Рішення

від 24.11.2015 по справі 910/27099/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015Справа № 910/27099/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промметалсервісгруп

до Приватного акціонерного товариства Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року

про стягнення 16169,53 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ТОВ Промметалсервісгруп звернулось до суду з позовом до ПАТ Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 11249,20 грн, а також нарахованих 3% річних в розмірі 239,32 грн.. інфляційних втрат в розмірі 4357,71 грн та пені в розмірі 323,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов договору поставки № КЕВРЗ/ВМТП-1486/ю від 26.05.2014, поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 91633,80 грн., однак відповідач отриманий товар оплатив лише частково, на суму 80414,60 грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 11249,20 грн., за продукцію, поставлену відповідно до видаткової накладної №ПМ-0000130 від 11.12.2014 та №ПМ0000137 від 25.12.2014.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в сумі 11249,20 грн., а також нараховані у відповідності до умов договору та ст..625 ЦК України пеню в розмірі 323,50 грн., 239,32 грн. 3% річних та 4357,71 грн. інфляційних нарахувань за період з за період прострочення грошового зобов'язання з 11.01.2015 по 09.12.2015.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав повністю, вказавши, що зазначена заборгованість дійсно існує, розрахунки не було проведено внаслідок відсутності грошових коштів у відповідача. Разом з тим вказав, що відповідачем неправильно обраховано інфляційні втрати по видатковій накладній № ПМ-0000137 від 25.12.2014, зазначивши, що інфляційні втрати за період з 25.01.2015 по 09.10.2015 становлять 3584,05 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Положеннями ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що 26.05.2014 між ПрАТ Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року (замовник) та ТОВ Промметалсервісгруп (постачальник) укладено договір поставки №КЕВЗ/ВМТП-1486/ю, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) в обумовлені строки замовнику продукцію (припій ПОС-61) відповідно до Специфікації, а замовник зобов'язався прийняти вказану продукцію та сплатити за неї певну суму грошей.

Пунктом 3.4 договору сторони встановили, що сума договору складає 81400 грн., крім того ПДВ 20%, що дорівнює 16280 грн., а разом 97680 грн.

Згідно п.5.1 договору оплата за продукцію проводиться замовником протягом 30 календарних днів з дати поставки кожної окремої партії продукції.

Умовами п.6.2 договору встановлено, що продукція вважається переданою у власність (поставленою) замовнику з дати отримання ним належним чином оформлених товаросупровідних документів: рахунку-фактури, акта приймання-передачі, технічної документації, видаткової накладної, податкової накладної та товаро-транспортної накладної у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 12.5 договору сторони погодили, що термін дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2014.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами вказаний договір виконувався, зокрема позивач здійснював поставку продукції, а відповідач отримував поставлену продукцію та частково сплачував її вартість, внаслідок чого утворилась заборгованість по видатковим накладним №ПМ-0000130 від 11.12.2014 та № ПМ-0000137 від 25.12.2014 в розмірі 11249,20 грн.

Факт існування заборгованості відповідача з оплати поставленої позивачем продукції, в сумі підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № ПМ-0000130 від 11.12.2014, №ПМ-0000137 від 25.12.2014, банківськими виписками по рахунку позивача, актом звірки взаєморозрахунків та визнається у повному обсязі відповідачем.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором в сумі 11249,20 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання зі сплати 11249,20 грн., що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 1 місяць з дати, коли зобов'язання мало бути виконано ( п.9.8 договору).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень п. 9.4 договору позивачем нараховано відповідачу пеню по видатковій накладній № ПМ-0000130 від 11.12.201 на суму заборгованості 1592 грн. за період з 11.01.2015 по 09.02.2015 в розмірі 38,55 грн., та по видатковій накладній № ПМ-0000137 від 25.12.2014 на суму заборгованості в розмірі 9657 грн. за період з 25.01.2015 по 23.02.2015 в розмірі 284,95 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його відповідність вимогам закону, положенням договору та арифметичну вірність, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Крім того позивачем у відповідності до положень ст. 625 ЦК України на заборгованість по видатковій накладній №ПМ-0000130 від 11.12.2014 нараховано 3% річних у розмірі 35,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 659,08 грн. за період з 11.01.2015 по 09.10.2015; по видатковій накладній № ПМ-0000137 від 25.12.2014 нараховано 203,86 грн. 3% річних та 3698,63 грн. інфляційних втрат за період з 25.01.2015 по 09.10.2015.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вказаних сум, суд приходить до відповідність вказаного розрахунку вимогам закону та арифметичну правильність окрім розрахунку інфляційних втрат по видатковій накладній №ПМ-0000137 від 25.12.2014. Згідно розрахунків суду, виходячи з сукупного індексу інфляції за вказаний період в розмірі 1,371 інфляційні втрати за період, визначений позивачем, становлять 3584,05 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Згідно положень ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи те, що заборгованість за договором, а також нараховані штрафні санкції, підтверджуються матеріалами справи та визнаються відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з урахуванням суми інфляційних втрат за видатковою накладною №ПМ-0000137 в розмірі згідно розрахунку суду.

На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 32-38, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року (03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2; ідентифікаційний код 00480247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промметалсервісгруп (03056, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 27; ідентифікаційний код 39049331) 11249 (одинадцять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 20 коп. заборгованості, 323 (триста двадцять три) грн. 50 коп. пені, 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 32 коп. 3% річних, 3584 (три тисячi п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 05 коп. інфляційних та витрати на сплату судового збору в сумі 1159 (одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять) грн. 74 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко