Рішення

від 21.12.2015 по справі 905/2920/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.2015 справа № 905/2920/15

Господарський суд в особі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., розглянувши матеріали позовної заяви у відкритому судовому засіданні

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССЕ-СЕРВІС» м. Київ,

до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод»

м.Донецьк

про стягнення 108301,00 грн.

за участю представника позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 11.11.2015р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою від 26.10.2015р. вих. № 27-10.15 про стягнення з відповідача 66000,00 грн. боргу за поставлену продукцію, 34254,00 грн. інфляційні витрати і 2045,00 грн. - 3% річних за період з 15.10.2014року по 26.10.2015року за несвоєчасну оплату продукції у відповідності з вимогами частини другий ст.625 Цивільного кодексу України і штрафних санкцій відповідно до п.7.2 договору і частини шостої ст.232 Господарського кодексу України.

Підставою позову, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог є договір купівлі-продажу № 25568дс від 28.02.2012 року, додаткова угода № 1 від 30.05.2014р., акт приймання продукції від 24.09.2014р. і платіжні доручення про перерахування попередньої оплати обладнання відповідачем.

22.12.2015 року до господарського суду через канцелярію від позивача надійшло пояснення до позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості, в якому зазначає: поставлений позивачем товар за договором купівлі-продажу № 25568дс від 28.02.2012 року на суму 660000,00 грн. відповідачем був прийнятий згідно з актом прийому-передачі від 24.09.2014р. та після отримання товару жодних актів та листів на адресу позивача відповідачем не направлено, посилаючись на неналежну якість поставленого товару; факт поставки товару підтверджується актом прийому-передачі від 24.09.2014р., актом приймання за якістю від 01.10.2014р. , рішенням Господарського суду м. Києва від 16,09.2015р. у справі № 910/18517/15, та не заперечується самим відповідачем; факт передачі товару відповідачу 24.09.2014р. є встановленим рішенням Господарського суду м. Києва від 16.09.2015р. у справі № 910/18517/15, яке набрало законної сили 01.10.2015р., визнається сторонами та не потребує доказуванню.

Відповідач був належним чином повідомлений ухвалами суду про час і місце проведення судових засідань через розміщення інформації на сторінці господарського суду Донецької області в електронному варіанті за адресою: http:// www.reyestr.court.gov.ua/ на офіційному веб-порталі Судова влада в Україні в мережі Інтернет у зв'язку з неможливістю сповістити відповідача іншим способом. Він не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, не надав суду відзив на позов і документи, які були витребувані судом ухвалами про порушення справи від 03.11.2015р. і відкладання розгляду справи.

Дослідивши документи, надані позивачем господарський суд вважає їх достатніми для розгляду спору п суті без явки представника відповідача і непред'явлення ним відзиву на позов на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу.

Оцінивши всі надані документи, обговоривши з позивачем обставини справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за поставлений товар та нарахування за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань інфляційних втрат, 3% річних та штрафу.

Господарський суд надає правову оцінку договору купівлі-продажу № 25568дс від 28.02.2012р. та додаткової угоді №1 від 30.05.2014р., на який посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір № 25568дс від 28.02.2012р.., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором №25568дс від 28.02.2012 р. продавець (позивач) зобов'язався виготовити та передати обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення за номенклатурою, кількістю, ціною, які вказані в додатковій угоді № 1.

Додатковою угодою № 1 від 30.05.2014р. сторони дійшли до взаємозгоди про наступне: позивач повинен був поставити відповідачу бурову штангу виробництва Rockmore International GmbH, L= 3м, діаметр наруж. = 74мм, діаметр внутр. = 64,4 мм. в кількості 200 шт. за ціною 2750,00грн. (без ПДВ) на загальну суму 660000,00 грн. на склад покупця - виробничо-технічна база УБР м. Красноармійськ, вул. Комінтерна, 106А в термін 2-3 тижні з дати передоплати. Відповідач повинен був здійснити 90% передоплати і 10% - по факту поставки на склад покупця в термін 20 днів.

Відповідно до п.4 договору і п.2 додаткової угоди приймання товару по кількості підтверджується товарно-транспортною накладною, яка підписується продавцем і уповноваженим представником покупця.

Оскільки сторонами у договорі та додатковій угоді погоджені ціна, строк поставки товару, умови оплати прийнятого товару відповідачем, пунктом 7 договору встановлена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснена передоплата в розмірі 90% від загальної визначеної вартості продукції вказаної в додатковій угоді № 1, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 8798 від 10.06.2014р. - 230000,00 грн., № 8983 від 12.06.2014р. - 70000,00 грн., № 176 від 16.06.2014р. 170000,00 грн., № 9364 від 19.06.2014р. - 42981,60 грн., № 360 від 24.06.2014р. - 64293,00 грн., № 10061 від 02.07.2014р. - 16725,40 грн.

Позивачем, відповідно до акту прийому-передачі від 24.09.2014 р. поставлена продукція, а саме: бурова штанга L= 3м, діаметр наруж. = 74мм, діаметр внутр. = 64,4 мм. в кількості 200 шт. за ціною 2750,00грн. (без ПДВ) на загальну суму 660000,00 грн.

