Рішення

від 23.12.2015 по справі 904/9974/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.15р. Справа № 904/9974/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Віккон» , м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства „Дніпроважмаш» , м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 118 241,25 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 16/11-1 від 16.11.2015 року, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Віккон» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства „Дніпроважмаш» заборгованість у розмірі 100 000,00 грн. та пеню у розмірі 18 241,25 грн., загалом на суму 118 241,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на поставки № 61/46 від 16.12.2013 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нарахована пеня на загальну суму 118 241,25 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні, про день, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

16.12.2015 року до господарського суду повернулося направлене на адресу відповідача рекомендоване поштове повідомлення, відповідно до якого поштова кореспонденція вручена ПАТ „Дніпроважмаш» 14.12.2015 року, про що свідчить наявний на повідомленні підпис працівника товариства Волгина.

22.12.2015 року до господарського суду від відповідача надійшла письмова заява із проханням здійснювати розгляд справи № 904/9974/15 у судовому засіданні, призначеному на 23.12.2015 р. о 10:00 год. за наявними матеріалами у справі. Також, відповідач просить долучити до матеріалів справи доказ часткової оплати поставленого товару, а саме платіжне доручення № 19082 від 19.11.2015 року на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов ПАТ "Дніпроважмаш" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 23.12.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Віккон» (далі-позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством „Дніпроважмаш» (далі-відповідач, покупець) укладено договір поставки № 61/46 від 16.12.2013 року (далі-договір).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені договором, передати у власність покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у договорі.

За умовами п. 1.2. кількість і асортимент продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Специфікації оформляються на кожну партію продукції, що поставляється.

Розділом 11 договору визначено термін дії договору, який набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, даний договір вважається пролонгованим на 1(один) рік. Договір складений в 2-х екземплярах по одному для кожної із сторін.

Згідно з п. 3.1 договору покупець проводить оплату за поставлену партію продукції протягом 7 календарних днів з дати постачання. Оплата проводиться в національній валюті України. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

За умовами п. 4.1., 4.3. договору термін постачання: 2 календарних дня з дати надання заявки. Датою постачання вважається дата. Що вказана на накладній (транспортній накладній).

Відповідно до п. 7.3. договору, сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої в строк продукції за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності (металобрухт чорних металів) на загальну суму 123 852,50 грн.

На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду копії видаткових накладних, рахунків-фактур на поставку металобрухту, актів приймання, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, а саме:

- видаткова накладна № РН-0000025 від 02.07.2015 року на загальну суму 82 692,50 грн.;

- рахунок-фактура № СФ-0000011 від 02.07.2015 року на загальну суму 82 692,50 грн.

- акт приймання брухту № 02-07/15.0 від 02.07.2015 року на загальну суму 82 692,50 грн.;

- податкова накладна № 25 від 02.07.2015 року на загальну суму 82 692,50 грн.;

- товарно-транспортна накладна № Р2168 від 02.07.2015 року на загальну суму 82692,50 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000029 від 29.08.2015 року на загальну суму 41 160,00 грн.;

- рахунок фактура № СФ-0000013 від 29.08.2015 року на загальну суму 41 160,00 грн.;

- акт приймання брухту № 29-08/15.1 від 29.08.2015 року на загальну суму 41 160,00 грн.;

- податкова накладна № 29 від 29.08.2015 року на загальну суму 41 160,00 грн.;

- товарно-транспортна накладна № Р2172 від 29.08.2015 року на загальну суму 41160,00 грн.

Наведені видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання підписані з боку позивача та з боку відповідача, відповідно скріплені печатками підприємств.

Листом № 04/08 від 04.08.2015 року позивач звертався до відповідача з вимогою здійснити оплату за поставлений металобрухт за видатковою накладною № РН-0000025 від 02.07.2015 року на загальну суму 82 557,50 грн. (з урахуванням переплати у розмірі 135,00 грн.) до 05.08.2015 року, або визначити графік погашення заборгованості.

Відповіді на лист позивач не отримав.

Позивач звернувся до відповідача із скаргою № 14/09 від 14.09.2015 року, в якій просив негайно сплатити суму заборгованості за видатковими накладними № РН-0000025 від 02.07.2015 року на суму 82 557,50 грн. та РН-0000029 від 29.08.2015 року на суму 41 160,00 грн., загалом на суму 123 717,50 грн. до 15.09.2015 року або визначити графік погашення заборгованості із зазначенням фактичної сплати погашення заборгованості. Позивач у скарзі зазначає, що порушення терміну сплати договору складає вже більше 2-х місяців.

