таким чином, податковий кредит формується за умови списання платником податків грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг)/отримання ним товару, та повинен підтверджуватися податковою накладною.

Суд також зазначає, що первинні документи, оформлені по господарських операціях позивача з ТОВ "КСВ-ГРУП" ТА ТОВ "ОСОБА_4 ГРУП", відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704).

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як свідчать матеріали справи, сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства України при укладанні та виконанні господарських операцій, що підтверджується відповідними первинними документами, наданими на перевірку, які у свою чергу, свідчать про правомірність формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "КСВ-Груп" та ТОВ "ОСОБА_4 груп".

За приписами ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч.2 ст.9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Як вже зазначалося вище і не спростовується актом перевірки, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо змісту та форми первинних документів, підтверджують фактичне отримання позивачем товару та послуг від постачальників, оскільки містять повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення та свідчать про реальні зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

Таким чином, контролюючий орган, помилково прийшов до висновку про нереальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "КСВ-Груп" і ТОВ "ОСОБА_4 груп".

Тому посилання на п.198.3, п.198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 ПКУ в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, та, відповідно податкове повідомлення-рішення із посиланням на вказані норми є неправомірним.

В акті перевірки, перевіряючими вказано на відсутність товарно-транспортної накладної, як на підставу не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Однак, суд вважає такі висновки необґрунтованими, з огляду на наступне:

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 зазначено, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна за формою № 1 -ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" передбачено, що: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, згідно з п.3.6. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 10.01.2007 №2, в яких зазначається, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників оформлюються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Перевіряючими в акті не зазначено про відсутність даних прибуткових ордерів за зазначеними операціями, відповідно, посилання на відсутність чи неналежне оформлення ТТН є безпідставним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про "нереальність" здійснених позивачем господарських операцій є безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Відповідачем не надано також доказів підробки документів або їх фіктивності на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаного вище договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків.

З наведеного випливає, що в разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податків до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Судом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності ТОВ "КСВ-ГРУП" ТА ТОВ "ОСОБА_4 ГРУП" та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Такий висновок суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, за результатом розгляду справи, суд приходить до висновку, що виявлені в акті порушення не підтверджуються матеріалам справи, а тому спірне податкове повідомлення - рішення винесено безпідставно та є таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1, від 18.09.2015 в частині нарахування суми основного зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 312 068 грн. та штрафних санкцій у сумі 156 034 грн.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Приморської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області від 18.09.2015 № НОМЕР_1, в частині нарахування суми основного зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 312 068 грн. та штрафних санкцій у сумі 156 034 грн.

Судовий збір у розмірі 4862,00грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві гривні) присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Приморської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко