Рішення

від 28.12.2015 по справі 904/9162/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.15р. Справа № 904/9162/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Інвест", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА",м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 3 від 08.11.2015 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 51 від 21.09.2015 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леко Інвест", м. Донецьк звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежним виконанням відповідачем умов договору №UL346/4 від 20.04.2014 року на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів автомобільним транспортом в частині повного та своєчасного розрахунку.

Відповідач надав відзив на позов, просить врахувати контррозрахунок в частині нарахувань основного боргу, пені та інфляційних, в стягненні збитків просить відмовити. Зазначає, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем документів передбачених п. 5.3 договору, які є умовою для оплати.

24.11.2015 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог з урахуванням якої позивач просить стягнути з відповідача 94170 грн. основного боргу, 3070,83 грн. збитків, 118318,15 грн. інфляційних, 7388грн. 3% річних, 80253,65 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 15.12.2015 року строк розгляду вирішення спору продовжено до 22.12.2015 року.

В судових засіданнях оголошувались перерви з 08.12.2015 року до 15.12.2015 року, з 15.12.2015 року до 22.12.2015 року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.12.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леко Інвест" (далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА (далі-відповідач) укладено договір №UL346/4 від 20.04.2014 року на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів автомобільним транспортом (далі-договір).

Відповідно до п. 1.2. договору, експедитор зобов'язується здійснити транспортно-експедиційне обслуговування вантажу клієнта, номенклатура, об'єм та маршрут яких зазначається в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

Факт надання послуг експедитором підтверджується актом виконаних робіт, який складається та підписується уповноваженими представниками сторін (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору, строк оплати послуг експедитора по організації перевезень:

- по території України - 10 банківських днів після отримання оригіналу рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, оригіналу ТТН та оригіналу заявки за звітний період;

- по території іноземних держав - 30 календарних днів після отримання оригіналу рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, оригіналу CMR та оригіналу заявки за звітний період.

Виконання умов договору позивачем підтверджується актами здачі-приймання робіт, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково розрахувався з позивачем, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 94170 ,95 грн.

Доказів погашення заборгованості на момент розгляду справи сторонами не надано.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на те, що окремий порядок фіксації передачі документів передбачених п. 5.5. договору не передбачений, відповідач не звертався з листами або претензіями до позивача з приводу ненадання товаросупровідних документів, а відтак господарський суд вважає, що такі документи були надані позивачем.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків оплати послуг, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 94170,95грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.6. договору, в разі прострочення оплати рахунків експедитора проти узгодженого строку клієнт сплачує експедитору пеню за кожний день в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період за який сплачується пеня, але не більше 1% від суми заборгованості.

На підставі п. 5.6. договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 80253,65 грн.

У відзиві на позов, відповідачем зазначено про сплив строку позовної давності щодо нарахування пені. З урахуванням спливу строків позовної давності, а також враховуючи обмеження розміру пені в 1% від суми заборгованості відповідно до п. 5.6. договору сума пені, яка підлягає стягненню складає 4234,73 грн. за загальний період нарахування з 13.11.2014 року по 23.05.2015 року (по кожному акту окремо, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГПК України та ст. 258 ГПК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 7388 грн. та інфляційні в розмірі 118318,15 грн.

За змістом абзацу пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню складає 7388 грн. та інфляційні в розмірі 114 553,77 грн. за період з 01.08.2014 по 01.09.2015 року (з урахуванням вищезазначених приписів постанови Пленуму ВГСУ).

Щодо заявлених позивачем 3070,83 грн. збитків, в обґрунтування яких позивачем було зазначено, що через невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг, позивач був позбавлений можливості виконати власні зобов'язання по сплаті податку на прибуток з четвертий квартал 2014 року, господарський суд зазначає наступне.

Слід зазначити, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Відповідно до вимог статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3070,83 грн. збитків зважаючи на те, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором та неможливістю сплати власних зобов'язань по сплаті податку на прибуток.

Враховуючи викладене, за відсутності хоча б одного з чотирьох обов'язкових елементів цивільна відповідальність не настає, а відтак в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 3 070,83грн. слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з присудженням до стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 94170,95 грн., 3% річних в розмірі 7388 грн., інфляційних в розмірі 114553,77 грн., пені в розмірі 4234,73 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-А, код ЄДРПОУ 33668606) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Інвест" (83023, м. Донецьк, вул. Сечкіна, 26а, код ЄДРПОУ 39114515) суму основного боргу в розмірі 94170,95 грн., 3% річних в розмірі 7388 грн., інфляційних в розмірі 114553,77 грн., пені в розмірі 4234,73 грн. та 3305,21 грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.12.2015 року.

Суддя ОСОБА_3