Актом про приймання за якістю від 01.10.2014р. встановлено, що отримана продукція за вищевказаною накладною не відповідає вказаним у додатковій угоді № 1 до договору № 25568дс від 28.12.2012р. характеристикам у зв'язку з чим не може бути використана в якості бурових штанг і не може бути прийнята на баланс підприємства.

Цим актом підтверджується факт приймання товару відповідачем, вказаного в акті від 24.09.2014 р. Оскільки відповідач не звертався до суду з вимогою визначення прийнятого товару неякісним, чи таким, що не відповідає зазначеним вимогам договору, не взяв його на відповідальне зберігання, не прийняв його за якістю у відповідності з Правилами, зазначеними в Інструкціях про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості і кількості ( П-6, П-7 ), господарський суд вважає, що акт приймання за якістю від 01.10.2014р. не відповідає зазначеним вище умовам діючого законодавства.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Оскільки після отримання продукції відповідачем не направлялось жодних актів та листів на адресу позивача з посиланням на неналежну якість поставленого товару, господарський суд вважає доведеним факт виконання зобов'язань позивача за договором поставки товару належним чином.

Відповідно до п.2 додаткової угоди № 1, відповідач має виконати 90% передоплати та 10% - по факту поставки товару на склад покупця, протягом 20 днів.

Всупереч умовам додаткової угоди до договору, на даний момент відповідачем не виконані зобов'язання по сплаті 10% отриманої продукції за договором в строк 20 днів з дня отримання товару, борг залишився несплаченим в розмірі 66000,00 грн.

Оскільки на час вирішення спору залишились несплаченими 10% від суми боргу за поставлену продукцію в розмірі 66000,00 грн., господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення заборгованості в цій сумі.

Підставою заявленої позову в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 6002,00 грн., 3% річних в розмірі 2045,00 грн., інфляційних втрати в розмірі 34254,00 грн. явилось неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 25568дс від 28.02.2012р.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені, суд враховує, що згідно главі 49 Цивільного кодексу України пеня являється способом забезпечення виконання зобов'язань. Це значить, що зобов'язання сплатити пеню, а також її розмір може встановлюватись виключно договором, укладеним в письмовій формі.

Сторони передбачили пунктом 7.2 договору, що за прострочення оплати продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого в строк товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до пункту першого ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено сторонами в пункті 3 додаткової угоди №1 до договору, оплата товару проводиться на умовах 90% передоплати та 10% по факту поставки товару на склад покупця в термін 20 днів, таким чином доведено факт несвоєчасної оплати поставленого товару. Прострочення оплати починається на 21 день з дня поставки товару ( з 25.09.2014р.), тобто з 15.10.2014 р.

За чинним законодавством, пеня стягується за кожний день прострочення боржника за грошовим зобов'язанням аж до повного погашення ним боргу (до повного виконання грошового зобов'язання). Однак, нарахування пеня обмежується відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996року, яким встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня не більш як за шість місяців. Крім того, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) підпункт перший пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Приймаючи до уваги, що сторонами договором передбачені: а) строк виконання грошового зобов'язання; б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання; в) розмір пені, а також доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 6002,00 грн., так як пеня нарахована у відповідності зі ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач з посиланням на норми ст.625 Цивільного Кодексу України, заявив вимоги про стягнення з боржника, який не виконав своєчасно грошові зобов'язання інфляційні втрати в сумі 34254,00 грн. за період з 15.10.2014р. по 26.10.2015р. і 3% річних в сумі 2045,00 грн. за період з 15.10.2014р. по 26.10.2015р. (377 днів прострочення).

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного: ст.625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарський суд провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 34254,00 грн. і 3 % річних в розмірі 2045,00 грн. за весь час прострочення.

Приймаючи до уваги, що позов виник з вини відповідача, на нього покладаються судові витрати в розмірі сплаченому позивачем.

На підставі ст.ст. 526 , 530 , 546 , 549 , 610 , 612 , 625 Цивільного кодексу України , ст.ст. 67 , 193, 232 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49 , 82 , 84 , 81-1 , 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕССЕ-СЕРВІС м. Київ до відповідача - Приватного акціонерного товариства Донецьксталь - металургійний завод м. Донецьк в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Донецьксталь - металургійний завод , ЄДРПОУ 30939178, Донецька область, м. Донецьк - 83062, вул. Івана Ткаченка, 122 ( поштова адреса: 04119, м. Київ, вул. Якіра, 8 (10-й поверх) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕССЕ-СЕРВІС , ЄДРПОУ 36591348, м. Київ - 01001, вул. Лютеранська, 3 заборгованість в розмірі 66000,00 грн., інфляційні втрати в 34254,00 грн., 3% річних в розмірі 2045,00 грн., штрафні санкції в розмірі 6002,00 грн., судовий збір в розмірі 1624,52 грн.

Видати накази після вступу в законну дію рішення господарського суду.

Суддя С.Ю. Гринько