Рішення

від 14.12.2015 по справі 910/24910/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015Справа №910/24910/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Український рітейл до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Манташов про стягнення 101345,80 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Український рітейл (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Манташов (далі за текстом - відповідач) про стягнення 101345,80 грн., з якої: 50672,90 грн. - штраф та 50672,90 грн. - збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №22/05 від 20.05.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 порушено провадження у справі №910/24910/15 та призначено до розгляду на 19.10.2015.

19.10.2015 до відділу діловодства суду від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2015 подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 16.11.2015.

06.11.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Манташов забрати у позивача товар, термін придатності якого минув, не настав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, а також відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.11.2015 оголошено перерву до 30.11.2015.

25.11.2015 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові документи до матеріалів справи.

Згідно з ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.11.2015 оголошено перерву до 14.12.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2015 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того, подав додаткові документи до матеріалів справи.

У свою чергу, представник відповідача в засіданні господарського суду проти позову заперечив у повному обсязі, а також подав додаткові письмові пояснення, в яких наголосив на тому, що на підставі наданих позивачем документів факт зберігання у покупця поставленого товару, строк придатності якого минув, встановити неможливо.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.12.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

20.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю Український рітейл (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Манташов (постачальник) було укладено Договір поставки №22/05, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.2. договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, вказується в Додатку №1 Специфікація/Прайс-лист , який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору товар поставляється постачальником окремими партіями згідно з замовленнями на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, вказані в замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. В разі підписання сторонами графіку поставок, строки поставки визначаються згідно з погодженим графіком.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що покупець має право повернути постачальнику товари, які були поставлені покупцю, а постачальник зобов'язаний прийняти такі товари в наступних випадках:

- якщо термін придатності (зберігання) товарів сплив;

- якщо товар був повернутий покупцю споживачами як неякісний в період терміну придатності;

- виявлено невідповідність якості поставлених товарів при отриманні, підготовці до реалізації або в період реалізації;

- якщо товар не користується попитом у споживачів і не реалізований більш ніж за 60 календарних днів;

- завершення сезону для сезонних товарів;

- за наявності у покупця залишків позиції товару, замість якої постачальником вводиться нова позиція;

- в інших випадках, передбачених даним договором.

Повернення товарів здійснюється за рахунок і транспортом постачальника при наступній поставці продукції з моменту отримання останнім письмового повідомлення від покупця про таке повернення. Повідомлення може бути направлено постачальнику факсом, письмом, телеграмою або по e-mail (п. 7.2. договору, в редакції протоколу розбіжностей до договору поставки №22/05 від 20.05.2011).

Згідно з п. 7.4. договору при поверненні вже сплаченого товару постачальник зобов'язаний протягом 15 календарних днів з дати повернення товарів компенсувати вартість оплачених товарів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок покупця. В разі, якщо покупець має заборгованість перед постачальником за поставлений товар, сторони проводять зарахування зустрічних вимог в рахунок такої заборгованості.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року. В разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, що мало місце в період дії договору (п.п. 10.1., 10.2. договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії вказаного договору сторонами не надано, а отже він є діючим та приймається судом до уваги.

На виконання умов договору протягом 2013-2014 р.р. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Манташов поставляло, а Товариство з обмеженою відповідальністю Український рітейл оплачувало визначений сторонами товар, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні та платіжні доручення.

05.06.2015 позивач направив на адресу відповідача лист №1500, в якому просив на підставі п. 7.1. договору в строк до 22.06.2015 забрати товар, строк придатності якого минув і перерахувати на рахунок ТОВ Український рітейл 50672,90 грн. вартості цього товару. Вказаний лист отриманий відповідачем 09.06.2015, про що свідчить зворотне повідомлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Втім, відповідач товар, строк придатності якого минув, не вивіз та грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заперечуючи проти позову, відповідач наполягає на тому, що строк виконання постачальником обов'язку по здійсненню повернення товару не настав, оскільки після 09.06.2015 поставка товару не здійснювалася.

