Рішення

від 24.12.2015 по справі 902/1400/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 грудня 2015 р. Справа № 902/1400/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.

представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 29.09.2015р., паспорт серії МЕ 867076 виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 28.02.2008р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 05.05.2015р., паспорт серії АВ 525912 виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області 13.05.2003р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (вул. Леніна, 6, с. Кантелина, Іллінецький район, Вінницька область, 22734; вул. Рейтарська, 29-Б, м. Київ, 01034)

до : приватного підприємства "Ремонтник" (вул. Механізаторів, 1, смт. Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865)

про стягнення 571323 грн 40 коп.

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Ремонтник" 571323 грн 40 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.11.2015р. порушено провадження у справі №902/1400/15 з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався з об'єктивних причин, про що свідчать відповідні процесуальні документи суду від 03.11.2015р., 24.11.2015р., 01.12.2015р. та 08.12.2015р. При цьому ухвалою суду від 08.12.2015р. продовжено, передбачений ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в позові та поданні до суду докази.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні з мотивів, зазначених у запереченнях на позовну заяву від 19.11.2015р., та поданих до суду документах. Зокрема останнім вказано, що відповідачем не отримувалися кошти від позивача, а вказані кошти отримувало ТОВ ВВ ОСОБА_1 , з яким відповідач уклав усну домовленість про те, що ПП Ремонтник буде використовувати весь технологічний процес по обробці сільськогосподарських земель, якими користується на праві оренди, а ТОВ ВВ ОСОБА_1 повинно компенсувати всі фінансові витрати (закупівлю паливно мастильних матеріалів, гербіцидів, запчастин, тощо). Під час вказаної співпраці ТОВ ВВ ОСОБА_1 було поставлено умову про те, щоб ПП Ремонтник відкрив рахунок в ПАТ Банк Форум та надав всі документи для цілковитого контролю та користування даним рахунком, а відтак відповідач не мав змоги контролювати свій рахунок. Крім того, відповідач зазначає, що договір не підписувався директором ПП Ремонтник ОСОБА_3 Також останній зазначає, що строк договору закінчився 29.08.2014р., тоді як стверджує позивач фінансову допомогу надано у період з 28.09.2014р. по 2015р. Окрім того, відповідач вказує, що договір зі сторони позивача підписано особою, яка не мала на його підписання достатніх повноважень.

Крім того, представником відповідача до суду подано клопотання про зупинення провадження по справі у з в"язку зі зверненням ПП Ремонтник з позовом до СТОВ Дружба" про визнання договору про поворотну фінансову допомогу від 29.08.2011р. недійсним, укладеного між СТОВ Дружба та ПП Ремонтник . Останнім в обґрунтування наведеного надано суду копію позовної заяви поданої до господарського суду Вінницької області.

Розглянувши дане клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача, яка висловила заперечення щодо зупинення провадження у справі, суд відхилив його як необґрунтоване та безпідставне, оскільки відповідачем не надано належних доказів того, чи прийнято вказану позовну заяву судом до розгляду не надано доказів які саме обставини не можуть бути встановлені при розгляді господарським судом даної справи, а можуть бути встановлені при розгляді іншої справи, порушеної за результатом розгляду вказаної позовної заяви про визнання договору про поворотну фінансову допомогу від 29.08.2011р. недійсним. До того ж, як встановлено судом, ухвалою від 18.12.2015р. у справі №902/1608/15 повернуто позовну заяву приватного підприємства "Ремонтник" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба про визнання договору про поворотну фінансову допомогу недійсним без розгляду.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст .83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відтак, виходячи зі змісту п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд вправі самостійно надавати оцінку договору про поворотну фінансову допомогу та у разі необхідності визнати його недійсним повністю або частково з підстав невідповідності вимогам законодавства України.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, а клопотання відповідача підлягає відхиленню.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.08.2011р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба" (надавач, позикодавець, позивач) та приватним підприємством "Ремонтник" (отримувач, позичальник, відповідач) укладено договір про поворотну фінансову допомогу (Договір).

Відповідно п.п. 1.1, 1.2 Договору у порядку та на умовах, визначених договором, надавач передає у власність отримувачу кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 Договору (поворотна фінансова допомога), а отримувач зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений договором строк. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. (Згідно з п. 14.1.257 Податкового кодексу України).

Згідно з розділом 2 Договору загальна сума поворотної фінансової допомоги становить не більше 600000 грн, яка може надаватися частинами. У разі, якщо загальна сума позики буде меншою за 600000 грн - умови договору з боку надавача в частині надання позики у повному об'ємі вважаються виконаними. Поворотна фінансова допомога може надаватися, як всією сумою одразу, так і частинами.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору надавач може надавати поворотну фінансову допомогу частинами після (усної або письмової) вимоги отримувача, в якій останній визначає необхідну йому суму. Поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок отримувача та шляхом внесення готівки в касу підприємства. Поворотна фінансова допомога вважається переданою отримувачу при її зарахуванні на поточний рахунок отримувача або в касу підприємства.

