Рішення

від 26.11.2015 по справі 910/24280/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015Справа №910/24280/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджен Груп"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛАНО"

про стягнення 63 389,08 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність б/н від 06.10.2015;

ОСОБА_2 - представник, довіреність № 25/1 від 25.11.2015;

Від відповідача : не з'явились

Присутні : ОСОБА_3 - вільний слухач, студентський квиток КВ № 10761330 від 01.09.2015.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роджен Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛАНО" про стягнення заборгованості у розмірі 63 389,08 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №12012015 про надання ряду маркетингових послуг, а також послуг по розробці та виготовленні етикетки від 12.01.2015 в частині виконання зобов'язання по наданню послуг по розробці та виготовленні етикетки, а також ряду маркетингових послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/24280/15 та призначено до розгляду на 13.10.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2015 розгляд справи № 910/24280/15 відкладено на 03.11.2015.

03.11.2015 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.11.2015 розгляд справи № 910/24280/15 призначено на 17.11.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.11.2015 за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять дні та відкладено розгляд справи на 26.11.20115.

У судові засідання 13.10.2015, 03.11.2015, 17.11.2015 та 26.11.2015 з'явились уповноважені представники позивача.

Уповноважені представники відповідача у судові засідання 13.10.2015, 03.11.2015, 17.11.2015 та 26.11.2015 не з'явились.

Копія ухвали суду від 14.09.2015, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 03194, м. Київ, вул. Зодчих, 34, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на час проведення судового засідання 13.10.2015 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва неврученою адресату з відміткою « не розшукано» .

Копія ухвали суду від 05.11.2015, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві,а саме: 03194, м. Київ, вул. Зодчих, буд.34 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва неврученою адресату з відміткою «не розшукано» .

Копія ухвали суду від 17.11.2015, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 03194, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 34, повернулась на адресу Господарського суду м. Києва неврученою адресату з відміткою «не розшукано» .

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом повідомлено, що у судовому засіданні 13.10.15 р. представник позивача надав клопотання б/н від 13.10.2015 про долучення документів до матеріалів справи.

Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.11.15 р. представник позивача подав додаткові пояснення б/н від 26.11.2015, які судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 26.11.15 р. суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 13.10.2015, 17.11.2015 та 26.11.2015 до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 14.09.2015, 13.10.2015, 05.11.2015, 17.11.2015 та 26.11.2015 відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача не заявлено.

В судовому засіданні 26.11.2015 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, відповіли на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 12.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджен Груп" (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блано" (відповідач у справі, виконавець за договором) укладено договір №121215 (далі - Договір), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати розробку і виготовлення пакування і етикетки для продуктів харчування.

Розділами 2 - 4 Договору сторони узгодили вартість робіт та порядок розрахунків, порядок здачі та приймання робіт, відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. п. 6.1-6.2. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року. Закінчення строку договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконаними.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України з елементами договору про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Окрім того, ст. 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п.1.6 Договору виконання робіт за договором здійснюється поетапно, згідно укладених Додаткових угод, якими встановлюються по кожному етапу конкретні обсяги робіт, їх вартість та строки виконання.

За умовами п. 2.1. Договору зміст, вартість і терміни виконання робіт визначаються за погодженням сторін і встановлюються Додаткові угоди та додатки до цього договору.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 1.5. Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконувати ряд маркетингових послуг з метою Виявлення найбільш вигідних умов реалізації продукції і попиту споживачів на продукцію за наступними напрямками: маркетингові дослідження ринків України, організація та проведення заходів щодо стимулювання збуту продукції в точках продажів, вивчення попиту на продукцію та перспективи його розвитку, аналіз діяльності конкурентів.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно приписів ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами Договору оплату робіт здійснює замовник шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно з поточними рахунками (п. 2.2 Договору).

Ціни відповідають рівню інфляції на момент укладення додаткових угод. У разі зростання цін на матеріали і роботи більше, ніж на 1% внаслідок виникнення інфляції, сторони узгоджують нові ціни та укладають протокол узгодження цін (п. 2.3 Договору).

По закінченню робіт виконавець надає зразки виготовленої продукції (п.3.1 Договору).

Окрім цього пунктом 3.2. Договору передбачено, що замовник протягом 3-х днів з моменту отримання зразків або підтверджує свою згоду прийняти товар, або надає мотивовану відмову від прийому товару письмово. Сторони в 7-денний термін з моменту отримання виконавцем мотивованої відмови проводять переговори та погоджують нові терміни виконання робіт та умови усунення наявних розбіжностей.

