Рішення

від 22.12.2015 по справі 910/8162/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015Справа №910/8162/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Медіа

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІЛ ПРІНТ

про стягнення вартості поставленого товару неналежної якості, штрафу та збитків

Суддя Ващенко Т.М.

Учасники судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № б/н від 14.04.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Транс Медіа (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІЛ ПРІНТ (далі - відповідач) 45 755,00 грн. вартості поставленого товару неналежної якості, 9 151,00 грн. штрафу за поставку товарів неналежної якості та 30 000,00 грн. збитків завданих поставкою неякісного товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2015 р. порушено провадження у справі № 910/8162/15-г та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2015 р.

20.04.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.04.2015 р. надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 22.04.2015 р. у справі № 910/8162/15-г оголошено перерву до 20.05.2015 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.05.2015 р. надав суду документи по справі та клопотання про призначення судової експертизи, надав пояснення щодо свого клопотання про призначення експертизи у справі, просив суд його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2015 р. не заперечив проти призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р. у справі № 910/8162/15-г призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р. зупинено провадження у справі № 910/8162/15-г до проведення судової експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (або до надання висновку чи повідомлення про неможливість їх проведення) та повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

26.06.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, у зв'язку із тим, що питання, поставлені на вирішення судової експертизи відносяться до технологічних, потребують спеціального обладнання та знань технології виробництва, ремонту, обслуговування банерних сіток та виходять за межі компетенції експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 р. матеріали справи № 910/8162/15-г направлено до Незалежного інституту судових експертиз для проведення судової товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р., затрати на проведення експертизи покладено на відповідача, та зупинено провадження у справі № 910/17665/13 до надходження до Господарського суду міста Києва висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи № 910/17665/13 до Господарського суду міста Києва.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/8162/15-г та передано її для розгляду судді Ващенко Т.М.

Листом від 18.09.2015 р. суд погодив експертній установі продовження терміну виконання експертизи по даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 р. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 910/8162/15-г до свого провадження, поновлено провадження у справі № 910/8162/15-г, витребувано необхідні для проведення експертизи документи та зупинено провадження у справі № 910/8162/15-г на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

27.10.2015 р. до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/8162/15-г з висновком № 8316 від 23.10.2015 р. судової товарознавчої експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2015 р., керуючись ст. 79 ГПК України, суд поновив провадження у справі № 910/8162/15-г та призначити її до розгляду на 17.11.2015 р. о 12:10 год.; зобов'язав позивача і відповідача надати суду письмові пояснення з врахуванням фактів та обставин викладених у висновку експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні 17.11.2015 р. надав суду письмові пояснення у справі, які залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 1711.2015 р. проти позову заперечив.

У судовому засіданні 17.11.2015 р., керуючись ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву до 03.12.2015 р. об 11:50 год. для дослідження доказів у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.12.2015 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи; проти позову повторно заперечив.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2015 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Суд, керуючись ст. 77 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні 03.12.2015 р. до 22.12.2015 р. о 10:00 год. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 22.12.2015 р. позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.12.2015 р. проти позову заперечив.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8162/15-г.

У судовому засіданні 22.12.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Медіа (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІЛ ПРІНТ (далі - відповідач), у спрощений спосіб було укладено договір поставки банерної сітки з сюжетом БЕКО , розміром 47Х17,7м., загальною вартістю 45 755,00 грн. (далі - Договір).

Так, у період 15-16 грудня 2014 р. між позивачем та відповідачем, шляхом обміну електронними листами було досягнуто згоди щодо істотних умов Договору, зокрема: було погоджено предмет Договору - поставка банерної сітки з сюжетом БЕКО , розміром 47X17,7м. (далі - ОСОБА_3), схему та зразок (макет) зображення на ОСОБА_3 та його ціну.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено фактичні дії щодо виконання Договору, зокрема, 15.12.2014 р. надіслано позивачу рахунок-фактуру № СФ-0001605 на оплату за банерну сітку.