Згідно із п.п. 4.1, 4.2, 4.5 Договору строк дії Договору розпочинається з 29.08.2011 р. і діє 3 (три) роки. Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення договору не заявила про його розірвання, то він автоматично пролонгується на той самий період. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань. У разі дострокової вимоги надавача про повернення наданої поворотної фінансової допомоги або її частини, отримувач зобов'язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги в частині та у день, визначені у вимозі.

Відповідно до п. 6.1 Договору надавач має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги або її частини, письмово попередивши про це отримувача за три робочі дні.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з часу надання поворотної фінансової допомоги або її частини отримувачу (п. 8.1 Договору).

Свої зобов'язання за договорами позивач виконав належним чином, надавши відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 559670 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями банківських виписок, поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги не виконав, отриманні кошти не повернув, відтак у нього виникла заборгованість перед позивачем щодо повернення вказаних коштів в сумі 559670 грн.

14.04.2015р. позивач направив відповідачу лист-вимогу від 14.04.2015р. про повернення наданої йому фінансової допомоги в сумі 559670 грн, який отримано відповідачем 21.04.2015р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення та поштової квитанції від 14.04.2015р.

Листом від №2 від 28.04.2015р. відповідачем повідомлено позивачу про необґрунтованість його претензійних вимог. Також останнім у даному листі вказано про відсутність у відповідача документів, що підтверджують заборгованість перед позивачем в розмірі 559670 грн.

Не проведення розрахунків згідно умов договору про поворотну фінансову допомогу від 29.08.2011р. в строки обумовлені договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором до суду.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними на себе зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як встановлено судом, 14.04.2015р. позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення наданих грошових коштів, яку отримано відповідачем 21.04.2015р.

Отже, з урахуванням приписів вищевказаного законодавства та положень п. 4.5 Договору, останній був зобов'язаний повернути позивачеві отриманні кошти протягом 7 днів, з моменту отримання вимоги (21.04.2015р.), а саме до 28.04.2015р., чого ним зроблено не було.

А відтак, виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 559670 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7176 грн 04 коп.- 3% річних за період прострочення з 28.04.2015р. по 30.09.2015р. та 4477 грн 36 коп. інфляційних втрат за період з 28.04.2015р. по 30.09.2015р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

Перевіркою за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" правильності наданого позивачем розрахунку 3% річних судом не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, здійснивши обрахунок інфляційних втрат у вказаному позивачем періоді за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх в сумі 17281 грн 27 коп ., однак враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягають інфляційні втрати саме у заявленому позивачем розмірі 4477 грн 36 коп.

Що стосується доводів відповідача, викладених у запереченнях на позовну заяву від 19.11.2015р., то вони не беруться судом до уваги, оскільки не спростовують обставин, встановлених судом підчас розгляду даної справи.

Зокрема, судом оцінуються критично твердження відповідача відносно того, що відповідачем не отримувалися кошти від позивача, оскільки факт отримання останнім коштів та їх використання підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та безпосередньо випливає із самих пояснень відповідача. При цьому відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Крім того, не беруться до уваги твердження відповідача щодо відсутності у сторін волевиявлення на укладення договору, так як матеріалами справи підтверджується протилежне. Також оцінюються критично твердження відповідача щодо закінчення строку дії договору, оскільки згідно із п. 4.1 Договору строк дії договору розпочинається з 29.08.2011 р. і діє 3 (три) роки. Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення договору не заявила про його розірвання, то він автоматично пролонгується на той самий період. Доказів заяв відповідача про розірвання договору останнім суду не надано.

Інші доводи відповідача не спростовують факт надання позивачем поворотної фінансової допомоги та не можуть нівелювати обов'язок відповідача щодо її повернення.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України. Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 02 грн 86 коп. судового збору, який останнім було недоплачено при зверненні з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольни повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Ремонтник" (вул. Механізаторів, 1, смт. Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865, код ЄДРПОУ 21729774) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (вул. Леніна, 6, с. Кантелина, Іллінецький район, Вінницька область, 22734; вул. Рейтарська, 29-Б, м. Київ, 01034, код ЄДРПОУ 03733223) 559670 грн боргу, 7176 грн 04 коп.- 3% річних, 4477 грн 36 коп. інфляційних втрат та 8569 грн 85 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (вул. Леніна, 6, с. Кантелина, Іллінецький район, Вінницька область, 22734; вул. Рейтарська, 29-Б, м. Київ, 01034, код ЄДРПОУ 03733223) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 02 грн 86 коп. судового збору.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 25 грудня 2015 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Леніна, 6, с. Кантелина, Іллінецький район, Вінницька область, 22734; вул. Рейтарська, 29-Б, м. Київ, 01034)