Рішення

від 16.12.2015 по справі 910/27174/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015Справа №910/27174/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Промметалсервісгруп доПриватного акціонерного товариства Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 р. простягнення 5 690,27 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 від відповідача:ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промметалсервісгруп (надалі - ТОВ Промметалсервісгруп ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 р. (надалі - ПАТ КЕЗ ім. Січневого повстання 1918 р. ) про стягнення 5 690,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №КЕВРЗ/ВМТП-14114/ю від 17.06.2014 р. позивач поставив товар, а відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 724,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 84,82 грн., 3% річних у розмірі 99,90 грн. та інфляційних у розмірі 1 781,55 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.11.2015 р.

В судових засіданнях 11.11.2015 р. та 02.12.2015 р. судом оголошувались перерви на 02.12.2015 р. та 16.12.2015 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала частково, позовні вимоги визнала у повному обсязі, заявила клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2014 р. між ТОВ Промметалсервісгруп (постачальник) та ПАТ КЕЗ ім. Січневого повстання 1918 р. (замовник) був укладений договір поставки №КЕВРЗ/ВМТП-14114/ю (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) в обумовлені строки (строк) замовнику продукцію відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму. Асортимент, кількість та ціна продукції зазначаються в специфікації.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що датою передачі у власність (поставки) вважається дата отримання замовником продукції з належними товаросупровідними документами.

За змістом п. 5.1 Договору визначено, що оплата за продукцію проводиться замовником протягом 30 календарних днів з дати повної поставки кожної окремої партії продукції.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 28 385,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №ПМ-0000080 від 22.09.2014 р., №ПМ-0000072 від 02.09.2014 р., №ПМ-0000108 від 10.11.2014 р., №ПМ-0000065 від 19.08.2014 р. та №ПМ-0000046 від 15.07.2014 р.

Відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 24 661,40 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 3 724,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними №ПМ-0000080 від 22.09.2014 р., №ПМ-0000072 від 02.09.2014 р., №ПМ-0000108 від 10.11.2014 р., №ПМ-0000065 від 19.08.2014 р. та №ПМ-0000046 від 15.07.2014 р.) підтверджується факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару за Договором на суму 28 385,40 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 30 календарних днів з дати повної поставки кожної окремої партії продукції.

Відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 24 661,40 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 3 724,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість визнана повністю.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Промметалсервісгруп про стягнення з ПАТ КЕЗ ім. Січневого повстання 1918 р. заборгованості у розмірі 3 724,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 84,82 грн., 3% річних у розмірі 99,90 грн. та інфляційних у розмірі 1 781,55 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 22.10.2014 р. по 15.10.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором останній сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 84,82 грн., 3% річних у розмірі 99,90 грн. та інфляційних у розмірі 1 781,55 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондують з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі аналізу судом усіх матеріалів справи. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо, при цьому, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

В той же час, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності виняткових обставин для зменшення неустойки (пені) у даній справі. Крім того, розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача неустойки є значно меншим за існуючу заборгованість з поставленого товару за Договором, що виключає можливість застосування у даній справі приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ КЕЗ ім. Січневого повстання 1918 р. на користь ТОВ Промметалсервісгруп заборгованості у розмірі 3 724,00 грн., пені у розмірі 84,82 грн., 3% річних у розмірі 99,90 грн. та інфляційних у розмірі 1 781,55 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Промметалсервісгруп задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 р. (03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2; ідентифікаційний код 00480247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промметалсервісгруп (03056, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 27; ідентифікаційний код 39049331) заборгованість у розмірі 3 724 (три тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 84 (вісімдесят чотири) грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 90 коп., інфляційні у розмірі 1 781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.2015 р.

Суддя В.П. Босий