Втім, суд не погоджується з таким твердженням ТОВ Торговий дім Манташов , оскільки умовами договору не передбачено строку повернення товару в тому разі, якщо покупець в подальшому не здійснюватиме замовлення продукції.

За таких обставин підлягає до застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України, а відповідач повинен був вивезти товар, строк придатності якого минув, у семиденний строк від дня пред'явлення позивачем вимоги.

При цьому судом врахована та обставина, що відповідачем в односторонньому порядку не виконуються умови договору щодо поставки товару ще з 12.06.2014. Так, позивачем надано суду копії замовлення №0001284673 від 06.06.2014 з вимогою до дати поставки - 12.06.2014, а також замовлення №0001315582 від 20.06.2014 з вимогою до дати поставки - 26.06.2014, які були направлені на адресу відповідача. Проте, поставка товару за цими заявками відповідачем здійснена не була, що відповідачем не заперечується. Крім того, ТОВ Торговий дім Манташов у відзиві на позовну заяву підтверджує, що остання поставка товару мала місце 31.05.2014.

Надане ж позивачем в процесі розгляду даної справи замовлення на поставку товару №0001532793 від 04.12.2015, судом не приймається до уваги, оскільки як вірно зазначає відповідач, позивачем не надано доказів отримання такого замовлення уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Манташов .

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються шляхом їх належного виконання, тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі - необхідність відшкодування збитків.

Збитками в силу вимог статті 22 Цивільного кодексу України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками і вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні пункту 7.1. договору, в частині безумовного обов'язку прийняти товар, строк придатності (зберігання) якого сплив;

- збитки, як результат протиправної поведінки виражаються в тому, що позивачем в повному обсязі оплачено вартість товару за Договором поставки №22/05 від 20.05.2011, проте відповідачем не вивезено нереалізований товар, строк придатності якого минув та не відшкодовано його вартість в розмірі 50672,90 грн.;

- наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою і завданими збитками полягає у тому, що саме у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивачу були завдані збитки у розмірі вартості оплаченого та нереалізованого товару на суму 50672,90 грн.

Щодо наявності у діях відповідача вини, як елементу цивільної відповідальності, суд зазначає наступне.

Як визначено статтею 614 ЦК України та частиною 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що ним з 09.06.2015 вжито усіх залежних від нього заходів для повернення товару та відшкодування грошових коштів, сплачених позивачем за цей товар.

Доводи відповідача щодо недоведеності факту зберігання товару на вказану суму, суд не приймає до уваги, оскільки відповідач у свою чергу не довів зворотного.

Суд наголошує і на тому, що за приписами ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Категорія добросовісність має важливе значення в правовому регулюванні, оскільки вона є тією загальнолюдською цінністю, без якої право не може ефективно функціонувати. Цей принцип лежить в основі механізмів самозахисту правової системи, які забезпечують повагу до її кінцевих цілей і дозволяють їй коригувати відхилення, що викликані використанням юридичних правил у тих випадках, коли існує порушення духу права при відповідності його букві. Тому добросовісність - це також реалізація прав і дотримання обов'язків не лише відповідно до букви права, але й відповідно до його духу.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань свідчить про тривале та суттєве порушення прав та фінансових інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Український рітейл .

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Манташов 50672,90 грн. збитків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 7.5. договору сторони визначили, що якщо постачальник не вивезе товари, які підлягають поверненню, в строк, передбачений пунктом 7.2., постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 100% від вартості товару, який підлягає поверненню, а також зобов'язаний компенсувати затрати покупця на зберігання і утилізацію такого товару.

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав свій обов'язок, щодо вивезення товарів, які підлягають поверненню, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 50672,90 грн., який підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Манташов (04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 12, код ЄДРПОУ 33835789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український рітейл (83058, Донецька обл., місто Донецьк, вулиця Арктики, будинок 1В, код ЄДРПОУ 34604386) 50672 (п'ятдесят тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 90 коп. збитків, 50672 (п'ятдесят тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 90 коп. штрафу та 1518 (одну тисячу п'ятсот вісімнадцять) грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 24.12.15

Суддя О.А.Грєхова