Рішення

від 29.12.2015 по справі 904/10022/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.15р. Справа № 904/10022/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦБУД", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 744225,36 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №22/10-03 від 22.10.2015;

від відповідача: головний юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність № ББУ/ПУ435/ВП/14 від 16.12.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоспецбуд" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 744225,36 грн, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 14-16/646-КП, укладеного між сторонами 31.12.2014.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої заявлені вимоги.

Представник відповідача надав відзив, у якому проти позову заперечив посилаючись на те, що позивач не довів належним чином факт передачі йому рахунків на оплату, а отже товариство не порушило свого зобов'язання по оплаті за продукцію та на даний час в нього відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем по оплаті продукції на сумі 774225 грн, тому звернення до суду позивача про стягнення з нього заборгованості є передчасним.

Також відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що ним подана позовна заява до господарського суду Дніпропетровської області за позовом ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до ТОВ "Автоспецбуд" про внесення змін до умов договору поставки № 14-16/646/КП від 31.12.2014. Результат розгляду цієї справи вплине на оцінку доказів у справі № 904/10022/15, тому розгляд цієї справи необхідно зупинити до вирішення пов'язаної з нею справи.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, судом останнє відхилено за необгрунтованістю та недоведеністю, оскільки суд не вбачає підстав, які роблять розгляд цієї справи взагалі неможливим, оскільки договір між сторонами в даний час є дійсним в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, суд,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014 між ТОВ "Автоспецбуд" (постачальник) та ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) було укладено договір поставки № 14-16/646-КП з протоколом розбіжностей від 31.12.2014, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2 договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену йому у власність продукцію у відповідності до умов цього договору.

Пунктом 4.8. сторони передбачили, що зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

У відповідності до п. 5.4. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 60-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції, якщо інший більший строк відстрочки платежу не оговорено сторонами у відповідній специфікації, на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 744225,36 грн, а саме:

- 11.03.2015 здійснена поставка на суму 356265,36 грн за специфікацією від 27.02.2015 (видаткова накладна № 5 від 11.03.2015, довіреність № 221256/п від 06.03.2015, ТТН № АС0000002 від 11.03.2015);

- 15.04.2015 здійснена поставка на суму 318000,00 грн за специфікацією від 18.02.2015 (видаткова накладна № 6 від 15.04.2015, довіреність № 221512/п від 15.04.2015, ТТН № АС0000001 від 15.04.2015);

- 07.05.2015 здійснена поставка на суму 99960,00 грн за специфікацією від 18.02.2015 (видаткова накладна № 8 від 07.05.2015, довіреність № 221709/п від 07.05.2015, ТТН № АС0000001 від 07.05.2015).

З огляду на що, термін оплати закінчився 15.05.2015, 19.06.2015 та 10.07.2015 відповідно, проте відповідач в порушення умов договору не розрахувався за поставлену йому продукцію, в результаті чого в нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 744225,36 грн, за стягненням якої останній і звернувся до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №14-16/646-КП від 31.12.2014 є договором поставки до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що в даний час ще не настав строк платежу за отриманий товар тому що за умовами п.5.4 договору відлік строку слід відраховувати від дати поставки, яка вказана покупцем. В накладних відсутня така дата, тому в силу положень ч.1 ст. 692 ЦК України строк платежу не настав.

Судом не можуть бути прийняті до уваги ці доводи з наступних підстав.

Згідно ч. 1. ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

За весь час після отримання товару відповідач не заявив позивачу будь-яких претензій щодо якості товару, його походження, відсутності необхідних документів чи з пропозицією повернути товар з будь-яких причин.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 2 цієї частини). Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Водночас, статтею 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.8 договору поставки зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в обумовлене місце призначення поставки в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору.

Пунктом 4.2 договору поставки та п. 3 специфікацій від 27.02.2015 передбачено умови поставки продукції, зокрема місце пункту призначення вказується сторонами: DDP, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терновська, 5 в редакції "Інкортермс-2010".

Згідно з пунктом 4.9 договору поставки право власності на продукцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з дати поставки продукції.

Враховуючи вищевказані положення Закону та умови пунктів 4.2, 4.7, 4.8, 4.9 договору поставки, суд дійшов висновку про те, що під датою поставки вказаною у пункті 4.7 договору поставки розуміється дата фактичної передачі продукції у розпорядження покупця у обумовленому сторонами, у відповідних специфікаціях до даного договору, пункті призначення поставки. При цьому, вказана дата повинна зазначатися представником покупця на відповідних товаросупровідних документах (видатковій накладній та товаротранспортній накладній).

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 із змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, підписуючи видаткові накладні на поставлений товар, без встановлення іншої дати, представник відповідача підтверджував прийняття товару саме в ту дату яка вказана на видаткових накладних.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений. За весь час після отримання товару відповідач не заявив позивачу будь-яких претензій щодо якості товару, його походження, відсутності необхідних документів чи з пропозицією повернути товар з будь-яких причин.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем прийнятих на себе за договором зобов'язань з поставки товару.

Відповідач не звертався до позивача за отриманням рахунку.

Також, п.2.2. договору передбачена прийомка товару відповідачем у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.65р. "Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначения та товарів народного споживання по кількості".

Відповідно до п. 12 Інструкції, Прийомка продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, упаковочним ярликам та інше) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє приемку продукції. В такому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи будь-які акти щодо недостачі супровідних документів відповідачем не надані. Будь-які докази на підтвердження того, що партія товару отримана без відповідних документів в матеріалах справи відсутні.

Наявність або відсутність рахунку не може бути визначальною обставиною для здійснення відповідачем обов'язку сплатити кошти за отриманий товар. Суд вважає, що відповідач має всі необхідні документи для здіснення свого обв'язку щодо оплати товару. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29.09.2009 по справі № 37/405.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 744225,36 грн за договором поставки є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 11163,38 грн покладаються на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем при зверненні з цим позовом до суду сплачено за платіжним дорученням № 706 від 10.11.2015 судовий збір у сумі 11613,38 грн, тоді як у відсотковому співвідношенні розміру позовних вимог судовий збір має складати 11163,38 грн. Таким чином зайво сплачені 450,00 грн підлягають поверненню позивачу за його клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Леніна, буд. 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецбуд" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, буд. 1Б, ідентифікаційний код 34774214) основний борг у сумі 744225,36 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 11163,38 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.12.2015.

Суддя В.Д. Воронько