Рішення

від 22.12.2015 по справі 910/26598/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015Справа №910/26598/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс

До Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер'єр-Ательє Маршан

Про стягнення 239 667,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 22/07/15 від 22.07.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер'єр-Ательє Маршан (далі - відповідач) про стягнення 239 667,00 грн. штрафу за Договором № 1206088/12-1480/КАМ-Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.15. порушено провадження у справі № 910/26598/15 та призначено її до розгляду на 03.11.15.

В судових засіданнях 03.11.15., 19.11.15., 17.12.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались переви до 19.11.15., 17.12.15., 22.15.12.

При цьому, 18.11.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд зменшити розмір штрафу до 5 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.15. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

Позивач в судове засідання 22.12.15. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач в судовому засіданні просив зменшити розмір стягуваного штрафу до 5 000,00 грн.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ).

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/26598/15.

В судовому засіданні 22.12.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.12. між відповідачем (далі - Продавець) та позивачем (далі - Покупець) було укладено Договір № 1206088/12-1480/КАМ-Ю (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, Покупець замовляє і здійснює оплату, а Продавець забезпечує поставку, митне очищення, доставку дерев'яних вікон (вироби), у кількості, якості і асортименті визначених Додатками № 1, 3 до даного договору і проведення робіт монтажу виробів (роботи).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.1 з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Згідно з п. 1.1. Додатку № 1 до Договору вартість виробів складає 142 102,00 Євро. Оплата за вироби здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України за курсом НБУ на день оплати. Вартість виробів включає ПДВ.

Відповідно до п. 2 Додатку № 2 до Договору, протягом 3 банківських днів після підписання сторонами Договору вноситься плата в розмірі 92 102,00 Євро. Оплата за вироби здійснюється в готівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України за курсом НБУ на день оплати. Протягом 3 банківських днів з моменту повідомлення про готовність до відправки виробів з виробництва здійснюється оплата в розмірі 50 000,00 грн. Євро. Оплата за вироби здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України за курсом НБУ на день оплати. Після доставки виробів на об'єкт покупця, до початку монтажних робіт вноситься оплата в розмірі 44 000,00 грн. По факту завершення монтажних робіт і підписання акту здачі-прийняття виробів і їх монтажу протягом 3 банківських днів здійснюється оплата в розмірі 18 900,00 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору строк виконання замовлення складає 16 тижнів з моменту кінцевого узгодження технічних параметрів виробів, Додаток № 3 до Договору, при виконані умов, вказаних в п.п. 2.1., 2.2. Додатку № 2 до Договору.

Додатковою угодою № 2 від 02.07.14. до Договору, яка підписана сторонами та скріплена їх печатками, сторони погодили п. 4.1 Договору викласти в наступній редакції: Строк відвантаження виробів з місця виробництва - 10.10.14 . Строк поставки Продавцем виробів на об'єкт згідно з п. 4.2 Договору становить 15-16.10.14., при умові здійснення Покупцем оплати в розмірі 546 201,65 грн. з ПДВ, на розрахунковий рахунок Продавця за період з 03.10.14. .

Згідно з наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 03.10.14., позивач перерахував відповідачу 546 201,65 грн. з призначенням платежу зг.дог. № 1206088/12-1480/КАМ-Ю від 25.09.2012 р.; д.у. № 1 за дерев'яні вікна в т.ч. ПДВ 91 033,61 грн. .

Отже, позивач вчасно виконав умови Договору щодо сплати грошових коштів в розмірі 546 201,65 грн.

Таким чином, відповідач повинен був поставити товар за Договором 15-16.10.14.

У відповідності до наявної в матеріалах справи видаткової накладної № РН-0000007 від 01.12.14. товар за Договором на суму 1 498 218,39 грн. був поставлений 01.12.14., тобто з простроченням з 17.10.14.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на приписи ст. 35 ГПК України та на те, що додатковою угодою № 1 від 27.03.14. до Договору сторони погодили строк поставки протягом 4 тижнів з моменту надходження від Покупця платежу на суму 546 201,65 грн. з ПДВ та посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.15. у справі № 910/813833/15 стягнуто з відповідача пеню на користь позивача за тим самими Договором, проте, судом не досліджувалась додаткова угода № 2 до Договору, та встановлено, що строк поставки за Договором настав 03.11.14. на підставі додаткової угоди № 1 від 27.03.14. до Договору.

Суд відзначає, що додаткова угода № 2 від 02.07.14. до Договору була укладені пізніше ніж додаткова угода № 1 від 27.03.14. до Договору, що вона підписана сторонами, скріплена їх печатками, недійсною в судовому порядку не визнавалась, сторонами не розривалась, а отже є чинною, її умови розповсюджуються на відносини, що виникли між сторонами за Договором, і, як наслідок, правомірним є її дослідження і застосування її умов при вирішенні спору в даній справі.

При цьому, позивач був присутній під час розгляду справи № 910/13833/15 та не позбавлений був права надати свої докази, зокрема, додаткову угоду № 2 до Договору, якою встановлений інший строк поставки товару за Договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.15. у справі № 910/13833/15 встановлено, що строк поставки настав 03.11.14. за Договором з врахуванням положень п. 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 27.03.14.

В дані справі № 910/26598/15 судом встановлено, що строк поставки за Договором настав 15-16.10.14. за Договором з врахуванням положень п. 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 02.07.14.

Отже, на підставі викладеного доводи відповідача не приймаються судом.

З огляду на несвоєчасну поставку товару позивач на підставі п. 2 Додаткової угоди № 2 від 02.07.14. до Договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 239 667,00 грн. за період з 17.10.14. по 30.11.14. та звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Як визначено статтями 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У разі ж порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Положеннями ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 від 02.07.14. до Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Продавцем строків поставки виробів на об'єкт Продавець зобов'язується виплатити Покупцю штраф в розмірі 300 Євро за кожен день прострочки поставки виробів.

Суд визнає вірним розрахунок позивача пред'явленого до стягнення штрафу в розмірі 239 667,00 грн., проте відзначає наступне.

Нормами чинного законодавства України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Згідно з п. 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання та надавши належну оцінку обставинам такого невиконання, врахувавши непомірно великий розмір пред'явленої до стягнення чуми штрафу наслідкам поведінки відповідача та відсутність доведених завданих позивачу такою поведінкою збитків, з огляду на те, що поставку відповідачем було прострочено на 45 календарних днів, врахувавши те, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, викривлює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на непомірний тягар, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу до 5 000,00 грн. внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 000,00 грн. штрафу.

При цьому судом враховано викладене в п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , що у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на викладене та відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер'єр-Ательє Маршан (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, б. 6, квартира 7; ідентифікаційний код 32597645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка; ідентифікаційний код 30160757) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу та 3 595 (три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.15.

Суддя Т.М. Ващенко