15.12.2014 р. позивачем на виконання умов Договору сплачено відповідачу за виготовлення ОСОБА_3, згідно з рахунком-фактурою № СФ-0001605 від 15.12.2014 р. 45 755,00 грн.

18.12.2014 р. відповідачам передано, виготовлену на замовлення позивача, банерну сітку в кількості 1шт. загальною вартістю 45 755,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000912 від 18.12.2014 р.

Однак, за твердженнями позивача, якість ОСОБА_3, поставленого відповідачем відповідно до рахунку-фактури № СФ-0001605 від 15.12.2014 р. та видаткової накладної № РН-0000912 від 18.12.2014 р., не відповідає умовам, узгодженим сторонами, при укладенні Договору, зокрема, узгодженому зразку (макету).

Так, відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження № 1111 від 18.02.2015 р., поставлений на замовлення позивача ОСОБА_3 містить наступні недоліки:

- різні масштаби частини одного і того ж зображення (ліва пральна машина);

- зміщення зображення при спайці банерної сітки (ліва пральна машина);

- зміщення зображення при спайці (ліва частина банеру);

- не відповідність банерної сітки узгодженому зразку (макету);

- перекос зображення по відношенню один до одного (пральні машини);

- нерівність шрифту (ліва нижня сторона).

У зв'язку з особливістю ОСОБА_3, а саме його розмірами та вагою, перевірити його якість у місці отримання не було можливості, а недоліки могли бути виявлені лише після монтажу.

Для здійснення монтажу ОСОБА_3 на місці його розміщення, позивачем було залучено підрядну організацію - ТОВ Група компаній Центр (далі - Підрядник). Відповідно до рахунку на оплату № 230 від 18.12.2014 р. та платіжного доручення № 547 від 18.12.2014 р., за послугу з технічного обслуговування: монтажу банерної сітки з сюжетом БЕКО , формату 47X17,7 м., позивачем сплачено на користь підрядника 25 000,00 грн.

Після монтажу ОСОБА_3 на місці його розміщення та його огляду було виявлено ряд недоліків, які було зафіксовано в акті здачі приймання № 1 від 05.01.2015 р., складеному та підписаному представником позивача та Підрядника.

Про виявлені недоліки, позивач відразу ж, 05..01.2015 р., листом повідомив відповідача, та запропонував усунути виявлені недоліки, однак останній відмовився їх усунути, і вважає прийняті не себе зобов'язання виконаними.

Крім того, 12.01.2015 р. позивач направив на адресу відповідача повторну претензію, а також надіслав повідомлення про виклик представника відповідача для встановлення причин виникнення недоліків ОСОБА_3 та складання відповідного акту на 30.01.2015 р. До складання акту прихованих недоліків позивачем також було залучено і представника Підрядника.

Однак, представник відповідача до визначеного в повідомленні місця, для складання акту прихованих недоліків не прибув, хоча додатково запрошувався за допомогою телефонного зв'язку в день, визначений як день прибуття, а лише 27.01.2015 р. надіслав на адресу позивача відзив на претензію, відповідно до якого, вважає свої зобов'язання по поставці ОСОБА_3 виконаними в повному обсязі.

30.01.2015 р., за результатами обстеження ОСОБА_3 здійсненого представником позивача та представником підрядника було складено акт про приховані недоліки продукції (товару), відповідно до якого, перевіркою якості ОСОБА_3 встановлено, що він містить недоліки, які не могли бути виявлені при звичайному його прийманні, у зв'язку з особливістю самого ОСОБА_3 та його розмірами і виявлені лише в процесі монтажу та використання, а саме:

- різні масштаби частин одного і того ж зображення (ліва пральна машина);

- зміщення зображень при спайці банерної сітки (ліва пральна машина);

- зміщення зображень при спайці банерної сітки (ліва частина барену);

- невідповідність банерної сітки узгодженому зразку (макету).

З метою визначення якості поставленого ОСОБА_3, причин виникнення недоліків позивач 11.02.2015 р. звернувся до Київської незалежної судово-експертної установи з заявою про проведення товарознавчої експертизи.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження № 1111 від 18.02.2015 р., поставлений на замовлення позивача ОСОБА_3 містить наступні недоліки:

- різні масштаби частини одного і того ж зображення (ліва пральна машина);

- зміщення зображення при спайці банерної сітки (ліва пральна машина);

- зміщення зображення при спайці (ліва частина банеру);

- не відповідність банерної сітки узгодженому зразку (макету);

- перекос зображення по відношенню один до одного (пральні машини);

- нерівність шрифту (ліва нижня сторона).

Зазначені недоліки ОСОБА_3 виникли з вини виробника (виробничі) та відносяться до прихованих недоліків. Виявлені недоліки (дефекти) є істотними та роблять ОСОБА_3 суттєво іншим, відповідно до його узгодженого макету.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1 та 5 ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товару, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Частиною 7 ст. 269 Господарського кодексу України встановлено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець має право стягнути в виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому ст. 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Таким, чином , у зв'язку з поставкою товару неналежної якості, відповідно до вимог ст. ст. 265, 268, 269, 231 Господарського кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена за товар сума у розмірі 45 755,00 грн. та штраф у сумі 9 151,00 грн.

Крім того, як уже зазначалося, для здійснення монтажу ОСОБА_3 на місці його розміщення, позивачем було залучено Підрядника. Відповідно до рахунку на оплату № 230 від 18.12.2014 р. та платіжного доручення № 547 від 18.12.2014 р., за послугу з технічного обслуговування: монтажу банерної сітки з сюжетом БЕКО , формату 47X17,7 м., позивачем сплачено Підряднику 25 000,00 грн.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідач, в свою чергу, порушив прийняте на себе господарське зобов'язання, поставивши ОСОБА_3 неналежної якості (ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України).

У зв'язку з тим, що Позивач не міг виявити недоліки ОСОБА_3 при звичайному їх прийомі, а лише після його монтажу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, витрати позивача на оплату послуг Підрядника у сумі 25 000,00 грн., за монтаж банеру, відносяться до збитків (витрати, зроблені управленою стороною), та підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Також, до витрат, понесених позивачем, слід віднести витрати на проведення товарознавчої експертизи у сумі 5 000,00 грн., що підтверджується копією заяви, рахунком № 12/02-15-1 від 12.02.2015 р. та платіжним дорученням № 702 від 12.02.2015 р.

Таким чином, з урахуванням положень діючого в Україні законодавства, за твердженнями позивача, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача збитки у сумі 30 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю Транс Медіа звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІЛ ПРІНТ , згідно з яким просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІЛ ПРІНТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Медіа вартість поставленого товару неналежної якості у сумі 45 755,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІЛ ПРІНТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Медіа штраф за поставку товарів неналежної якості у сумі 9 151,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІЛ ПРІНТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Медіа збитки завдані поставкою неякісного товару у сумі 30 000,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 7 457,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

За приписами ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Згідно з ч. 7 ст. 269 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Господарським судом для встановлення об'єктивних обставин справи стосовно якості товару, який було виготовлено відповідачем та у зв'язку з яким виник спір між сторонами у даній справі, було призначено ухвалою від 25.07.2015 р. № 910/8162/15-г судову експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз.

У відповідності до висновку № 8316 від 23.10.2015 р., виконаного експертом ОСОБА_4 Незалежного інституту судових експертиз за результатами судової товарознавчої експертизи, було підтверджено недоліки в якості товару, визначені у висновку експерта КНСЕУ № 1111 від 18.02.2015 р. та відображені в акті від 30.01.2015 р. про приховані недоліки продукції (товару). При цьому, у висновку № 8316 зазначено, що недоліки банерної сітки з сюжетом БЕКО (тобто невідповідності узгодженому макету, що наведені позивачем в позові) могли виникнути тільки в процесі виробництва - друку та складання (спайці) ТОВ ФІЛ ПРІНТ її окремих частин в одну цілу (цільну) банерну сітку розміром 47Х17,7 м. Крім того, враховуючи великий розмір вказаної банерної сітки, та з огляду на те, що загальний рекламно-інформаційний характер зображення на банері сприймається споживачами з великої відстані, недоліки виготовлення банерної сітки ТОВ ФІЛ ПРІНТ не є настільки істотними, що роблять неможливим та недопустимим використання вказаного товару відповідно до його цільового призначення. Про зазначене свідчить і те, що позивач використовував банерну сітку з сюжетом БЕКО , виготовлену ТОВ ФІЛ ПРІНТ за призначенням з 18.12.2014 р. до 07.09.2015 р., тобто більше, ніж вісім місяців, за адресою: м. Київ, проспект Московський, 21.

За приписами ч. 8 ст. 268 Господарського кодексу України, у разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. ОСОБА_3, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

За таких обставин, оскільки позивач використовував банерну сітку з сюжетом БЕКО , виготовлену ТОВ ФІЛ ПРІНТ , більше восьми місяців, то суд дійшов висновку про те, що позивач не відмовився від товару, а використовував його в своїй господарській діяльності.

Також з відзиву відповідача вбачається, що керівником ТОВ ФІЛ ПРІНТ під час прийняття замовлення від ТОВ Транс Медіа та після його оброблення, було повідомлено останнього про те, що існує висока вірогідність того, що зображення можуть бути зміщені та трохи не співпадати, оскільки формат банеру великий, а особливості його виробництва такі, що його частини необхідно спаювати. На що представником позивача було зазначено, що зазначений банер буде використовуватись на вертикальній стіні будівлі і з великої відстані для людського ока, для звичайної людини не буде видно такі несуттєві недоліки.

Дані твердження відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, позивач не заперечив та не спростував.

Стосовно вимог позивача про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю ФІЛ ПРІНТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Медіа збитки завдані поставкою неякісного товару у сумі 30 000,00 грн., які складаються з витрат позивача на оплату послуг підрядника ТОВ Група компаній Центр у розмірі 25 000,00 грн. та витрат на проведення товарознавчої експертизи в сумі 5 000,00 грн., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивач використовував у своїй господарській діяльності банерну сітку з сюжетом БЕКО більше восьми місяців, що дає підстави стверджувати, що завдяки отриманому товару від відповідача, позивач отримував вигоду, дохід з відповідним економічним результатом, тобто - використання банеру здійснювалося за призначенням.

Господарський суд також зазначає, що виконані Товариством з обмеженою відповідальністю Група компаній Центр жодним чином не пов'язані та не стосуються питання завдання збитків позивачу, оскільки вартість виконаних робіт для позивача вказаним суб'єктом господарювання стосується виключно виконання робіт, пов'язаних з монтажем, а ніяк не якості виконаних робіт ТОВ ФІЛ ПРІНТ . При цьому, позивачем не надано жодного доказу у підтвердження усунення недоліків у якості товару Підрядником. Натомість, Підрядник виконав монтаж банерної сітки, яка використовувалась позивачем ц його господарській діяльності.

Оскільки позивач не довів суду належними доказами склад правопорушення, яке є підставою для відповідальності ТОВ ФІЛ ПРІНТ за завдані збитки, то у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення збитків завданих поставкою неякісного товару у сумі 30 000,00 грн., які складаються з витрат позивача на оплату послуг підрядника ТОВ Група компаній Центр у розмірі 25 000,00 грн. та витрат на проведення товарознавчої експертизи в сумі 5 000,00 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про безпідставність та необгрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 28.12.2015 р.

Суддя Т.М. Ващенко