Також позивач направив відповідачу ОСОБА_2 (вимогу) № 1 від 09.10.2015 року на суму 138 421,91 грн., з яких 123 717,50 грн. - основна заборгованість за договором, 1404,41 грн. - пеня за несвоєчасну сплату станом на 16.10.2015 року. Однак відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не погасив.

Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар у сумі 23 717,50 грн., у зв'язку із чим, станом на 10.10.2015 року заборгованість відповідача склала 100 000,00 грн.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору (п. 3.1. договору), а також факт того, що відповідач отримав поставлений металобрухт, що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами приймання, податковими накладними та товарно-транспортними відповідно строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару є таким, що настав.

Однак, 22.12.2015 року відповідач подав до господарського суду клопотання від 22.12.2015 року, у якому повідомив, що відповідач частково здійснив оплату основної заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. В підтвердження даної обставини відповідач надав оригінал платіжного доручення № 19082 від 19.11.2015 року у сумі 5 000,00 грн.

Позивач підтвердив факт часткової оплати.

Таким чином основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 95 000,00 грн. (100 000,00 грн. - 5 000,00 грн.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із доданого відповідачем платіжного доручення № 19082 від 19.11.2015 року у сумі 5 000,00 грн. Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" погасило частину заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду.

За наведеного, провадження у справі щодо стягнення частини основного боргу у розмірі 5000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений металобрухт у сумі 95 000,00 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений металобрухт у сумі 95 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» : щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За умовами п. 7.3. у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої в строк продукції за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню:

- за актом приймання РН-0000025 від 02.07.2015 року за період з 09.07.2015 року по 09.10.2015 року у розмірі 11 698,29 грн.;

- за актом приймання РН-0000029 від 29.08.2015 року за період з 05.09.2015 року по 09.10.2015 року у розмірі 1 962,14 грн.;

- за актом приймання РН-0000025 від 02.07.2015 року та актом приймання РН-0000029 від 29.08.2015 року на загальну суму 100 000,00 грн. (з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем 09.10.2015 року у сумі 23 717,50 грн.) за період з 10.10.2015 року по 16.11.2015 року у розмірі 4 580,82 грн.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені та виявлені помилки, пов'язані з невірним визначенням початку періоду нарахування пені, а саме, позивачем не враховані вихідні дні, на які припадає останній день оплати за відповідним Актом постачання товару, так пеня може бути розрахована наступним чином:

- за актом приймання РН-0000025 від 02.07.2015 року за період з 09.07.2015 року по 09.10.2015 року у розмірі 11 562,57 грн.;

- за актом приймання РН-0000029 від 29.08.2015 року за період з 07.09.2015 року (оскільки 05.09.2015 р. - субота, вихідний день, тому граничним строком оплати послуг є 07.09.2015 р., а прострочка починається з 08.09.2015 р.) по 09.10.2015 року у розмірі 1 779,47 грн.

- за актом приймання РН-0000025 від 02.07.2015 року та актом приймання РН-0000029 від 29.08.2015 року на загальну суму 100 000,00 грн. (з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем 09.10.2015 року у сумі 23 717,50 грн.) за період з 12.10.2015 року (оскільки 10.10.2015 р. - субота, вихідний день, тому граничним строком оплати послуг є 12.10.2015 р., а прострочка починається з 13.10.2015 р.) по 16.11.2015 року у розмірі 4219,18 грн.

Загалом на суму 17 561,22 грн.

За наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 17 561,22 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном «власність» розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 112 561,22 грн. (заборгованість у розмірі 95 000,00 грн. та пеня у розмірі 17 561,22 грн.).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а також на підставі ч.2 ст.49 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позову в частині позовних вимог, провадження щодо яких припинено, у загальному розмірі 1 763,42 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199 Господарського кодексу України, статтями 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 5 000,00 грн.

В іншій частині позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Сухий острів, 3, ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віккон" (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34513619) заборгованість у розмірі 95000,00 грн., пеню у розмірі 17561,22 грн. та судовий збір у розмірі 1763,42 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 25.12.2015 року.

Суддя О.М. Крижний