Рішення

від 22.12.2015 по справі 902/1385/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 грудня 2015 р. Справа № 902/1385/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю - науково-виробниче підприємство "Гамма", код ЄДРПОУ 13318821 (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 15)

до : Приватного підприємства "Оптиміст-Л", код ЄДРПОУ 01282673 (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 61А)

про стягнення 48406,69 грн. заборгованості

за участю секретаря судового засідання Здорик Я.С.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 10.09.15;

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №б/н від 13.01.15;

відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 31/15 від 26.10.2015;

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю - науково-виробниче підприємство "Гамма" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Оптиміст-Л" 48406,69 грн основного боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № 1 від 01.08.2013 року.

Ухвалою суду від 09.10.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1385/15 та призначено її до розгляду на 27.10.2015 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Ухвалою суду від 27.10.2015р. розгляд справи відкладено на 10.11.2015р.

У зв'язку з необхідністю витребування у сторін та у Вінницької ОДПІ ГУ Державної фіскальної служби України у Вінницькій області додаткових доказів, ухвалою суду від 10.11.2015р. розгляд справи відкладено на 01.12.2015р.

Ухвалою суду від 01.12.2015р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 22.12.2015р.

В судовому засіданні 22.12.2015 представники позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач у відзиві № 29-15 від 26.10.2015 та його представники в судовому засіданні проти позову заперечили, мотивуючи тим, що товарно-матеріальні цінності отримані відповідачем згідно видаткової накладної № 1 від 01.08.2013 р. були відпущені позивачем не на підставі договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, а отримані безоплатно відповідно до договору генерального підряду № 10/13 від 01.08.2013 року та протоколу спільних дій від 28.02.2013 року та були використані відповідачем на облаштування покрівлі будинку на об'єкті будівництва згідно зазначеного вище договору підряду. Відповідач також у відзиві зазначає, що накладна № 1 від 01.08.2013 р. не може бути належним доказом, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.08.2013р. згідно усної домовленості Товариством з обмеженою відповідальністю - науково-виробниче підприємство "Гамма" поставлено Приватному підприємству "Оптиміст-Л" товар на суму 48406,69 грн, що стверджується накладною № 1 від 01.08.2013р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 0132 від 01.08.2013р.

Відповідач за отриманий товар розрахунків з позивачем не провів.

11.08.2015 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №77/1009, в якій просив, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України в 7-ми денний термін виконати зобов'язання по оплаті отриманого товару на суму 48406,69 грн.

Однак зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведене вище спонукало звернутись позивача за захистом своїх порушених прав з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами з поставки товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; відповідно до частини 1, 2 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову зв'язність в Україні" і Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, свідчить про виникнення обов'язку в частині здійснення розрахунків за отриманий товар.

Посилання відповідача у відзиві на те, що накладна № 1 від 01.08.2013 р. не може бути належним доказом, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, не беруться судом до уваги з огляду на те, що наведені твердження не спростовують наявності чи відсутності факту передачі речі, окрім того відповідачем не заперечується сам факт отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву з приводу того, що товарно-матеріальні цінності отримані відповідачем згідно видаткової накладної № 1 від 01.08.2013 р. були відпущені позивачем не на підставі договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, а відповідно до договору генерального підряду № 10/13 від 01.08.2013 року та протоколу спільних дій від 28.02.2013 року, оцінюються судом критично, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ч.ч. 198.1.,198.2. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, яка відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг або дата отримання платником податку товарів / послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання приписів статей 185, 198, 201 Податкового кодексу України господарська операція по поставці товару відображена сторонами у податковому обліку, що підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною № 1 від 01.08.2013р.

Крім того, Вінницькою ОДПІ ГУ Державної фіскальної служби України у Вінницькій області надано на вимогу суду лист від 24.11.2015 р. №33975/10/15, у якому зазначається, що Приватним підприємством "Оптиміст-Л" згідно даних зазначених у податковій декларації за серпень 2013р. сформовано податковий кредит в сумі 8067,78 грн по податковій накладній № 1 від 01.08.2013р. виданій ТОВ "Гамма".

Отже, реєстрація відповідачем податкової накладної № 1 від 01.08.2013 р. та включення її до податкового кредиту підтверджує те, що між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини з проводу поставки продукції та позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 48406,69 грн, а відповідачем прийнято відповідний товар.

Як вбачається з пояснень позивача № 528 від 18.12.2015р., посилання в податковій накладній № 1 від 01.08.2013р. на отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей згідно договору підряду № 10/13 від 01.03.2013р. є технічною помилкою.

При розгляді позову по суті судом враховано правові позиції Вищого господарського суду України, відображені у Постановах по судових справах № 921/53913-г/5 та 921/540/13-г згідно яких при дослідженні доказів, які можуть підтверджувати факти поставки товару судам слід звертати увагу і на податкові документи, в яких сторонами відображено операції з поставки такого товару.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання з поставки товару, тоді як відповідач не провів оплату за отриманий товар.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, 11.08.2015р. позивачем була направлена вимога до відповідача.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи із встановлених обставин справи, викладених вище норм законодавства, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 48406,69 грн основного боргу за поставлений товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218,00 грн підлягають віднесенню на відповідача.

Позивач при подачі позову, згідно платіжного доручення № 773 від 25.09.2015 р. фактично сплатив 1350,00 грн судового збору, що на 132,00 грн більше встановленого розміру, оскільки при ціні позову 48406,69 грн сума судового збору складає 1218,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на те, що позивач не звертався до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору із державного бюджету, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", станом на 22.12.2015 р. суд не вирішує питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору із державного бюджету. Питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору буде розглянуто судом після звернення позивача до суду із відповідною заявою.

22.12.2015 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Оптиміст-Л", код ЄДРПОУ 01282673 (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 61А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - науково-виробниче підприємство "Гамма", код ЄДРПОУ 13318821 (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 15) 48406,69 грн основного боргу та 1218,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 грудня 2015 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи