Рішення

від 21.12.2015 по справі 910/27972/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015Справа №910/27972/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАБУДСЕРВІС

до Товариства з обмеженою відповідальністю СБС-Комфорт

про стягнення 35 158, 02 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АВІАБУДСЕРВІС (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СБС-Комфорт (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 35 158, 02 грн., у тому числі: 34 191, 75 грн. - основний борг, 179, 86 грн. - 3 % річних, 786, 41 грн. - інфляційні відрахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості придбаного товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

07.12.2015 судове засідання не відбулося у зв'язку із проходженням суддею Бондарчук В.В. щорічної підготовки у Національній школі суддів України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2015 за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач двічі повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, кімната 606.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 та від 14.12.2015 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 04.11.2015 з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання , при цьому, поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 14.12.2015 до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.12.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі замовлень Товариства з обмеженою відповідальністю СБС-Комфорт № 4087 від 31.07.2015, № 4236 від 07.08.2015, № 4231 від 07.08.2015, № 3932 від 20.08.2015 позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 34 191, 75 грн., що підтверджується видатковими накладними: №3933 від 20.08.2015 на суму 13 199, 82 грн., № 3936 від 20.08.2015 на суму 2 893, 97 грн., № 3935 від 20.08.2015 на суму 8 336, 60 грн., № 3932 від 20.08.2015 на суму 9 761, 36 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також виставленими рахунками на оплату по замовленнях: № 4087 від 31.07.2015, № 4231 від 07.08.2015, № 4236 від 07.08.2015, № 3938 від 23.07.2015.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 34 191, 75 грн.

Крім того, листом від 28.08.2015 № 28 Товариство з обмеженою відповідальністю СБС-Комфорт гарантувало позивачу оплату коштів по виставленим рахункам на загальну суму 34 191, 75 грн. до 11.09.2015.

Товариством з обмеженою відповідальністю АВІАБУДСЕРВІС на адресу відповідача направлявся лист - претензія № 106 від 14.09.2015, в якому позивач зазначив, що гарантійним листом № 28 від 28.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю СБС-Комфорт зобов'язувалось оплатити заборгованість у розмірі 34 191, 75 грн. до 11.09.2015, проте, станом на 14.09.2015 відповідачем не виконано свого обов'язку по оплаті отриманого товару, у зв'язку з чим, позивач вимагав від відповідача виконання своїх зобов'язань в частині оплати вартості переданого товару, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 7093 від 16.09.2015.

Відповідач на зазначений вище лист-претензію відповіді не надав, оплату заборгованості не здійснив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 34 191, 75 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 179, 86 грн. - 3 % річних, 786, 41 грн. - інфляційних відрахувань за період з 21.08.2015 по 23.10.2015.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб на загальну суму 34 191, 75 грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, позивач, укладаючи із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті поставити товар та отримати кошти за їх надання.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 34 191, 75 грн., який прийнятий останнім по видатковим накладним без зауважень.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач гарантійним листом № 28 від 28.08.2015 зобов'язався оплатити заборгованість у розмірі 34 191, 75 грн. до 11.09.2015 суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким що настав 10.09.2015 та починаючи з 11.09.2015 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34 191, 75 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 179, 86 грн. - 3 % річних, 786, 41 грн. - інфляційні відрахування за період з 21.08.2015 по 23.10.2015.

Так, згідно зі статтю 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних відрахувань і встановлено, що у нарахуваннях допущено помилки у визначенні моменту прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 120, 84 грн. та інфляційних відрахувань у сумі 331, 69 грн., що розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період 11.09.2015 по 23.10.2015.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАБУДСЕРВІС задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СБС-Комфорт (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, кімната 606, ідентифікаційний код - 38291559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАБУДСЕРВІС (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 8, корпус 59/4, ідентифікаційний код - 32485297) 34 191 (тридцять чотири тисячі сто дев'яносто одну) грн. 75 коп. - заборгованості, 331 (триста тридцять одну) грн. 69 коп. - інфляційних відрахувань, 120 (сто двадцять) грн. 84 коп. - 3% річних та 1 200 (одну тисячу двісті) грн. 20 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.12.2015.

Суддя Бондарчук В.В.