Рішення

від 22.12.2015 по справі 910/27201/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015Справа №910/27201/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тіккуріла

До Приватного підприємства Спецкраски

Про стягнення 974 858,06 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1 директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тіккуріла (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Спецкраски про стягнення 974 858,06 грн., а саме: 519 819,20 грн. - основного боргу, 33 709,23 грн. - пені, 31 301,98 грн. - 3% річних, 389 727,65 грн. - збитків від інфляції.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 8 925,00 грн. та 14 622,88 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.15. порушено провадження у справі № 910/27201/15 та призначено її до розгляду на 19.11.15.

16.11.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Приватне підприємство Спецкраски просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

В судовому засіданні 19.11.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 17.12.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

15.12.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про розстрочення виконання судового рішення відповідно до запропонованого відповідачем графіку.

В судовому засіданні 17.12.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 22.12.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судове засідання 22.12.15. позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач в судовому засіданні 22.12.15. заперечував проти вимог про стягнення пені, просив застосувати до вказаних вимог строк позовної давності та підтримав свою заяву про розстрочку виконання рішення в даній справі.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ).

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/27201/15.

В судовому засіданні 22.12.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.13. між відповідачем (далі - Покупець) та позивачем (далі - Постачальник) було укладено договір № 1к поставки (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується протягом дії Договору поставляти Товар відповідно до Заявок Покупця, а Покупець зобов'язується приймати його та сплачувати за товар у відповідності з Торговими умовами згідно Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.1 (з врахуванням додаткової угоди № 6 від 30.09.13. до Договору) з моменту підписання (14.01.13.) і діє до 31.12.13., а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна Договору складається з суми вартості партій товару, поставлених Постачальником та оплачених Покупцем протягом строку його дії.

Відповідно до п. 2.8 Договору підтвердженням належного виконання Постачальником зобов'язань з поставки є підписана повноваженим представником Покупця ТТН, підписана ВН.

Позивачем на виконання умов Договору протягом червня-серпня 2013 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 519 819,20 грн. за накладними, що наявні в матеріалах даної справи.

Довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача наявні в матеріалах справи.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком № 2 від 14.01.13. до Договору сторони погодили, що відстрочка оплати за кожну партію товару становить до 60 календарних днів, починаючи з дати, вказаної в накладній. Несвоєчасною оплатою вважається про строчка платежу більш ніж на п'ять робочих днів з дня настання строку платежу.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за товар грошові кошти в розмірі 519 819,20 грн., що Приватним підприємством Спецкраски не заперечується.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в розмірі 519 819,20 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 31 301,98 грн. - 3% річних, 389 727,65 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 31 301,98 грн., розмір збитків від інфляції складає 389 727,65 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції не оспорено.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 10.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 33 709,23 грн. - пені.

Згідно з п. 5.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати партії товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом враховано, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Крім того, під час здійснення перерахунку суми пені судом за клопотанням відповідача застосовано позовну давність до вимог про стягнення пені, який у відповідності до приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України становить один рік та є строком, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права (постанова Вищого господарського суду України від 14.12.10. № 4/49-42).

Оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 16.10.15. (згідно з відбитком поштового календарного штемпеля на конверті, яким дану позовну заяву було направлено до Господарського суду міста Києва), то ним було пропущено строк позовної давності по пені, а отже вимоги про стягнення пені в розмірі 33 709,23 грн. є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як відзначалось судом, під час розгляду справи відповідачем подано клопотання про розстрочку виконання судового рішення в даній справі на 24 місяці рівними частинами.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка виконання судового рішення може бути прийнята судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Представник відповідача вказує, що розстрочення виконання рішення забезпечить його реальне виконання, оскільки відповідач перебуває в скрутному фінансовому стані, проте, вчиняє дії для його покращення.

Врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, суму заборгованості, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку, що викладені обставини ускладнюють виконання рішення, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача частково та розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців (з січня по грудень 2016 року включно) рівними частинами..

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8 925,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд встановив наступне.