Також згідно матеріалів справи судом встановлено, що 15.01.2015 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, виходячи зі змісту якої, погодили перелік послуг за договором, а саме: акцію з просування у внутрішні мережі овочевої консервації ТМ Просто (огірки, кукурудза) в торгівельній мережі Брусничка: розміщення у внутрішній газеті інформації (2 випуску січень-лютий 2015 + додаткові місця продажів) кількістю 2 штуки; загальна вартість зазначених робіт/послуг складає 38800,00 грн.; строк виконання робіт/послуг - 10 робочих днів з моменту отримання замовлення і надання технічних завдань. Порядок розрахунків - на підставі акту виконаних робіт протягом 30-ти календарних днів з моменту оформлення акту виконаних робіт.

Також 09.02.2015 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої погодили акцію з просування овочевої консервації ТМ Овочеве меню (огірки) в торгівельній мережі ОСОБА_2: додаткові місця продажів: виносні палети і бокові стійки) кількістю одна позиція; загальна вартість зазначених робіт/послуг складає 22800,00 грн.; строк виконання послуг - 10 робочих днів з моменту отримання замовлення і надання технічних завдань. Порядок розрахунків - на підставі акту виконаних робіт протягом 30-ти календарних днів з моменту оформлення акту виконаних робіт.

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представниками позивача в судовому засіданні, на виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 53 від 17.03.2015 із зазначенням призначення платежу згідно договору № 12012015 від 12.01.15 у т.ч. ПДВ 8333,33 грн. .

Факт отримання вказаних коштів та їх розмір відповідачем не заперечувався.

Судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача відносно повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджен Груп" умов Договору щодо внесення грошовий коштів в розмірі 50000,00 грн., яка за своєю правовою природою розцінюються в якості попередньої оплати за передбачені Договором роботи та послуги.

В свою чергу в силу ч.1 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 вказаної норми, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов'язання, до яких відносяться і зобов'язання, які випливають із договору надання послуг та підряду.

Тобто, позивачем здійснено виконання своїх зобов'язань з часткової оплати обумовлених Договором робіт та послуг, які підлягали виконанню ТОВ Блано , незважаючи на ненастання строку їх виконання іншою стороною, до моменту оформлення та підписання акту виконаних виконавцем для замовника робіт за результатами їх прийняття у відповідності до умов п. 3.1.,3.2 Договору та п.3.1 Додаткових угод № 1 та № 2.

Проте, як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, в порушення зазначених умов Договору відповідачем виконання робіт та надання послуг в обсязі та на суму, передбачені Договором та Додатковими угодами №1 та № 2 та відповідно до здійсненої позивачем передплати, здійснене не було.

Доказів надання маркетингових послуг та виконання робіт відповідач під час розгляду справи не надав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. № 08/1 від 08.06.2015 про повернення здійсненої ним передплати в сумі 50 000,00 грн. в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором, отримання якої підтверджується підписом представника відповідача від 04.08.15 р. на примірнику претензії, однак зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків.

Відтак, враховуючи факт звернення позивача із вимогою до відповідача про повернення суми передплати за договором, строк виконання відповідачем зобов'язання з повернення грошових коштів настав.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками позивача в судовому засіданні, обов'язок щодо виконання робіт/надання послуг у визначений строк, всупереч умовам Договору, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі здійсненої позивачем передплати в сумі 50000,00 грн., яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або виконання зобов'язань з надання послуг/виконання робіт, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 1201215 від 12.01.2015 та Додакових угод № 1 та № 2 до нього або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору та Додаткових угод на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Таким чином, оскільки факт невиконання відповідачем зобов'язань з повернення передплати підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості або виконання робіт/надання послуг за Договором відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 50000,00 грн. передплати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 13389,08 грн. за період з 28.03.15 р. по 07.09.15 р. на підставі п. 4.3 Договору, згідно якого при порушенні строків виконання робіт виконавець сплачує замовникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, суд зазначає, що відповідно до положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В той же час суд зазначає, що у Договорі, укладеному між сторонами, відсутні посилання на кінцевий строк виконання відповідачем зобов'язання з виконання робіт/надання послуг, як відсутні докази передання виконавцю документації по замовленнях та технічних завданнях згідно Додаткових угод № 1 та № 2.

Зважаючи той факт, що судом встановлено та позивачем не спростовано незатвердження замовником технічного завдання як того вимагають умови Додаткових угод № 1 та № 2, яким визначались, в тому числі, строки та етапи робіт/послуг, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені у розмірі 13 389,08 грн. за прострочення відповідачем виконання зобов'язань за Договором.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Отже, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блано» (03194, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 34; код 39527338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджен Груп" (юридична адреса: 03049, АДРЕСА_1; поштова адреса: 01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29; код 38282481) попередню оплату в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 73 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 грудня 2015 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон