Рішення

від 10.11.2015 по справі 910/24463/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/24463/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станхем плюс"

про стягнення 2 588,05 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність №90/2015/09/31-6 від 31.09.2015;

Від відповідача: не з'явились

Присутній: ОСОБА_2 - юрисконсульт, посвідчення №1165.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Станхем плюс" про стягнення заборгованості у розмірі 2 588,05 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлену позивачем електричну енергію, не обліковану внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_3 користування електричною енергією, зокрема, споживання електроенергії без укладення договору енергопостачання, в зв'язку з чим позивачем було складено відповідні акти порушень, та на підставі рішень комісії з розгляду актів порушень ПКЕЕ проведено нарахування за спожиту відповідачем без укладення договору електроенергію в загальній сумі 2588,05 грн. .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24463/15, позовну заяву прийнято до розгляду та розгляд справи призначено на 20.10.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2015 розгляд справи відкладено на 10.11.2015.

У судові засідання 20.10.2015 та 10.11.2015 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання 20.10.2015 та 10.11.2015 не з'явився.

Копія ухвали суду від 17.09.2015, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.17 на час проведення судового засідання 20.10.2015 не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103035303310, в якому зазначено, що станом на 20.10.2015 поштове повідомлення повернуто не врученим адресату за зворотною адресою за закінченням встановленого строку зберігання.

Копія ухвали суду від 20.10.2015, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.17 на час проведення судового засідання 10.11.2015 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою «будинку 17 не існує» та адресату не вручено.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова №18) Вищим господарським судом України роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови №18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 20.10.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 20.10.2015. Клопотання про долучення документів до матеріалів справи судом долучено до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 10.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 03.11.2015.

Клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 03.11.2015 судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 10.11.15 р. суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 20.10.2015 та 10.11.2015 до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 17.09.15 р. та 20.10.15 р. відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 10.11.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно ст. 1 Закону України Про електроенергетику енергією є електрична енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п. 5.1 ОСОБА_3 користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України Про засади функціонування ринку електричної енергії України та Про електроенергетику .

Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з п. 10.2 ПКЕЕ Споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих ОСОБА_3 та умов договору; додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів законодавства України; забезпечувати функціонування власних розрахункових засобів обліку електричної енергії відповідно до вимог нормативно-технічних документів та паспортних даних заводу-виробника відповідних засобів обліку; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень; забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Крім того, згідно п. 6.41. ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електроенергії енергії, від якого споживач одержує електричну енергію або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ, або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень (далі - акт).

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих ОСОБА_3 та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві, підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Аналогічні норми містить п. 4.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562 (далі - ОСОБА_4). Методикою встановлена форма та вимоги до акту про порушення ПКЕЕ, види порушень ПКЕЕ та порядок визначення вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ.

Судом встановлено за матеріалами справи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі №910/21233/13 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення з Комунального підприємства «Ріко» на користь позивача основного боргу в сумі 24291,30 грн. за поживання КП Ріко електроенергії без укладення договору енергопостачання, в частині позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 провадження припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2013 р. у справі № 910/21233/13 скасовано, в позові Публічному акціонерному товариству «Київенерго» відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду м. Києва від 23.06.2014 касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 залишено без змін.

Як встановлено судами в процесі розгляду справи № 910/21233/13, за результатами проведеної представниками позивача перевірки було встановлено та зафіксовано порушення вимог ПКЕЕ, яке виявилось у самовільному підключенні електроустановок приймачів/проводів до електричних мереж електропередавальної організації позивача без дозволу, без оплати та без укладення договору про постачання електричної енергії з метою безоблікового споживання електроенергії за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 17-19, чим порушено ст. ст. 26, 27 Закону України Про електроенергетику , п.1.3, 5.1, 6.40, 10.2 ПКЕЕ, про що позивачем було складено ОСОБА_6 порушення ПКЕЕ №24241 від 23.07.2013 р., копія кого наявна в матеріалах справи.

ОСОБА_6 про порушення № 24241 від 23.07.13 р. підписаний трьома уповноваженими представниками позивача, а саме інженером КДУ ОСОБА_7, інженером КДУ ОСОБА_8 та інженером КДУ ОСОБА_4. При цьому, як зазначено в акті, уповноважена особа споживача від підписання акту та надання зауважень до складеного акту відмовився, про що в останньому зроблена відповідна відмітка.

Також в акті про порушення № 24241 від 23.07.13 р. відповідача було повідомлено, що комісія постачальника електроенергії з розгляду складеного акту про порушення буде проводити засідання 05.08.13 р. та запрошено на вказане засідання комісії.

Згідно складеного позивачем акту № 24241 про усунення порушення ПКЕЕ (ПКЕЕН) від 23.07.13 р., підписаного трьома представниками ПАТ Київенерго , а саме інженером КДУ ОСОБА_7, інженером КДУ ОСОБА_8 та інженером КДУ ОСОБА_4, споживача повністю відключено від електричної мережі (наряд - завдання на відключення з демонтажем ПКЛ № 887 від 23.07.13 р). При цьому, уповноважений представник споживача від підписання вказаного акту відмовився, що підтверджується відвідною відміткою.

Крадіжку електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку відповідно до ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" віднесено до правопорушень в сфері електроенергетики.

Згідно п. 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

15.07.2013 позивачем на адресу "Ріко" було направлено Лист-повідомлення №030/31/7-5154 про те, що 12.08.2013 о 9.00 за адресою: вул. Мельникова, 31 №505 буде проводитись засідання комісії з розгляду акту про порушення ОСОБА_3 користування електричною енергією №24241 від 23.07.2013.

Відповідно до абз. 4 п. 6.42 ПКЕЕ рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

У зв'язку з виявленими порушеннями позивачем було проведено засідання комісії з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, про що складено протокол № 1239 від 12.08.2013.

За наслідками засідання комісією позивача вирішено провести нарахування на підставі п. 2.6 та за формулою п. 2.7 ОСОБА_4 визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562, зареєстрованою в Мінюсті 04.07.2006 р. за № 782/12656. Потужність - 4,76 кВт; тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 12 год., 7 днів на тиждень, та визначено належну до плати суму за недораховану електроенергію в розмірі 4 521,55 грн. за період з 24.07.13 р. по 23.07.13 р. (дату усунення порушень).

Згідно з п. 6.43 ПКЕЕ кошти за недораховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Як встановлено апеляційним судом під час розгляду справи № 910/21233/13, КП Ріко як орендодавцем 01.04.2013 р. було укладено, зокрема, договір оренди об'єкту, щодо якого позивачем було складено вищевказаний акт правопорушень ПКЕЕ: з ФОП ОСОБА_9 договір оренди № 364/04 СМ-2013 нежитлового приміщення (тимчасової споруди) за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 17.

Відповідно до п. 1.6 договору оренди орендодавець не є власником об'єктів оренди та користується ними відповідно до договорів позики, укладених між відповідачем-1 та власником конструкції тимчасової споруди.

Пунктом 1.7 договору оренди встановлено, що об'єкт оренди технічно справний, придатний до експлуатації, але не підключений до електричних мереж, водопостачання, водовідведення та газопостачання.

Згідно з п. 3.2 вказаного договору оренди вартість спожитих орендарем комунальних послуг (енерго-, водопостачання, а також інші витрати, що пов'язані з утриманням об'єкта оренди тощо) сплачується щомісячно орендарем у сумі фактичних витрат, на підставі окремих угод, які останній зобов'язується укласти з відповідними службами.

Відповідно до п. 5.1.5 договору оренди орендар несе відповідальність перед контролюючими, правоохоронними органами, а також постачальниками комунальних послуг за порушення норм та правил в галузі будівництва, благоустрою, санітарно-епідемічного благополуччя населення, вимог щодо вивезення побутових та інших відходів господарської діяльності, діючих правил щодо підключення та використання електромереж, водопостачання та водовідведення.

На підставі п. 2.2 договору оренди, згідно якого орендарю надано право передавати у користування та здавати у суборенду об'єкти оренди будь-яким третім особам без письмового погодження з орендарем, тобто з КП Ріко , 01.07.2013 р. між ФОП ОСОБА_9 як орендодавцем та ТОВ «Станхем Плюс» як орендарем було укладено договір суборенди №01/07-13 про передачу нежитлового приміщення (тимчасової споруди) за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 17, у користування ТОВ «Станхем Плюс» , що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.07.2013, копія якого наявна в матеріалах справи.

Із зазначеного акту приймання-передачі майна вбачається, що тимчасова споруда прийнята суборендарем (ТОВ «Станхем Плюс» ) в належному стані без підключення до мереж ПАТ «Київенерго» та ПАТ «Київводоканал» та є придатною до використання з метою оренди.

За умовами п. 4.1.3 та п. 4.1.10 вказаного договору суборенди ТОВ «Станхем Плюс» зобов'язалось укласти договори та підключити об'єкти оренди до електричних мереж позивача.

Проте, станом на час судового засідання 10.1.15 р. доказів виконання відповідачем вказаного обов'язку матеріали справи не містять.

Окрім того, як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 23.06.14 р. у справі № 910/21233/13, згідно долучених до матеріалів справи письмових пояснень ТОВ Станхем Плюс останнім визнано факт самовільного підключення до електричних мереж ПАТ Київенерго в суборендованих нежитлових приміщеннях (тимчасових спорудах) за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 17, 19.

Таким чином, для донарахування споживачу суми електроенергії визначальним є факт порушення ПКЕЕ з боку особи, яка вчинила правопорушення. Якщо ж таку особу встановити неможливо, то відповідає власник майна, або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. Постанови № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, факти, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України у справі № 910/21233/13, які набрали законної сили, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше, як шляхом скасування відповідного судового рішення.

Отже, згідно вказаних судових рішень у справі № 910/21233/13 ПАТ Київенерго не доведено, що КП Ріко є особою, на яку в силу приписів чинного законодавства покладено обов'язок з відшкодування позадоговірного споживання електроенергії згідно з актом порушення ПКЕЕ № 24241 від 23.07.13 р., при цьому відсутні докази того, що КП Ріко є споживачем електричної енергії в нежитлових приміщеннях (тимчасових спорудах) по вул. Жилянська, 17-19, м. Київ, та/або саме ним здійснено самовільне підключення до електромереж.

Враховуючи висновки постанови ВГСУ від 23.06.14 р. у справі № 910/21233/13 позивачем у службовій записці № 93/21/5114 від 14.11.2014 про перегляд актів порушень ПКЕЕ на комісії СВП зазначено, що для участі на засіданні комісії СВП з повторного розгляду актів порушень ПКЕЕ, в т.ч. № 24241 від 23.07.13 р., в якості споживача потрібно запросити ТОВ "Станхем Плюс" відповідно до зазначеного акту.

Відповідно до Протоколу №1639 від 02.04.2015 засідання комісії ПАТ Київенерго по розгляду акта про порушення № 24241 від 23.07.2013 встановлено, що споживач ТОВ "Стахмен Плюс" на об'єкті: торгівельні майданчики по вул. Жилянська, 17-19, м. Київ, порушив ОСОБА_3 користування електричною енергією, а саме здійснив самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі електропередавальної організації з метою безоблікового споживання електричної енергії. Площа перерізу проводу (кабеля) яким виконано самовільне приєднання АВВГ 4*6 мм. кв, допустимий тривалий струм проводу (кабелю): 39А.

За наслідками засідання комісією позивача вирішено провести нарахування на підставі п. 2.6 та за формулою п. 2.7 ОСОБА_4 визначення обсягу вартості електричної енергії. Потужність - 7,72 кВт; тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 12 год., 7 днів на тиждень, та визначено належну до плати суму за недораховану електроенергію в розмірі 2588,05 грн. за період з 01.07.13 р. по 23.07.13 р. (дату усунення порушень).