27.05.15. між позивачем (далі - Клієнт) та адвокатським об'єднанням Штайєр, ОСОБА_2 та партнери (далі - Адвокат) було укладено Договір № 27/05/15 про надання правової допомоги (далі - договір від 27.05.15.), відповідно до якого Адвокат може здійснювати: захист Клієнта у кримінальному провадженні, при розгляді питання про видачу особи іноземній державі (екстрадицію), під час притягнення до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення; представництво Клієнта в цивільному, господарському , адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків Клієнта як потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків Клієнта як потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги (надавати Клієнту правову інформацію, консультації і роз'яснення з правових питань, правовий супровід його діяльності, складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру , спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення); надання Клієнту правової допомоги як свідку у кримінальному проваджені; надання Клієнту правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; інші незаборонені законом види адвокатської діяльності; а саме: у господарській справі за позовом Клієнта до Приватного підприємства Спецкраски (код ЄДРПОУ 30530943) про стягнення заборгованості за договором поставки № 1К від 14 січня 2013 року, а Клієнт (або особа, яка уклала цей Договір в інтересах Клієнта) зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Платіжним дорученням № 3965 від 29.09.15. відповідач сплатив Адвокату 8 925,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України Про адвокатуру .

Дія Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Матеріали справи містять Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3032 ОСОБА_2.

Так, в силу ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та затверджених установчим з'їздом адвокатів України 17.11.12., порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом Двойних проти України заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

З наданого до матеріалів справи акту № 1 прийому-передачі наданих послуг до Договору від 27.05.15. вбачається, що розрахунок пред'явлених до стягнення 8 925,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката складається з:

- 1 050,00 грн. за вивчення Договору з додатковими угодами та додатками;

- 2 100,00 грн. підготовка тексту позовної заяви;

- 1 050,00 грн. розрахунок 3% річних;

- 1 050,00 грн. розрахунок пені;

- 1 582,00 грн. розрахунок збитків від інфляції;

- 2 100,00 грн. перевірка та комплектування пакету документів для пред'явлення до суду та надсилання відповідачу.

Судом враховано, що позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені відмовлено повністю, а 2 100,00 грн. не є сумою співрозмірною з необхідним обсягом часу та зусиллями для перевірки та комплектування пакету документів для пред'явлення до суду та надсилання відповідачу.

Враховуючи викладене, беручи до уваги обмеження розміру оплати послуг адвоката, враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, а також розмір заявлених позовних вимог, їх часткове задоволення, та всього викладеного вище, заявлена вимога про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 5 775,00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Спецкраски (04073, м. Київ, Московський проспект, б. 15-А, корпус 1; ідентифікаційний код 30530943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тіккуріла (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, б. 14; ідентифікаційний код 24726322) 519 819 (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 20 коп. - основного боргу, 31 301 (тридцять одну тисячу триста одну) грн. 98 коп. - 3% річних, 389 727 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 65 коп. - збитків від інфляції, розстрочивши виконання рішення та встановивши наступний порядок оплати: з січня 2016 року по листопад 2016 року (включно) Приватне підприємство Спецкраски (04073, м. Київ, Московський проспект, б. 15-А, корпус 1; ідентифікаційний код 30530943) сплачує на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тіккуріла (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, б. 14; ідентифікаційний код 24726322) щомісяця по 78 404 (сімдесят вісім тисяч чотириста чотири) грн. 07 коп., в грудні 2016 року Приватне підприємство Спецкраски (04073, м. Київ, Московський проспект, б. 15-А, корпус 1; ідентифікаційний код 30530943) сплачує на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тіккуріла (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, б. 14; ідентифікаційний код 24726322) 78 404 (сімдесят вісім тисяч чотириста чотири) 06 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства Спецкраски (04073, м. Київ, Московський проспект, б. 15-А, корпус 1; ідентифікаційний код 30530943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тіккуріла (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, б. 14; ідентифікаційний код 24726322) 14 112 (чотирнадцять тисяч сто дванадцять) грн. 72 коп. - судового збору та 5 775 (п'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.15.

Суддя Т.М. Ващенко