Рішення

від 22.12.2015 по справі 910/29169/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015Справа №910/29169/15 За позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рест-Таун

про стягнення 233 415,88 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю №91/2015/11/11-5 від 11.11.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство Київенерго (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Рест-Таун (надалі також - відповідач) суми в розмірі 233 415,88 грн., а саме 183 079,61 грн. заборгованості за використану активну електричну енергію, 5 968,03 грн. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 24 057,90 грн. пені, 2 393,62 грн. 3% річних та 17 916,72 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії №10142 від 10.08.2005р. в частині поставленої за період з 01.03.2015р. по 01.10.2015р. електричної енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість за використану активну електричну енергію та за спожиту реактивну електричну енергію.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/29169/15 та розгляд призначено на 08.12.2015р.

В судовому засіданні 08.12.2015р. представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 22.12.2015р.

В судове засідання 22.12.2015р. представник від відповідача не з'явився повторно, заяв та клопотань до суду не надіслав.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Рест-Таун було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 18.11.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Конверт з судовою кореспонденцією було повернуто на адресу суду з відмітками За закінченням встановленого строку зберігання .

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Рест-Таун , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м. Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

В судовому засіданні 22 грудня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник електричної енергії за Договором) та відповідача (споживач за Договором) було укладено Договір про постачання електричної енергії №10142 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого позивач постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу електричну енергію та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору.

Додатковою угодою від 10.03.2010р. до Договору сторони виклали умови Договору в новій редакції.

Пунктом 1 Договору в редакції Додаткової угоди від 10.03.2010р. встановлено, що позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача за об'єктами відповідача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Додатком-2 до Договору сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до п. 1 якого, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття розрахунковий період і календарний місяць вважаються прирівняними.

Додатком 4А до Договору сторони погодили перелік об'єктів, які підключено до електропостачання.

Згідно Додатку 6А сторонами підписано Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Додатком №5 до Договору сторонами погоджено Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України Про електроенергетику енергією є електрична енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України Про засади функціонування ринку електричної енергії України та Про електроенергетику .

Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок Замовника. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в Додатку "Перелік об'єктів Замовника" (п.п.1.6 ,1.7 Договору).

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п. 5 Додатку №2 до Договору за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг Сторони фіксують в Акті про приймання - передавання товарної продукції, Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких Постачальник надає Споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на виконання умов Договору надавались позивачеві підписані відповідачем та засвідчені печаткою останнього Акти про використану активну та реактивну електроенергії за період березня - жовтень 2015р., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому на виконання умов вищезазначеного Договору за вказаний період включно позивачем здійснене постачання активної електроенергії відповідачу на загальну суму 183 079,61 грн. та реактивної електроенергії на суму 5 968,03 грн., в оплату яких позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Так, до матеріалів справи позивачем на підтвердження обсягів та строків споживання відповідачем електроенергії надані: копії актів прийняття - передавання товарної продукції (про використану активну електроенергію) та копії актів прийняття - передавання товарної продукції (про перетікання реактивної електроенергії) за відповідні періоди. Крім цього, до позову додані виписані позивачем на підставі вищенаведених актів рахунки-розшифровки та рахунки на сплату, а також у позові та розрахунку позовних вимог наведено відомості про часткове надходження коштів за спожиту електричну енергію та про надходження коштів в погашення боргу за перетікання реактивної електричної енергії.

Заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем активної та реактивної електроенергій за вказаними рахунками сторонами суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання активної та реактивної електроенергії, доказів опротестування даних, зазначених в рахунках за період з березня по жовтень 2015р. до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ Київенерго умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання електроенергії, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито активну та реактивну електроенергію без будь - яких зауважень.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 183 079,61 грн. за активну електричну енергію та 5 968,03 грн. за реактивну електричну енергію є обґрунтованими.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені за активну електричну енергію в розмірі 23 474,45 грн. та суму пені за реактивну електричну енергію в розмірі 583,45 грн., нараховані за період з 01.03.2015р. по 01.10.2015р.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2.1. Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним Додатком, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем в позовних матеріалах розрахунок сум пені, судом встановлено, що здійснені вони вірно, а тому, є обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних за активну електричну енергію в розмірі 2 340,90 грн., суму 3% річних за реактивну електричну енергію в розмірі 52,72 грн. та суму інфляційних втрат за активну електричну енергію в розмірі 17 542,70 грн. та суму інфляційних втрат за реактивну електричну енергію в розмірі 374,02 грн.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Крім того відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за спожиту активну електроенергію та перетікання реактивної електроенергії у термін, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення проценти річних за вказаний вище період, які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи ЛІГА перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних та інфляційних нарахувань відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірними, а тому вказані вимоги позивача підлягають задоволенню.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/29169/15 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі і стягненню з відповідача 183 079,61 грн. заборгованості за використану активну електричну енергію, 5 968,03 грн. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 23 474,45 грн. пені за використану активну електричну енергію, 583,45 грн. пені за спожиту реактивну електричну енергію, 2 340,90 грн. 3% річних за використану активну електричну енергію, 52,72 грн. 3% річних за спожиту реактивну електричну енергію, 17 542,70 грн. інфляційних втрат за використану активну електричну енергію та 374,02 грн. інфляційних втрат за спожиту реактивну електричну енергію.

Судовий збір позивача у розмірі 3 501,24 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рест-Таун (код ЄДРПОУ 21634878, адреса: 03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (код ЄДРПОУ 00131305, адреса: 01001, м. Київ, площа ОСОБА_2, 5) суму заборгованості за використану активну електричну енергію в розмірі 183 079,61 грн. (сто вісімдесят три тисячі сімдесят дев'ять гривень 61 копійка), суму заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 5 968,03 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 03 копійки), суму пені за використану активну електричну енергію в розмірі 23 474,45 грн. (двадцять три тисячі чотириста сімдесят чотири гривни 45 копійок), суму пені за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 583,45 грн. (п'ятсот вісімдесят три гривни 45 копійок), суму 3% річних за використану активну електричну енергію в розмірі 2 340,90 грн. (дві тисячі триста сорок гривень 90 копійок), суму 3% річних за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 52,72 грн. (п'ятдесят дві гривни 72 копійки), суму інфляційних втрат за використану активну електричну енергію в розмірі 17 542,70 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок дві гривни 70 копійок), суму інфляційних втрат за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 374,02 грн. (триста сімдесят чотири гривни 02 копійки) та суму судового збору в розмірі 3 501,24 грн. (три тисячі п'ятсот одна гривна 24 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.2015р.

Суддя С.М. Морозов