Як свідчать матеріали справи, 03.04.2015 позивач супровідним листом №030/34-1452 направив копію Протоколу засідання комісії з розгляду актів порушень ПКЕЕ, разом з розрахунком по ОСОБА_6 порушень №24241 від 23.07.2013 та рахунком №93024241 на суму 2588,05 грн. для оплати недорахованої електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією списку згрупованих поштових відправлень від 07.04.2015 та копією фіскального чеку №5999 від 07.04.2015.

ОСОБА_6 лист залишений відповідачем без відповіді, рахунок - без оплати.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Зокрема, статтею 27 Закону України Про електроенергетику встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема: порушення вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах; крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил користування енергією.

В розумінні пункту 1.2 ПКЕЕ споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

При цьому, за приписами п. 3.3 ПКЕЕ відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги той факт, що ТОВ Станхем Плюс є суборендарем нежитлових приміщень (тимчасових споруд) по вул. Жилянська, 17, м. Київ, згідно Договору суборенди №01/07-13 від 01.07.13 р., суд доходить висновку, що саме відповідач є особою, на яку в силу положень чинного законодавства покладено обов'язок з відшкодування позивачу вартості бездоговірного споживання електроенергії згідно акта порушень ПКЕЕ № 24241 від 23.07.2013р.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. Згідно із частиною 2 цієї ж статті до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно ч. 2 ст. 236 Господарського кодексу України перелік оперативно - господарських санкцій, встановлений в частині 1 цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити в договорі також інші оперативно - господарські санкції.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про порушення ПКЕЕ, яке оформлено протоколом, є саме оперативно - господарською санкцією, а не актом нормативного характеру

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.10.13 р. у справі № 919/248/13-г.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

У сфері надання послуг з електропостачання, водовідведення та газопостачання рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості спожитої електричної енергії є оперативно - господарською санкцією, в разі незгоди із застосуванням якої заінтересована сторона може звернутись до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих їх застосуванням.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6.42 ПКЕЕ споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов'язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії.

У разі звернення споживача до суду щодо оскарження рішення комісії споживач впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу повідомляє про це постачальника електричної енергії (до прийняття постачальником електричної енергії рішення про обмеження або відключення електропостачання) та надає копію зареєстрованої в канцелярії суду позовної заяви. У разі неотримання постачальником електричної енергії ухвали про відкриття провадження у справі впродовж 20 робочих днів з дня реєстрації позовної заяви канцелярією суду постачальник електричної енергії може звернутись до суду щодо встановлення факту порушення провадження у справі.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження сплати донарахованих позивачем внаслідок порушення правил ПКЕЕ 2588,05 грн., письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання оскарження та визнання недійсним рішення комісії, оформленого протоколом №1629 від 02.04.15 р. відповідачем суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Крім цього, судом встановлено, що позивачем в поданій позовній заяві заявлено клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 609,00 грн..

Частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.2011 р. правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Загальний розмір заявлених та прийнятих до розгляду позовних вимог становить 2588,05 грн., отже сума судового збору із розміру заявлених позовних вимог має становити 1218,00 грн..

При цьому судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 12.08.2015 сплачено 1827,00 грн. судового збору, отже переплата складає 609,00 грн..

Згідно приписів статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення надмірно сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до пункту 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається: - в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або - в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або - в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК). В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 609,00 грн..

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України Про судовий збір , ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Станхем плюс" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 117; код ЄДРПОУ 35519873) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305) на п/р № 26038301201 у ГУ ВАТ Ощадбанк по м.Києву та Київській області, МФО 322669, код 00131305 2588 дві тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 05 коп. боргу.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Станхем плюс" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 117; код ЄДРПОУ 35519873) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305) на п/р 26000306201 у ГУ ВАТ Ощадбанк по м.Києву та Київській області, МФО 322669, код 00131305 судовий збір у розмірі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України суму 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 від 12.08.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/24463/15.

Дане рішення є підставою для повернення надмірно сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору позивач має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон